Рішення № 19884874, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/32622.11.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 21 622,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 256/18 від 12.02.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 1606 від 16.05.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 21 622,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.06.2008 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український Страховий Альянс», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «СК «АХА Страхування»та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1090016/05АП-Л, за яким застрахований автомобіль марки Mitsubishi, НОМЕР_1.

14 лютого 2009 року на проспекті Жовтневому у м. Миколаєві сталось зіткнення автомобіля марки Mitsubishi, НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 та автомобіля марки ІЖ 2717, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить закритому акціонерному товариству «Норд».

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва № 15-244/09 від 24 лютого 2009 року на ОСОБА_5 за скоєння правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 1090016/05АП-Л від 09.06.2008 року, розмір страхового відшкодування склав 21622,00 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»сплатило вказану суму страхового відшкодування 02 квітня 2009 року, що підтверджується платіжними дорученням № 482.

Так, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»у порядку регресу перейшло право на отримання від приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»компенсації шкоди в розмірі 21 622,00 грн.

Автомобіль марки ІЖ 2717, д.н. НОМЕР_2 застрахований полісом № ВВ/9107980, строком дії з 04.04.2008 року по 03.04.2009 року, що укладений між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та акціонерним товариством «Норд».

Позивач направив відповідачу заяву вих. № 1610/18/цв/у від 06.04.2011 року про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка отримана останнім 13.04.2011 року, що підтверджується декларацією АСД № 9366832.

Дані вимоги не виконані, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/326, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

У судовому засіданні 22.11.2011 року представники сторін виконали вимоги ухвали суду від 01.11.2011 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український Страховий Альянс», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «СК «АХА Страхування»та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1090016/05АП-Л, за яким застрахований автомобіль марки Mitsubishi, НОМЕР_1.

З розгорнутої довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва від 17.03.2009 року вбачається, що 14 лютого 2009 року на проспекті Жовтневому у м. Миколаєві сталось зіткнення автомобіля марки Mitsubishi, НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 та автомобіля марки ІЖ 2717, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить закритому акціонерному товариству «Норд».

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва № 15-244/09 від 24 лютого 2009 року на ОСОБА_5 за скоєння правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Відповідно страхового акту № 1866/09/05/15 від 01 квітня 2009 року та розрахунку від 18.03.2009 року сума передплати страхового відшкодування у звязку із страховим випадком складає 21622,00 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»виплатило суму в розмірі 6453,00 грн., що підтверджується рахунком-фактури № 030203 від 02 березня 2009 року та 15076,00 грн., що підтверджується рахунком-фактури № 030201 від 02 березня 2009 року, що становить 21529,00 грн.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Автомобіль марки ІЖ 2717, д.н. НОМЕР_2 застрахований полісом № ВВ/9107980, строком дії з 04.04.2008 року по 03.04.2009 року, що укладений між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та закритим акціонерним товариством «Норд».

Позивач направив відповідачу заяву вих. № 1610/18/цв/у від 06.04.2011 року про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, відповідно до якої просив сплатити суму боргу у розмірів 21622,00 грн.

Отримана останнім 13.04.2011 року, що підтверджується декларацією АСД № 9366832.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування гр. ОСОБА_5 у трудових відносинах з закритим акціонерним товариством «Норд»відповідачем не заперечувався.

Статтею 3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок відповідач не виконав.

Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обовязок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обовязок) на проведення відповідних досліджень.

Відповідачу, одночасно з покладенням визначених вище обовязків законом надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право зясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Зазначеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи щодо не встановлення вартості матеріального збитку, викладені у відзиві на позов, оскільки, мова у ньому йде про порушення правових норм, обовязок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9107980, строком дії з 04.04.2008 року по 03.04.2009 року франшиза становить 510 грн. 00 коп.

Пункту 7 розрахунку страхового відшкодування від 18.03.2009 року передбачає, що додаткові витрати страхувальника становлять 93,00 грн. (оплата розгорнутої довідки ДАІ).

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 21 622,00 грн. 510, 00 грн. (франшиза) 93 грн. (витрати повязані із отриманням довідки ДАІ) = 21 019 грн. 00 коп.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення відшкодування в розмірі 93,00 грн. витрат на оплату за оформлення та видачі довідки ДАІ та 510,00 грн. розміру франшизи не підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Mitsubishi, НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 6 грн. 03 коп., на відповідача 210 грн. 19 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 6 грн. 58 коп., на відповідача 229 грн. 42 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14, підїзд 3, пов. 6; юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 31235110) основний борг в розмірі 21 019 (двадцять одна тисяча девятнадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 210 (двісті десять) грн. 19 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 24.11.2011 року.