Рішення № 19884848, 24.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/36724.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006"

до Державного підприємства Науково - дослідний інститут "Квант"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська рада

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про встановлення земельного сервітуту

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_3 дов. № б/н від 30.08.2011 р.

від відповідача не зявився

від третьої особи-1 ОСОБА_4 дов. № 225-КР-1276 від 07.09.2011 р.

від третьої особи-2 не зявився

В судовому засіданні 24.11.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Печерськ 2006" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про встановлення постійного земельного сервітуту щодо земельної ділянки право постійного користування якою належить відповідачеві.

Ухвалою суду порушено провадження у справі № 13/367, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську раду та Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Розгляд справи призначений на 13.10.11.

11.10.2011 року через канцелярію до суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки представника.

Позивач підтримав клопотання, а третя особа-1 надала пояснення та просила прийняти законне і обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.10.2011 розгляд справи було відкладено на 08.11.2011 року.

08.11.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін та третьої особи-1. Представник відповідача надав письмовий відзив на позов.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду 08.11.2011 року, відповідно до вимог ст..ст.4-3, 22, 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 24.11.2011 року.

09.11.2011 року судом направлено запит до Управління Служби безпеки України у місті Києві з метою отримання інформації про ймовірну можливість встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, яка є територією ДП НДІ "Квант", яке здійснює провадження діяльності, повязаної з державною таємницею на підставі дозволу №КИ1-2011-127 від 27.09.11 в приміщеннях к.309, 311 по вул. Димитрова, 5 у м. Києві.

23.11.2011 року через канцелярію від Управління Служби безпеки України у місті Києві надійшла відповідь на запит суду, яким Управління СБУ у місті Києві повідомило, що можливість встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, яка є територією ДП «НДІ «Квант», необхідно розглядати при дотриманні вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях», оскільки, відповідно до наявної в Управлінні інформації, до режимних приміщень ДП «НДІ «Квант" віднесено взагалі 35 приміщень, а у будівлі біля якої є спірна земельна ділянка таких приміщень 2.

24.11.2011 року в судове засідання зявилися представник позивача та третьої особи-1.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, відповідач про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову посилаючись на те, що встановлення сервітуту щодо земельної ділянки відповідача не може вплинути на доступ секретної інформації та порушення режимності об'єкту. Крім того, як зазначає позивач встановлення земельного не веде до позбавлення власника і користувача земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що встановлення земельного сервітуту призведе до безконтрольного проїзду на територію режимного підприємства, що завдасть шкоди інтересам держави, оскільки встановлення земельного сервітуту призведе до повного зменшення кількості варіантів використання обслуговуючої земельної ділянки її власником (користувачем).

В судове засідання 24.11.11 відповідач не з'явився.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'являлись в судові засідання, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору купівлі-продажу комплексу будівель, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 14.07.2006, та зареєстрованого в реєстрі за № 1971, Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу комплексу будівель, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28.07.2006 року, та зареєстрованої в реєстрі за № 2247, Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу комплексу будівель, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 26.09.2006 року, та зареєстрованої в реєстрі за № 2958, Додаткового договору № 3 до Договору купівлі-продажу комплексу будівель, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.01.2007 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 82, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006" (надалі - позивач) придбало у власність у Державного підприємства Науково - дослідний інститут "Квант"(надалі - відповідач), комплекс будівель, що розташовані за адресою : м. Київ, вул.. Димитрова, буд. 5, загальна площа яких складає 15570,60 кв.м.

Відповідно до п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Право власності на придбаний ТОВ «Печерськ-2006»комплекс будівель загальною площею 15570,60 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, буд 5, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна - реєстраційне посвідчення № 027110, та записано в реєстрову книгу №99п- 102 за реєстровим №6484-п 22.12.2006.

Вказаний комплекс будівель розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:022:0025 розміром 2022 кв.м. та земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:022:0026 розміром 12985 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, буд 5 у Печерському районі м. Києва , загальна площа земельних ділянок складає 15007 кв.м.

Враховуючи наведене, ТОВ «Печерськ-2006»у встановленому порядку звернулося до Київської міської ради із заявою про передачу зазначених земельних ділянок в орендне користування.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 944/3777 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та внесено зміни до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року щодо переведення земельних ділянок за адресою вул. Димитрова, 5 у Печерському районі м. Києва з промислової території до території багатоповерхової житлової забудови.

Також вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» у користування земельної ділянки та надано у короткострокову оренду земельну ділянку, загальною площею 1,5 га на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом.

На підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 944/3777 між Київською міською радою і ТОВ «Печерськ-2006»укладено договір оренди земельних ділянок від 26.03.2008, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 2786712.

За вказаним договором було передано ТОВ «Печерськ-2006»в орендне користування земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0025 розміром 2022 кв.м та земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026 розміром 12985 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Димитрова, 5 у Печерському районі м. Києва, загальна площа земельних ділянок складає 15007 кв.м.

Земельна ділянка кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, що перебуває у користуванні ТОВ «Печерськ-2006»на підставі договору оренди земельних ділянок від 26.03.2008, та на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, вільного доступу до земель загального користування, а саме проїзної частини вулиці Івана Федорова або внутрішньоквартальних проїздів загального користування не має. Проїзд та прохід до наданої позивачу в орендне користування земельної ділянки кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026 та до належного землекористувачу нерухомого майна, прокладання та експлуатація інженерних мереж, можливий лише через існуючі внутрішньоквартальні проїзди, які проходять між існуючих будівель та споруд по земельній ділянці, яка надана в постійне користування сусідньому землекористувачу - ДП «НДІ «КВАНТ».

Як вбачається з матеріалів справи, шлях для проїзду до орендованої ТОВ «Печерськ-2006»земельної ділянки існує лише з боку вул. Івана Федорова, між корпусом 21, літера «Н»(який має поштову адресу вул. Димитрова, 5) та будинком № 2 по вул. Івана Федорова. Зазначений проїзд відображений на плані земельної ділянки під існуючим проїздом, на яку пропонується встановити сервітут, вказаний план являється додатком до договору. Межі та площа земельної ділянки під існуючим проїздом визначено Технічною документацією по визначенню меж та площі земельних ділянок під існуючими проїздами, розробленою КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»та закріплено межовими знаками.

Згідно укладеного договору оренди земельна ділянка надана позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. Викладене свідчить, що здійснення будівництва комплексу та його подальша експлуатація на орендованій земельній ділянці неможливі без проходу та проїзду до ділянки по наявному шляху без прокладання необхідних інженерних комунікацій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. При цьому сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, такі види земельних сервітутів, як право проходу та проїзду на велосипеді і право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, а також інші види земельних сервітутів.

Земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК). При визначені умов земельного сервітуту без зазначення строку (постійний), необхідно враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб позивача як землекористувача земельної ділянки та як забудовника (власника нерухомого майна) для ефективного їх використання і задовольнити такі потреби в інший спосіб неможливо.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Вказана правова позиція визначена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011 та Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»№7 від 16.04.2004.

Оскільки земельна ділянка, по якій проходить наявний шлях, належить на праві постійного користування ДП «НДІ «КВАНТ»на підставі Державного акту на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих 23 серпня 1967 року та внесено в державну книгу реєстрації землекористувань за № 244, позивач у порядку, встановленому ст. 181 Господарського кодексу України, звернувся до ДП «НДІ «КВАНТ»з листом-пропозицією від 04.07.2011 № 136/а/ про укладення договору постійного земельного сервітуту, до якого додав проект договору для підписання.

На вказане звернення ДП «НДІ «КВАНТ»відповіло листом № 125-848 від 03.08.2011 про неможливість встановлення земельного сервітуту та укладення відповідного договору, разом з яким повернуло не підписаним проект договору. В обґрунтування своєї відмови в укладанні договору про встановлення постійного земельного сервітуту відповідач зазначив, що його підприємство являється режимним об'єктом з обмеженим доступом, а також, що встановлення земельного сервітуту призведе до обмеження використання належної йому на праві постійного користування земельної ділянки.

Частиною третьою статті 402 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.

Вказане кореспондується зі статтею 100 Земельного кодексу України, відповідно до якої, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов.

Позивачем доведено, що нормальне господарське використання його нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки відповідача. При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що потреби останнього не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку відповідача.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, що встановлення сервітуту є неможливим відповідач посилається, зокрема, на розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року № 244-р "Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу", згідно з якими ДП НДІ "Квант" віднесене до підприємств оборонно-промислового комплексу, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1734 та від 26.08.2009 року № 918, відповідно до яких ДП НДІ "Квант" включено до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і в силу специфіки своєї діяльності відносяться до режимних підприємств; та на Спеціальний дозвіл № КИ1-20110127 від 27.09.2011 року, згідно з яким ДП НДІ "Квант" має першу категорію режиму секретності.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну таємницю” державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

В даному випадку встановлення сервітуту (проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через земельну ділянку - існуючий внутрішньоквартальний проїзди, який проходить між існуючими будівлями та спорудами по земельній ділянці, яка надана в постійне користування сусідньому землекористувачу - ДП «НДІ «КВАНТ») ні яким чином не може вплинути на доступ до режимних об'єктів в яких здійснюється провадження діяльності, пов'язане з державною таємницею в приміщеннях 309 та 311 в будівлі №5 по вул.Димитрова, в місті Києві.

Суд дослідивши надані в матеріали справи документи встановив, що неможливість використання майна не є наслідком діяльності самого позивача і дійшов висновку, що позовні вимоги жодним чином не стосуються доступу (проникнення) третіх осіб на сам режимний об'єкт (приміщення 309 та 311 в будівлі №5 по вул.Димитрова, в місті Києві) та допуску їх до таємної (секретної) інформації. Вимоги позивача стосуються не режимного об'єкта, а земельної ділянки, на якій він розташований.

Крім того, слід зазначити, що жодним нормативним актом не закріплено заборон чи обмежень щодо встановлення сервітуту - права обмеженого користування земельною ділянкою, а саме проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших ліній комунікацій, про встановлення яких просить позивач.

Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006" належать права володіння та розпорядження комплекс будівель, що розташовані за адресою : м. Київ, вул.. Димитрова, буд. 5, загальна площа яких складає 15570,60 кв.м.

Стаття 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідачем не подано жодного доказу, який би свідчив, що в силу закону позивач має бути обмежений в праві користування своєю власністю.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006" суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006»(03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 34414872) постійний земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через земельну ділянку, що належить на праві постійного користування Державному підприємству «Науково-дослідний інститут «КВАНТ»(03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 14308138), площею 442 кв. м., з боку вул. Івана Федорова, між корпусом 21, літера «Н»(який має поштову адресу вул. Димитрова, 5) та будинком № 2 по вул. Івана Федорова.

Визначити, що: - межі земельної ділянки під існуючим проїздом, на які розповсюджується дія сервітуту, визначені технічною документацією по визначенню меж та площі земельних ділянок під існуючими проїздами, що розроблена Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»на замовлення ТОВ «Печерськ-2006»та визначені 17 поворотними точками межі; - плата за користування сервітутом сплачується Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006»щорічно у розмірі річної суми земельного податку, що сплачена Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «КВАНТ»за земельну ділянку, площею 442 кв.м.

3. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ»(03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 14308138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006»(03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 34414872) 85 (вісімдесят пять),00 витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 28.11.2011