Рішення № 19884795, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/30022.11.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 34 491,82 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 545/2011 від 21.01.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 113 від 11.10.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 34 491,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»та ОПФКУ «Премєр Ліга»укладено договір № АТК 172891 майнових інтересів власника автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 від 12 вересня 2008 року.

18 вересня 2008 року в м. Партеніт на вул. Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль марки Toyota, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіль марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Алуштинського місцевого суду АРК від 07.11.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 68 грн. 00 коп.

Відповідно до звіту № 963 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 16 жовтня 2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 становить 34012,28 грн.

Згідно документів по ремонту автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту складає 35591,82 грн.

29 жовтня 2008 року складено розрахунок страхового відшкодування № 20719, відповідно якого страхове відшкодування становить 34491,82 грн.

05 листопада 2008 року позивач виплатив страхувальникові страхове відшкодування власнику автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 у розмірі 34491,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24840 та 24841.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована публічним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», відповідно до полісу № ВВ/5370580 від 14.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/300, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

У судовому засіданні 22.11.2011 року представники сторін виконали вимоги ухвали суду від 01.11.2011 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2008 року між приватним акціонерним товариством «Просто-страхування»та ОПФКУ «Премєр Ліга»укладено договір № 172891 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів.

Договором добровільного страхування транспортних засобів № 172891 серії АТК від 12 вересня 2008 року застрахований транспортний засіб марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1.

Відповідно розгорнутої довідки відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Алушти при управління ДАІ № 11/19-3463 від 26.09.2008 року 18 вересня 2008 року в м. Партеніт на вул. Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль марки Toyota, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

З подорожнього листа службового легкового автомобіля від 18.09.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 є водієм автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, що належить обєднанню професіональних футбольних клубів України.

Постановою Алуштинського місцевого суду АРК від 07.11.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 68 грн. 00 коп.

Відповідно звіту № 963/20710 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 16.10.2008 року, вартість матеріального збитку складає 34012 грн. 28 грн., а згідно документів по ремонту автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 35591,82 грн.

Відповідно страхового акту б/н від 29 жовтня 2008 року розмір виплати становить 34491,82 грн.

Згідно розпорядження № 019021 від 04 листопада 2008 року бухгалтерії наказано здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 34491,82 грн.

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»05 листопада 2008 року виплатило страхувальникові страхове відшкодування власнику автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 у розмірі 34491,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24840 та 24841.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована публічним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5370580, строком дії з 14.09.2008 року по 28.09.2008 року.

Статтею 3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування гр. ОСОБА_4 у трудових відносинах з ОПФКУ «Премєр Ліга»відповідачем не заперечувався.

Відповідач у відзиві вих. № 1177-ю від 21 листопада 2011 року зазначає, що позивач не має права регресної вимоги до відповідача про відшкодування шкоди у сумі 34491,82 грн., тому що сплив строк позовної давності.

Це твердження відповідача спростовується тим, що позивач сплатив суму страхового відшкодування 05 листопада 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 24840 та 24841.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно п. п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позивач звернувся до відповідача в межах трирічного строку.

Також, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не дотримався вимог ст. 22 та ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обовязковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно до ст. 22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5370580, строком дії з 14.09.2008 року по 28.09.2008 року франшиза становить 510 грн. 00 коп.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 34 012,28 грн. (збиток за звітом № 963/20710 від 16.10.2008 року) 510, 00 грн. (франшиза) = 33 502 грн. 28 коп.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 9 грн. 90 коп., на відповідача 335 грн. 02 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 6 грн. 77 коп., на відповідача 229 грн. 23 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) основний борг в розмірі 33 502 (тридцять три тисячі пятсот дві) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 335 (триста тридцять пять) грн. 02 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 24.11.2011 року