Рішення № 1988479, 09.07.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.08р.

Справа № 30/56-08

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", м. Нікополь Дніпропетровської області

До: Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, (м. Дніпропетровськ)

Про визнання недійсним рішення №13.5/10-п Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: Шабовта О.В., довіреність від 01.10.2007 року

Від відповідача: Чернодуб О.Л., довіреність від 10.06.2008 року № 95, головний експерт правового сектору; Гарагуля В.П., доручення від 10.06.2008 року № 94, начальник третього відділу досліджень та розслідувань

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", (м. Нікополь Дніпропетровської області) звернулося до господарського суду із позовом, яким просить:

- зупинити дію Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п до вирішення цієї справи;

- визнати недійсним Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п., стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням його визнано суб’єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу Товариства;

- визнано дії Товариства, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006,2007років, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу Товариства, шляхом встановлення цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- зобов’язано Товариство припинити порушення шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого;

- накладено штраф на Товариство за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 7000грн.

Позивач вважає, що Рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування фактичних обставин та з порушенням положень Методики визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, а саме:

- визначення Відповідачем товарної межі ринку послугою з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є неправомірним, оскільки

така послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого може бути тільки супутньою послуги із зберігання зерна;

- Відповідач невірно визначив територіальні (географічні) межі ринку, не дослідив ту обставину, що на ринку є інші суб’єкти, що можуть надавати аналогічні послуги;

- Тарифи на послуги з приймання, доробку, зберігання, відвантаження зерна, які є складовими послуги із зберігання зерна, а також на супутню послугу з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, встановлені до укладення договору на зберігання із споживачами цієї послуги. Споживачі мають право відмовитись від послуги з переоформлення з одного власника на іншого та скористатися послугою відвантаження зерна з зернового складу Позивача та здійснити його наступний перепродаж поза межами зернового складу;

- на ринку наявні 51 суб’єкт господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, частка Позивача менша 35%, тому Позивач не займає монопольне становище на ринку послуг із зберігання майна.

Відповідач позов не визнає, вважає правомірним визначення, що товарними межами ринку є послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, оскільки послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є предметом господарського обороту і є товаром, який придбається споживачами цих послуг при перепродажі зерна та не є складовою частиною процесу зберігання зерна. У зв’язку з тим, що придбання споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого відбувається в межах одного (власного) зернового складу, межами ринку правильно визначені межі території зернового складу Позивача. За даними 2006-2007 років позивач є єдиним суб’єктом господарювання, який надавав у цей період послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу, тому займав монопольне становище на ринку зазначених послуг із часткою 100%.

Відповідач зазначає, що розрахунковою одиницею вартості послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого значної більшості зернових складів є пакет документів або надання цієї послуги на безоплатній основі. Позивачем встановлено тариф на зазначені послуги виходячи з тоннажу соняшника, що свідчить про необґрунтованість розмірів тарифів Позивача та про встановлення таких тарифів, що не є наслідком економічної конкуренції.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами представниками сторін не заявлялося.

У судовому засідання оголошувалась перерва з 10.06.2008 року на 25.06.2008 року. Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 25.06.2008 року на 09.07.2008 року.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2008 року Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №13.5/10-п по справі №26.1.54, яким:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, за даними 2006-2007 років із часткою 100%;

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія”, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006 року, врожаю 2007 року, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою: пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” припинити порушення (зазначене у п. 2 цього рішення), шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого;

- накладено штраф за вчинене правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції (зазначене у п. 2 цього рішення) відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у розмірі 7000,00грн.

Правовими підставами прийняття цього рішення є, як зазначено в Рішенні, ст.14 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”, ст.ст.48,52 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, п.33 „Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року (в редакції розпорядження від 29.06.1998 року №169-р)”.

Причиною спору в даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення.

Розглянувши позовні вимоги суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного.

Пунктом 1 спірного Рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" визнано суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, за даними 2006-2007 років із часткою 100%;

До такого висновку Відповідач дійшов при розгляді адміністративної справи №26.1/54, розпочатої за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" щодо застосування тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006 року, врожаю 2007 року, виходячи з тоннажу насіння соняшника та щодо включення до калькуляцій вартості послуг з відвантаження насіння соняшника таких статей витрат, що безпосередньо не відносяться до собівартості цих послуг та нарахування на них рентабельності й ПДВ.

Відповідно до частини п’ятої статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” монопольним (домінуючим) визнається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, зокрема, за умови, що сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті, тобто якщо між зазначеними суб’єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція; зазначені суб’єкти господарювання разом узяті не мають жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для вступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і проведення аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках встановлено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605, яка розроблена відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” (надалі - Методика).

Згідно з пунктом 1.2 Методики об’єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб’єкти господарювання; групи суб’єктів господарювання - декілька суб’єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об’єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб’єктом (суб’єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб’єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб’єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта (суб’єктів) господарювання на ринку.

Відповідно до п.5.1 цієї Методики Відповідачем у процесі визначення товарних меж ринку встановлено, що попередньо визначена група взаємозамінних товарів (послуги з приймання, первинної обробки, зберігання, переоформлення та відвантаження зерна) може бути поділена на декілька груп: - послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого; - послуги з приймання, первинної обробки, зберігання, відвантаження зерна.

При визначенні становища ТОВ "Нікопольська зернова компанія" на ринку послуг з переоформлення документів з одного власника на іншого Відповідачем застосовані положення цієї Методики та встановлені:

товарні межі ринку: відповідачем встановлено, що товарними межами ринку є послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого. Відповідно до статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” товар –це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права. Послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є предметом господарського обороту, надається позивачем за плату і є товаром, який придбається споживачами цих послуг при перепродажі зерна.

Відповідно до п.10 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, зберігання зерна –це комплекс заходів, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Відповідно до п.5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного виду товару до споживання іншого, а взаємозамінними є товари, які мають ознаки одного товару за показниками взаємозамінності. Взаємозамінних товарів (товарних груп) послузі з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого відповідачем встановлено не було. Доказів того, що існують взаємозамінні товари позивачем не надано.

перелік споживачів: споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є суб’єкти господарювання, які уклали договори складського зберігання зерна із зерновими складами (елеваторами) та здійснили його наступний продаж іншим суб’єктам господарювання, шляхом переоформлення документів на зерно на іншого власника.

Об’єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища були:

- група суб’єктів господарювання –51 зерновий склад (елеватор) області, які згідно законодавства мають сертифікат відповідності, який засвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надають ці зернові склади (елеватори), відповідають правилам і технічним умовам, що встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року №228, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2004 року за №835/9434 і мають право надавати відповідні послуги на ринку зерна (перелік цих суб’єктів визначено згідно довідки начальника

Дніпропетровської обласної Держхлібінспекції Мусійченко В.М., знаходиться в матеріалах справи);

- та Товариство з обмеженою відповідальністю „Нікопольська зернова компанія”, яке отримало сертифікат відповідності, який засвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає Товариство, відповідають правилам і технічним умовам, що встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року №228, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2004 року за №835/9434. Тобто, Позивач має сертифікований зерновий склад (елеватор) і має право надавати відповідні послуги на ринку зерна.

територіальні (географічні) межі ринку: територіальними межами ринку визначено межі території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, в межах якого здійснюється надання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого.

Позивач посилається на неправомірне застосування Відповідачем п.6.1 Методики, оскільки Методика не передбачає можливості обмежувати ринок товару межами однієї юридичної особи, при наявності на такому ринку інших суб’єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, вважає, що повинно бути застосовано положення п.1.3 цієї Методики. Згідно п.6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним. Пунктом 1.3 Методики визначено поняття територіальних (географічних) меж ринку - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону, тобто це така територія, в межах якої споживач може задовольнити свій попит на певний товар. Зі змісту цього пункту не вбачається, що сфера обороту взаємозамінних товарів (товару) не може обмежуватись територією юридичної особи, тому доводи Позивача щодо неправомірного застосування Відповідачем п.6.1 Методики відхиляються судом.

До матеріалів справи надані договори складського зберігання зерна, які укладають зернові склади (елеватори) з суб’єктами господарювання: договір №11-С/ЗБ/2007, укладений між ЗАТ „Апостолове-Агро” та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією „Сантрейд” від 30.08.2007 року; договір №65, укладений між ТОВ „Лан” та ТОВ НВО „Хелиантус” від 07.07.2007 року; договір №110, укладений між ТОВ „Лан” та ТОВ „Промінь”; договір №14 складського зберігання зерна, укладений між ТОВ „Нікопольська зернова компанія” та ДП „Агрофірма „Победа” ВАТ „Томаківський Райагрохім”. Однією з умов отримання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, як зазначено в цих договорах, є наявність у споживача оригіналу складського документу (складської квитанції) на зерно, що видана цим зерновим складом (елеватором).

Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 11.07.2005 року №310, переоформлення зерна від одного власника іншому здійснюється згідно з п.5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.07.2003 року за №605/7926, за заявою власника зерна. До заяви мають додаватись складські документи.

Оскільки послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого може бути надана лише тим зерновим складом (елеватором), що видав складський документ (складську квитанцію) на зерно та не може бути надана споживачу іншим суб’єктом господарювання, придбання споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого поза межами місця визначеного зерновим складом (елеватором) для надання цієї послуги є неможливим.

З огляду на викладене, суд вважає що Відповідачем правомірно визначено територіальні (географічні) межі ринку (в межах території зернового складу (елеватора) Позивача). Відповідно до частини першої статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку в нього не має жодного конкурента.

Позивач був єдиним суб’єктом господарювання, який надавав у цей період послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах зернового складу і не мав при цьому жодного конкурента, тому, в силу ч.1 ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, займав монопольне (домінуюче) становище на ринку зазначених послуг із часткою 100%. Зазначені обставини Позивачем не спростовані. Тягар доказування факту значної конкуренції на ринку відповідно до чинного законодавства покладено на суб’єкта господарювання.

часові межі ринку визначено за 2006-2007 маркетинговий рік;

бар’єри вступу на ринок та виходу з ринку: встановлено, що для суб’єктів господарювання, що зберігають зерно на зерновому складі (елеватор) існують економічні бар’єри для наступного його перепродажу поза межами зернового складу (елеватора), у вигляді додаткових витрат на оплату послуг зернового складу (елеватора) щодо відвантаження зерна з зернового складу (елеватора). Зернові склади (елеватори) самостійно встановлюють тарифи на послуги переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, щодо даного виду послуг не запроваджено державного регулювання цін.

За результатами аналізу тарифів на аналогічні послуги зернових складів (елеваторів) області встановлено, що розрахунковою одиницею вартості зазначеної послуги значної більшості зернових складів (елеваторів) е пакет документів або зазначена послуга надається безоплатно.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" встановлено тариф на послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого виходячи з тоннажу насіння соняшника, що підлягає переоформленню, а саме: у розмірі 0,48грн. за 1 тону, при тому, що собівартість цієї послуги не залежить від обсягів зерна, що переоформлюється. Встановлення таких тарифів не є наслідком економічної конкуренції. Відвантаження зерна з зернового складу (елеватора) потребує додаткових витрат, пов’язаних з оплатою послуг зернового складу (елеватора). Оскільки вартість послуги відвантаження зерна суттєво перевищує вартість послуг з переоформлення документів з одного власника на іншого, ці додаткові витрати є економічним бар’єром виходу споживачів з ринку послуг з переоформлення документів з одного власника на іншого.

Таким чином, висновки Відповідача про визнання дій Позивача, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника виходячи з тоннажу, зловживанням монопольним становищем на ринку з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Позивача, є правомірними.

Зазначені дії (дії щодо встановлення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника виходячи з тоннажу), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним пунктом п’ятим частини другої статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим становищем) на товарному ринку з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора).

Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 13.04.2007 N 01-8/229 для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів та споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення зловживання та можливості настання відповідних наслідків.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” за вказане вище порушення передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції до ТОВ „Нікопольська зернова компанія” застосовано штраф у розмірі 7000грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету, відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є участь в формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до чинного законодавства, акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до Закону України „Про захист економічної конкуренції” монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання –становище суб’єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку.

Стаття 59 цього ж Закону визначає підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України, якими є:

неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи;

не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи викладене, те, що Відповідачем при розгляді адміністративної справи та прийнятті спірного рішення всебічно та у повному обсязі з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки викладені в рішенні відповідають обставинам справи, правильно застосовані норми матеріального права, суд не вбачає підстав для визнання рішення №13.5/10-п від 28.03.2008 року недійсним.

З огляду на викладене не підлягає задоволенню клопотання Позивача про зупинення дії Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п до вирішення цієї справи.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено державне мито в розмірі 102грн. згідно квитанції №1081243 від 15.05.2008 року (а.с.9). Оскільки за позовами немайнового характеру (а позов про визнання недійсним рішення є позовом немайнового характеру) державне мито сплачується в розмірі 5 (п’яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85грн.), підлягає поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 17грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Нікопольська зернова компанія” (53270, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Електрометалургів,224, ЄДРПОУ 31337984) з Державного бюджету України надмірно сплачене згідно квитанції №1081243 від 15.05.2008 року, яка знаходиться в матеріалах справи, державне мито в розмірі 17грн., про що видати довідку.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 14.07.2008р.