Рішення № 19884623, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/34822.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

ДоПриватного підприємства "Авджян"

Простягнення заборгованості 1 529,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 08.07.2011р.)

від відповідачане зявився

В судовому засіданні 22.11.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Авджян" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1529,00 грн., з яких 1332,50 грн. сума основної заборгованості за Договором поставки №2476-11 від 01.01.2011р., 45,00 грн. пені, 93, 00 грн. штрафу, 59,00 грн. 20% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №2476-11 від 01.01.2011р., в частині оплати за поставлений позивачем товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 526, 530, 611, 691, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/348, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

В судове засідання 22.11.2011 року відповідач не зявився. Конверт з ухвалою суду від 27.10.2011 року, направлений відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ на відповідача: “03131, м. Київ, Столичне шосе, буд. 104-А”, повернуто до суду поштою з приміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.” у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, оригінали документів додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, підтримано позовні вимоги.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі по тексту Позивач, Постачальник за Договором) та Приватним підприємством "Авджян" (далі по тексту Відповідач, Покупець за Договором) укладено Договір поставки №12476-11 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1.), Постачальник зобовязується передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі Товар), а Покупець зобовязується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс»(в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгоджені замовлення на Товар.

У відповідності до п. 3.3. Договору, постачальник поставляє товар Покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового звязку.

Підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та якістю. Претензії Покупця щодо якості Товару після підписання ним накладної на Товар розглядаються та задовольняються Постачальником в окремому порядку, який визначається Постачальником в кожному порядку окремо (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

Ціна на товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії договору згідно видаткових накладних на Товар (п. п. 5.2., 5.3. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін шляхом попередньої оплати.

У відповідності до п. 9.6. Договору, даний Договір чинний (строку дії): протягом 2 років з дати укладення.

Як вбачається з долученої Позивачем до матеріалів справи видаткової накладної №110193/110401 від 09.07.2011р., 09.07.2011 року Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 2332, 50 грн. (оригінал накладної надано для огляду в судовому засіданні).

При цьому, як зазначає Позивачем у позовній заяві, на підставі вищезазначеної видаткової накладної передано Відповідачу та прийнято ним товар на загальну суму 1332, 50 грн.

За твердженням Позивача, станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, зазначена заборгованість за поставлений товар Відповідачем не оплачена.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1332, 50 грн. основної заборгованості, 45,00 грн. пені, 93, 00 грн. штрафу, 59,00 грн. 20% річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Однак незважаючи на викладені обставини та в порушення умов Договору Відповідач оплату за поставлений Позивачем товар не здійснив.

За таких обставин, станом на момент подання позову, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 1332,50 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 1332,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 45, 00 грн. пені та 59,00 грн. 20% річних за період з 24.07.2011р. по 13.10.2011р., 93,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

За таких обставин, враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні 45,00 грн. пені, оскільки застосування за невиконання грошового зобов'язання і пені, і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм та нормам Конституції України, зокрема.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, наприклад, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 93,00 грн. у відповідності до п. 7.1 Договору, оскільки прострочення оплати відбулося понад тридцять днів.

Щодо заявленої вимоги про стягнення 20% річних, то суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 9.2. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника Товару, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з норм ст. 625 ЦК України 3% річних є за своєю правовою природою негативними процентами (платою) за неправомірне (повязане з порушення зобовязання) користування чужими грошовими коштами. При цьому, норми ст. 625 ЦК України надають право сторонам у цивільному правовідношенні змінювати за погодженням сторін, розмір процентів, встановлений законом.

Разом з тим, Господарський кодекс України встановлює спеціальні норми для субєктів господарських правовідносин та надає право сторонам у господарських правовідносинах погоджувати розмір відповідальності тільки за умови, що він не встановлений законом.

Так, відповідно до ч. 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що між сторонами у справі склалися саме господарські правовідносини, суд застосовує норми ГК України як спеціальної норми законодавства по відношенню до загальних норм, встановлених ЦК України.

З огляду на те, що розмір негативних процентів встановлено законом, а саме ст. 625 ЦК України, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобовязання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних з простроченої суми за період з 24.07.2011 року по 13.10.2011 року., що становить 8,98 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авджян»(03131, м. Київ, Столичне шосе, буд. 104-А; код ЄДРПОУ 36284906) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; код ЄДРПОУ 35871504) 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 93 (девяносто три) грн. 00 коп. штрафу, 8 (вісім) грн. 98 коп. трьох відсотків річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 95 (девяносто пять) грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 34 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Г.П. Бондаренко

Повний текст рішення складено: 30.11.2011р.