Рішення № 19884423, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/34403.11.11 За позовом Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» До відповідачаКонцерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Києво- Святошинської філії

Про визнання недійсним договору в частині та стягнення 16034,95 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1.- за дов.

від відповідачаОСОБА_2. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне науково-виробниче підприємство «Дельта»до Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії про визнання недійсним договору № 48 від 09.01.2007 р. в частині нарахування податку на додану вартість на загальну суму 12499,95 грн. за період з 01.05.2007 р. по 31.10.2008 р., стягнення 12499,95 грн. як безпідставно отриманих коштів та стягнення 3535,00 грн. збитків.

Недійсність п. 4.1 договору, за твердженням позивача, зумовлена невідповідністю вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в період з 01.05.2007 р. по 31.10.2008 р. відповідач не був платником податку на додану вартість (далі ПДВ). У звязку з цим отримані в період з 01.05.2007 р. по 31.10.2008 р. кошти у розмірі 12499,95 грн. як податок на додану вартість, який був включений у ціну послуг, є безпідставно отриманими, які підлягають поверненню позивачу. Крім того, оскільки відповідач безпідставно видав податкові накладні на вищевказану суму, вони помилково були включені позивачем до податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість, у звязку з чим позивачем було сплачено штраф до бюджету у розмірі 3535 грн.. Дані витрати позивач кваліфікує як збитки і просить стягнути їх з відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/344.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що ДПІ у Святошинському районі міста Києва при анулюванні реєстрації відповідача як платника податку на додану вартість діяла з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в звязку з чим Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження по справі № 10/51. За твердженням відповідача, при укладенні договору волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі, відтак відсутні правові підстави для визнання недійсним п. 4.1. договору. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.01.2007 р. між державним підприємством «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозвязку, радіомовлення та телебачення»(правонаступник Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення) (виконавцем) та державним науково-виробничим підприємством «Дельта»(замовником) було укладено договір № 48 (далі Договір), предметом якого (п. 1) є надання телекомунікаційних послуг по технічному обслуговуванню антенно-фідерного тракту (АФТ) та забезпечення функціонування обладнання замовника на СКЗ Калинівка (с. Калинівка, Макарівського району Київської області).

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг встановлюється за взаємною згодою в сумі три тисячі гривень на місяць в січні-березні 2007 року, пять тисяч гривень на місяць з 1-го квітня 2007 року.

В розділі 8 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін»відповідачем зазначено, що підприємство є платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № НОМЕР_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2).

У період 2007-2008 років платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями).

За правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Поставка товарів (робіт, послуг), виходячи з п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна була здійснюватись за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

При цьому, платник податку, яким в розумінні даного Закону є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, зобов'язана була надати покупцю податкову накладну, що мала містити, у тому числі, окремими рядками ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Протягом 2007 2008 років відповідачем на виконання умов Договору були надані позивачу послуги, та надані, як платником податку на додану вартість, податкові накладні, у яких окремим окремими рядками визначена ціну послуги без врахування податку (за період січень-березень 2007 року як 2500 грн. щомісяця і з квітня 2007 року 4166,67 грн.), ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні (за період січень-березень 2007 року як 500 грн. щомісяця і з квітня 2007 року 833,33 грн.), загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (за період січень-березень 2007 року як 3000 грн. щомісяця і з квітня 2007 року 5000 грн.).

Крім того, аналогічні дані сторонами відображені у актах виконаних робіт за 2007-2008 роки, а також у рахунках, наданих відповідачем позивачу для оплати послуг.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, визначена у Договорі вартість послуг (п. 4.1) включає в себе податок на додану вартість, у звязку з чим договірна вартість послуг без податку на додану вартість складає 2500 грн. на місяць в січні-березні 2007 року та 4166,67 грн. на місяць з 1-го квітня 2007 року.

24.05.2007 р. держане підприємство «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозвязку, радіомовлення та телебачення»був ліквідований як платник податку на додану вартість за власною ініціативою, а свідоцтво платника ПДВ № 36291471 було анульовано. Як платник податку на додану вартість державне підприємство «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозвязку, радіомовлення та телебачення»був зареєстрований 05.11.2008 р., про що повідомив позивача листом № 374 від 25.11.2008 р..

Дані обставини відповідач, який є правонаступником державного підприємства «Центру технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозвязку, радіомовлення та телебачення», не оспорює.

Пунктом 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних було надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Незважаючи на це, відповідач, у період з травня 2007 року по жовтень 2008 р. нараховував податок на додану вартість на надані послуги позивачу за Договором, про що свідчать відповідні рахунки відповідача на оплату послуг, та складав і надав позивачу податкові накладні.

Сума податку на додану вартість, яка була нарахована відповідачем і оплачена позивачем в складі вартості наданих послуг, за період з травня 2007 року по жовтень 2008 року, становить 12499,95 грн..

Оскільки дана сума не є вартістю послуг за Договором, і відповідач у вказаний період не був платником податку на додану вартість, у звязку з чим дані операції не підлягали оподаткуванню, підстави для нарахування цих коштів і їх отримання у нього відсутні.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана його повернути потерпілому це майно.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 12499,94 грн., які були перераховані на виконання Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, позивач довідався про відсутність підстав для отримання відповідачем даних коштів у грудні 2008 року з моменту отримання листа відповідача № 374 від 25.11.2008 р. про відновлення статуcу платника податку на додану вартість.

За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи викладене, початком перебігу позовної давності є 08.12.2008 р. (дата отримання листа № 374 від 25.11.2008 р.), трьохрічний строк якої станом на час подачі позову до суду (30.08.2011 р.) не сплив, а тому доводи відповідача про його закінчення є необґрунтованими.

Крім того, необґрунтоване посилання відповідача на порушення податковим органом процедури анулювання реєстрації відповідача як платника податку на додану вартість, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 10/51 від 05.10.2011 р. прийнято відмову державного підприємства «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозвязку, радіомовлення та телебачення»від позову про зобовязання відмінити анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України правові наслідки у вигляді відшкодування збитків настають у разі порушення зобовязання.

Оскільки вимога позивача про стягнення 3535 грн. збитків не повязана з невиконанням чи неналежним виконанням Договору відповідачем, дана вимога не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсним п. 4.1 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На момент укладення (09.01.2007 р.) Договір відповідав законодавству України, оскільки відповідач був платником ПДВ. Ліквідація сторони за договором як платника податку на додану вартість може бути підставою для внесення змін до договору, однак не впливає на його дійсність.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 12499,95 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 3535 грн. збитків та визнання недійсним п. 4.1 договору № 48 від 09.01.2007 р. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 125 грн. державного мита, 78,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (оскільки позовна заява містить три самостійні вимоги (про стягнення безпідставно отриманих коштів, стягнення збитків та визнання недійсною умови договору), одна з яких задоволена, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначено судом як третя зі сплаченої суми).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15 км, код 34927189) на користь державного науково-виробничого підприємства «Дельта»(03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, код 13685815) 12499,95 грн., 125 грн. державного мита, 78,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяС.А. Ковтун

Рішення підписано 23.11.2011 р.