Рішення № 19884131, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/39614.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДИКСАН ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСАН»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2 від 27.09.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 14 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДИКСАН ЛТД»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСАН»(відповідач) заборгованості в сумі 89367,37 грн. з них основного боргу 64159,20 грн., пені 14497,10 грн., 3% річних 2562,85 грн. та втрат від інфляції 8148,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 036-08 від 10 червня 2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив поставку частково оплаченого позивачем товару та не повернув позивачу суму попередньо сплачених останнім грошових коштів за товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 14.11.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2008 року між позивачем (надалі Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту Постачальник або Продавець) (разом - сторони), було укладено договір № 036-08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), згідно умов п. 1.1 якого Продавець зобовязується своєчасно відвантажити, а Покупець зобовязується отримати та своєчасно оплатити товар, зазначений в додатку № 1.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Покупець перерахував на користь Продавця грошові кошти в сумі 41808,00 грн., як попередньої оплати за товар, при цьому, позивач вказує, що взяті на себе зобовязання щодо поставки товару Постачальник не виконав, однак, надав зі свого боку гарантійні обовязки повернути суму передплати в розмірі еквівалентній 8040,00 доларів США до кінця календарного 2009 року, яку не повернув, а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 8040,00 доларів США, що в еквіваленті іноземної валюти до Національної грошової одиниці України згідно встановленого Національного банком України курсу станом на 31.12.2009р. становить 64159,20 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 10 червня 2008 року між сторонами укладено договір № 036-08 відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязується своєчасно відвантажити, а Покупець зобовязується отримати та своєчасно оплатити товар, зазначений в додатку № 1.

Загальна вартість товару за Договором становить 69680,00 грн., що підтверджується відомостями додатку № 1 до Договору поставки (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється в строк 80 робочих днів з моменту надходження передплати за товар на рахунок Продавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача 41808,00 грн., як попередньої плати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 160 від 26.08.2008р. та № 169 від 5.09.2008р.

З огляду на викладене, кінцевою датою поставки відповідачем товару позивачу є 16.12.2008р. включно, тобто 80 робочих днів з моменту надходження передплати за товар (з 26.08.2008р.).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що взяті на себе зобовязання за Договором по поставці товару Постачальник не виконав.

Судом встановлено, що 4.12.2009р. між сторонами було укладено додаток № 2 до Договору (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи), у відповідності до умов якого відповідач надав відповідачу гарантійні зобовязання в тому, що у звязку з неможливістю виконання зобовязань за Договором з поставки товару, ТОВ «ТЕКСАН»зобовязується повернути попередню оплату еквівалентну 8040,00 (вісім тисяч сорок) доларів США в національній валюті України на рахунок Покупця по комерційному курсу на день перерахунку.

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що до кінця календарного 2009 року Продавець коштів в розмірі 8040,00 (вісім тисяч сорок) доларів США в національній валюті України на рахунок Покупця по комерційному курсу не перерахував.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів, в порядку досудового врегулювання спору позивач 1.09.2010р. направив відповідачу повідомлення-вимогу про сплату боргу на суму 64159,20 грн., тобто еквівалент 8040,00 доларів США до гривні станом на 31.12.2009р. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 10.09.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення міститься в справі). Позивач зазначає, що коштів в розмірі 64159,20 грн. відповідач на його рахунок не провів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.09.2011р. та 13.10.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч виконання вимог ухвал суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати/повернення позивачу грошових коштів, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця боргу в розмірі 8040,00 доларів США, що до офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2009р. складає: 64159,20 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З положень змісту укладеного між сторонами гарантійного листа випливає, що у випадку невиконання обовязку по поверненню коштів до 1.01.2010р. укладається додаткова угода до договору про відсоткову ставку на суму, не виплачену по гарантійному обовязку. Відсоткова ставка оговорюється в додатковій угоді.

Доказів укладення додаткових угод щодо відсоткової ставки по Договору на суму 8040,00 доларів США до суду сторонами не представлено, а відтак, нарахування відсоткової ставки на відповідну суму коштів сторонами не передбачено.

В свою чергу, укладаючи гарантійний лист сторони дійшли згоди, що у разі не укладання додаткової угоди до Договору про відсоткову ставку на суму заборгованості, автоматично включається положення про штрафні санкції, згідно п. 5.2. Договору.

Так, пунктом 5.2. Договору передбачено, що Продавець несе відповідальність за затримку відвантаження товару проти строків, передбачених в п. 3.1. Договору, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від вартості не відвантаженого в строк товару за кожний календарний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України чітко передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків поставки товару в сумі 7053,91 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

69680.0001.01.2010 - 07.06.201015810.2500 %0.056 %*6183.38

69680.0008.06.2010 - 01.07.2010249.5000 %0.052 %*870.52

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок пені у відповідності до встановлених чинним законодавством України правил та індексів.

Щодо вимог позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Положеннями ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України).

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України).

Так, в поєднанні змісту положень гл. 50 «Припинення зобовязання»Цивільного кодексу України та правової конструкції відповідної статті випливає, що одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

За своїми правовими характеристиками новація характеризується:

- наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання;

- наявність умови про припинення попереднього зобов'язання;

- припинення всіх додаткових зобов'язань;

- виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, шляхом заміни предмета чи способу виконання первісного зобов'язання, внаслідок чого створюється нове зобовязання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що хоча зі змісту умов укладеного між сторонами додатку № 2 до Договору «Гарантійні обовязки»і слідує обовязок відповідача повернути суму попередньої оплати в еквіваленті 8040,00 доларів США, однак, по своїй суті не припиняє зобовязання сторін за Договором та не створює нового зобовязання між сторонами, а тому, в розумінні ст. 604 Цивільного кодексу, відповідне гарантійне письмо не є новацією.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування кредитором втрат від інфляції та 3% річних за прострочення боржником виконання саме грошового зобовязання, а обовязок відповідача поставити товар за своєю природою не є грошовим зобовязанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2562,85 грн. 3% річних та 8148,22 грн. втрат від інфляції є необґрунтованими та в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - недоведеними.

Пунктом 19 Інфрмаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010р.) від 1.07.2010р. чітко зазначано, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом.

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Зважаючи на те, що ціна укладеного між сторонами Договору визначена в гривневому еквіваленті, стягненню з відповідача, як боргу за договором підлягають 8040,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.12.2009р. становить 64159,20 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 71213,11 грн. з них основного боргу 64159,20 грн. та пені - 7053,91 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 903,75 грн. (714,95 грн. державного мита та 188,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКСАН»(ідентифікаційний код: 33541687, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ДИКСАН ЛТД»(ідентифікаційний код: 25118441, адреса: 83074, м. Донецьк, вул. Літке, буд. 38, кв. 25), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 8040,00 доларів США (вісім тисяч сорок доларів США), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.12.2009р. становить 64159,20 грн. (шістдесят чотири тисячі сто пятдесят девять гривень 20 копійок), пені - 7053,91 грн. (сім тисяч пятдесят три гривні 91 копійку) та судові витрати в сумі 903,75 грн. (девятсот три гривні 75 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 21.11.2011р.