Рішення № 19884016, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/34322.11.11

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

Провідшкодування шкоди в розмірі 25 363,24 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1. (дов. № 16 від 25.01.2011 р.);

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22 листопада 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі по тексту - відповідач) про відшкодування понесених витрат в порядку регресу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 206-02140-09 від 25.12.2009 року в розмірі 25 363,24 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/343, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2011 року не з'явився, проте, через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача в іншому суді. Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011 року вимоги ухвали суду від 27.10.2011 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а також, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2009 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (страховик) та Скубайлом Ігорем Богдановичем (страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту № 206-0214-09. Предметом вказаного Договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу: Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ та АТІ з обслуговування Міжгірського району Закарпатської області 11.07.2010 року о 22 год. 30 хв. в с. Синевир, Міжгірського району, Закарпатської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. п. 13.1 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.07.2010 року у справі № 3- 534/10.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

13.07.2010 р. ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 10.08.2011 рок № 621/10, проведеного Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4., вартість матеріального збитку завданого власникові оцінюваного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає 31 002,98 грн.

28.01.2011 р. позивач, виходячи із звіту про оцінку автомобіля від 10.08.2011 рок № 621/10, розрахунку страхового відшкодування від 18.08.2010 р. та враховуючи умови страхування (франшизу 0,00 грн.), визначив розмір страхового відшкодування в сумі 25 873,24 грн., про що склав страховий акт № 13317/206 від 30.11.2010.

На підставі зазначених вище документів, відповідно до умов Договору № 206-02140-09 від 25.12.2009 року, позивач платіжними дорученнями № 14794 від 01.12.2010 р., № 16589 від 31.03.2011 року сплатив страхове відшкодування в сумі 25 853,24 грн.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3 від 14.05.2010 року застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи безумовну франшизу у розмірі 510,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 25 363,24 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом - ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3 спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.07.2010 року у справі № 3- 534/10.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Пунктом 36.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 206-02140-09 від 25.12.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Статтею 27 Закону України “Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач регресною вимогою № 61/2-031011 від 03.10.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 25 873,24 грн.

За твердженням позивача станом на 19.10.2011 року відповідачем не надано відповідь на регресну вимогу та не здійснено оплату.

Тобто, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3 від 05.02.2010 р. передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача в порядку регресу становить 24 990,00 грн. (25 500,00 грн.-510,00 грн.=24 990,00 грн.).

Враховуючи вищезазначене, розглянувши позовну заяву та подані представником позивача документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 24 990,00 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не зявився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито у сумі 249,90 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232,53 грн. пропорційно задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме його дії стали підставою для подання даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26502001006962 в АКБ "Укрсоцбанк" у м. Києві, МФО 300023, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, ,м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 1, ЄДРПОУ 33831166) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) гривень 00 копійок, 249 (двісті сорок дев'ять) гривні 90 копійок державного мита, 232 (двісті тридцять дві) гривню 53 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяБондаренко Г.П. Рішення підписано 30.11.11 р.