Рішення № 19883597, 06.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р. Справа № 5010/2333/2011-П-19/135

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000 в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16а, м.Київ, 01601 в особі Івано-Франківської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул.Тарнавського,7/1а, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Дудка" с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78012

про стягнення 50318,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, (довіреність № 14/20-237-11 від 04.10.11.)

учасник судового засідання: помічник прокурора ОСОБА_2., (довіреність № 65-2435 вих.11 від 28.09.11. )

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Івано-Франківської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся в суд із позовом до селянського (фермерського) господарства "Дудка" про стягнення 50318,31 грн.

Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати лізингових платежів згідно встановленого графіка.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві № 70-798-11 від 09.11.11(вх.№ 3868 від 10.11.11) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представник позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 14.11.11, що підтверджується поштовим повідомленням №21482282, яке вручене 15.11.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 06.12.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

05.07.07 між сторонами даного спору укладено договір прямого лізингу № 9-07-40 рпл, згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця, та визначений у додатку №1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а відповідач в свою чергу своєчасно сплачувати лізингові платежі на умовах договору (п.1. договору).

Відповідно до додатку №1 до даного договору предметом лізингу є трактор ХТЗ-17021 вартістю 169856,32 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, з моменту підписання акта приймання -передачі предмету лізингу, відповідач сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7(семи) відсотків невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта передачі у користування предмету лізингу.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком №2 до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.2. договору).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач, на виконання умов договору № 9-07-40 рпл від 05.07.07 , передав в користування відповідачу майно, що є предметом лізингу - трактор ХТЗ-17021 , вартістю 169856,32 грн. що підтверджується актом прийому-передачі від 16.07.07, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.21).

Всупереч договірних зобов"язань, відповідач обов'язок за договором щодо сплати чергових лізингових платежів не виконав, внаслідок чого за період з 16.07.10 по 01.08.11 виникла заборгованість за договором, яка станом на 10.11.11 становить 44211,94 грн. та підтверджується актом звірки заборгованості, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.23).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо сплати чергових лізингових платежів, тому вимога позивача про стягнення 44211,94 грн. заборгованості обґрунтована та підлягаює задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 вищевказаного договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від неоплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період , за який нараховується пеня.

На підставі вказаного пункту договору позивачем за період з 17.07.10 по 24.10.11 нараховано пеню в сумі 2851,70 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховано 2255,75 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат.

Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом (а.с. 28), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1913,60 грн. В решті суми інфляційних втрат слід відмовити.

Також, господарським судом, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних в сумі 998,95 грн., задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд прийшов до висноку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 44211,94 грн. - основного боргу, 2851,70 грн. - пені, 998,95 грн. - 3% річних та 1913,60 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.121, 124 Конституції України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 806 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.2, 22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до селянського (фермерського) господарства "Дудка" про стягнення 50318,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Дудка" с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78012 ( код 22177087) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16а, м.Київ, 01601 (код 30401456) в особі Івано-Франківської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул.Тарнавського,7/1а, м. Івано-Франківськ,76018 (код 22177087) - 44211,94 (сорок чотири тисячі двісті одинадцять гривень дев"яносто чотири копійки) - основного боргу , 2851,70 (дві тисячі вісімсот п"ятдесят одну гривню сімдесят копійок) - пені, 998,95 (дев"ятсот дев"яносто вісім гривень дев"яносто п"ять копійок)- 3 % річних та 1913,60 (одну тисячу дев"ятсот тринадцять гривень шістдесят копійок) інфляційних втрат.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Дудка" с. Остриня, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78012 ( код 22177087) в доход Державного бюджету ( одержувач: УДК у м. Івано-Франківську; банк одержувача: ГУДК в Івано-Франківській області, МФО одержувача: 836014, номер рахунку: 31214206700002, код ЄДРПОУ одержувача: 20568100, код ЄДРПОУ суду 03499939) - 1411, 50 (одну тисячу чотириста одинадцять гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 09.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 09.12.11