Рішення № 19882951, 12.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа № 11/5009/1878/11

Суддя Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Концерн «Міські теплові мережі»(бул. Гвардійський, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091) в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Шевченківського району (вул. Цитрусова, буд. 9, м. Запоріжжя, 69071),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр»(вул. Мікояна, буд. 14, м. Запоріжжя, 69120)

у присутності представників

від позивача: ОСОБА_1 - №24/27 від 04.01.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 15/4 від 03.01.2011р.;

про стягнення 3294,62 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Філії Концерну «Міські теплові мережі»Шевченківського району про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр»3294,62 грн. заборгованості за використану теплову енергію.

13.04.2011р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

Провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 22/5009/1463/11 про розірвання договору № 340154 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006р., на підставі якого у даній справі заявлено позовні вимоги.

Позивачем надана заява про збільшення суми позовних вимог виходячи зі збільшення періоду, в якому відповідач неналежно виконував свої зобовязання. Просить стягнути з ТОВ «Торговий центр»3646,75 грн. основного боргу за період грудень 2010р. травень 2011р.

Заява позивача відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін учасників судового процесу та третіх осіб, тому судом приймається до розгляду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на той факт, що він не є ані власником приміщень, в які постачалась теплова енергія по договору, а ні користувачем теплової енергії. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

01.11.2006р. сторони уклали договір № 340154 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобовязалася постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній, в свою чергу оплачувати надані послуги за встановленими цінами (тарифами) в термін, передбачений договором.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 листопада 2006р. по 01 серпня 2007р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2011р. у справі № 22/5009/1463/11 (яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011р.) договір було розірвано з моменту набрання законної судовим рішенням, а саме з 20.06.2011р.

Згідно п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

За період з грудня 2010 року по травень 2011 року (включно) позивачем було надано послуг на загальну суму 3646,75 грн.

Відповідно до п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну. Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом 5-ти днів з моменту отримання (п. 6.6.1 договору). У разі неотримання акту приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором строк, акт підписується теплопостачальною організацією з посиланням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Позивачем до позовної заяви надані копії актів приймання-передачі теплової енергії за відповідні періоди з помітками про відмову відповідача від їх підписання.

П. 6.4 договору передбачено, що споживач зобовязаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взяті на себе зобовязання відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконував, внаслідок чого за період грудень 2010р. травень 2011р. (включно) за ним утворилась заборгованість в сумі 3646,75 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3646/75 грн. основного боргу позивачем заявлені правомірно, підтвердженні зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не є власником приміщення та користувачем теплової енергії судом до уваги не приймаються з огляду на наявність господарських правовідносин, заснованих на договорі №340154 у спірному періоді, і цей факт підтверджено судом першої та касаційної інстанції у справі № 22/5009/1463/11.

Відповідно до частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судові витрати віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр»(вул. Мікояна, буд. 14, м. Запоріжжя, 69120, код ЄДРПОУ 237899177) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(бул.Гвардійський, 137, м.Запоріжжя, 69091, ЄДРПОУ 32121458) 3646,75 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 12.12.2011р. оголошені вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 13.12.2011р.

13.12.2011