Постанова № 1988199, 07.07.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" липня 2008 р. Справа №10/303-НА

за позовом Білогірського районного споживчого товариства смт. Білогір’я

до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення, смт. Білогір’я

про скасування рішення № 0000232300/0 від 18.02.2008р.

Суддя Виноградова В.В.

Секретар судового засідання Дідик Н.Д.

Представники сторін:

позивача: Проскурівська К.Г.- за довіреністю від 20.05.2008р.

відповідача: Піхотинська Ю.В.- за довіреністю від 22.10.2007р.№7858/10/10-007

Постанова приймається 07.07.2008р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення від 18.02.08р. №0000232300/0 про застосування 887270 грн. штрафних санкцій за порушення вимог п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", прийнятого на підставі акту перевірки від 08.02.2008р. №00026/2300/1772940.

Вважає безпідставним та необґрунтованим застосування податковим органом штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" N 265/95-ВР ( надалі Закону №265), оскільки позивачем в основному реалізовувались основні засоби, які не були товаром, у зв’язку з чим операції з їх продажу не підлягали проведенню з використанням РРО, вказуючи при цьому на неоднозначне трактування даних випадків органами податкової служби. В підтвердження позиції посилається на лист ДПА України від 18.11.2004р. №10413/6/23-2119, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006р. .

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення проведення розрахункових операцій по магазину ТПП-2 та по наданню послуг млина, посилається на положення ст. 10 Закону №265 та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336, яким визначено, що РРО не застосовується в роздрібній торгівлі та громадському харчуванні на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації при цьому встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій для одного структурного підрозділу таких підприємств -75 тис. грн.. Звертає увагу, що податковим органом під час перевірки дані питання не досліджувались (щодо річного обсягу розрахункових операцій по магазину ТПП-2 та млину).

Вказує на те, що штрафні санкції, які застосовані податковим органом до Позивача у відповідності до приписів Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями та до них повинні застосовуватись положення ст. 250 ГК України, чого не було враховано Відповідачем.

Звертає увагу, що акт перевірки було виготовлено та підписано в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважаючи оспорюване рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі акту перевірки від 08.02.2008 №26-23-01772940, яким зафіксовано реалізацію основних засобів , матеріалів та товарів через касу підприємства, товарів через магазин ТПП №2, надання послуг млина без застосування реєстраторів розрахункових операцій, всього на суму 177454 грн., чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Посилаючись на визначення поняття торгівлі, товару, які дані в Законах України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про зовнішньоекономічну діяльність” стверджує, що суб'єкти підприємницької діяльності у разі продажу ними за готівкові кошти матеріальних цінностей, які вилучені з активів (списані з балансу) та які не є продукцією власного виробництва, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або здійснювати такі розрахункові операції в безготівковій формі через установи банків.

Щодо посилань Позивача на застосування положень ст. 10 та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336, звертає увагу, що магазин ТПП №2 знаходиться за адресою смт. Білогір’я, вул. Залізнична , млин - смт. Білогір’я, вул. Шевченка,72, при цьому селище міського типу не є територією села, а дія Постанови поширюється на діяльність на території села.

Заперечує проти тверджень Позивача про порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327), оскільки податковим органом не порушено прав позивача на надання заперечень щодо акту перевірки.

Щодо посилань Позивача на порушення вимог ст. 250 ГК України при винесенні оспорюваного рішення, вважає, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій передбачених статтею 250 вказаного Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку Білогірського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2004р. по 30.09.2007р. за наслідками якої складено акт перевірки від 08.02.2008р. №326-23-01772940.

Крім іншого, в акті перевірки ( р.3.3.1.) зафіксовано, що в порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Білогірським районним споживчим товариством проводилась реалізація основних засобів, матеріалів та товарів через касу підприємства, товарів через магазин ТПП №2 , надання послуг млина без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 177454 грн. Реєстр надходження виручки наведено в додатку №8 до акту перевірки.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 18.02.2008р. №0000232300/0 про застосування до Білогірського районного споживчого товариства смт. Білогір’я на підставі ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 887270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи просить суд його скасувати.

В матеріали справи Позивачем надано копії прибуткових касових ордерів, постанови правління Хмельницької облспоживспілки на згоду продажу основних засобів, договора купівлі-продажу основних фондів за результатами аукціону.

Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки податковим органом вказано на порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР із змінами та доповненнями ( надалі Закон №265) .

За статтею 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. При цьому, відповідно до п.1 ст.3 Закону № 265 на останніх покладеного обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у відповідності до п.1 ст.17 Закону №265 застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Судом враховується, що під час перевірки та застосування штрафних санкцій відповідачем не прийнято до уваги положення статей 238, 241, 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

За змістом ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Згідно ч.2 ст.241 ГК України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб’єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

З вищевикладеного випливає, що фінансові санкції за порушення вимог, встановлених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є адміністративно - господарськими санкціями, а отже, повинні застосовуватись у відповідності до вимог глави 27 розділу V Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій винесено 18.02.2008р. на підставі акту перевірки від 08.02.2008р., при цьому в акті перевірки зафіксовано порушення за період з 31.01.2006р. по 30.09.2007р. Враховуючи вищенаведені норми, суд вважає, що податковим органом при винесенні оспорюваного рішення не були в повній мірі дотримані строки протягом яких до господарюючого суб’єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція. Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкції за операції , які були здійсненні з 31.01.2006р. по 18.02.2007р. на загальну суму 143749,93 грн. ( в тому числі прибутковий касовий ордер за 13.02.2007р. ) застосовані з порушенням вимог ст. 250 ГК України, понад один рік з дня порушення. Тому спірне рішення в цій частині щодо застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню.

З приводу застосування штрафних санкцій за операції по продажу основних фондів, які відображені в акті перевірки ( стор. 25-26 акту), то судом враховується те, що сторонами не заперечується той факт, що отримані готівкові кошти оприбутковані товариством , проведені по касовій книзі, видані прибуткові касові ордера.

Крім того, зважається на те, що суду не надано безспірних та беззаперечних доказів щодо підтвердження обов’язку позивача при реалізації основних фондів з видачею касових прибуткових ордерів ще застосовувати РРО.

Відповідно до преамбули Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Визначення поняття „ діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Закон не дає, згідно ч.2 ст.1 Закону, встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Стаття 1 Закону зазначає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №108 (чинного на момент здійснення реалізації матеріальних цінностей) торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п. 2). Торговельна діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері (п. 5). Для здійснення торговельної діяльності, господарюючі суб'єкти всіх форм власності повинні, зокрема, забезпечити відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використанні для торговельної (торгово-виробничої діяльності) - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці; наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та дотримання встановлених у них вимог; продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою (п. 8).

Відповідно до Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833

суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо)(п.6) . Суб'єкти господарювання крім іншого, повинні забезпечити відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці ( п.10) .

З викладеного вище можна зробити висновок, що дія Закону поширюється на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності саме у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відчуження основних засобів ( будівлі) , металобрухту, запчастин, отриманих в результаті списання основних фондів, у місці , не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі , не є торгівельною діяльністю в розумінні Закону №265. У даному випадку мала місце несистематична реалізація матеріальних цінностей, які були списані і виявилися зайвими в процесі виробничої діяльності підприємства.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що основні засоби є товаром, призначеним для торгівлі в розумінні вимог Закону України №265. Натомість Позивачем надано суду постанови правління Хмельницької облспоживспілки про списання основних фондів, згоду на продаж основних засобів з аукціону, постанови правління Білогірського районного споживчого товариства про продаж основних фондів з аукціону, перелік основних засобів , що запропоновані на продаж, нотаріально посвідчені договора купівлі-продажу об’єктів на аукціоні, Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що штрафні санкції за реалізацію основних фондів на суму 31522,80 грн., з врахуванням ст.250 ГК України, в сумі 157614 грн. застосовані спірним рішенням неправомірно, тому в цій частині рішення також підлягає скасуванню.

З приводу застосування штрафних санкцій за надання послуг млина з порушенням вимог п.1 ст.3 Закону України №265, твердження позивача щодо необхідності застосування в даному випадку положень ст.10 Закону №265 та Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.08. 2000р. №1336), надалі Перелік, судом не приймаються на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України №265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України і Державної податкової адміністрації України.

Згідно п. 4 Переліку без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій дозволено роздрібну торгівлю та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва.

Однак , судом враховується , що надання послуг млина проводилось на території смт. Білогір’я, що не заперечується сторонами, яке відноситься до селища міського типу, а не села, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області від 30.05.208р. №13-13/97.

Не приймаються до уваги твердження Позивача на необхідність дослідження під час перевірки податковим органом граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з надання послуг млина, оскільки в силу положень п.п. 1,2 Постанови Кабінету міністрів України №1336 даний граничний розмір встановлено для проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Однак позивачем ні податковому органу під час перевірки, ні суду не надано доказів, які б підтверджували застосування розрахункових книжок при наданні послуг млина.

За таких обставин, суд вважає, що при наданні послуг млина, позивачем порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України №265, що зафіксовано актом перевірки тому застосування штрафних санкцій спірним рішенням, з врахуванням ст. 250 ГК України, на суму 10907 грн. ( 2181,40 грн. наданих послуг* 5) є правомірним.

Таким чином, зваживши на викладені обставини та враховуючи приписи ст.71 КАС України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення від № 0000232300/0 від 18.02.2008р. скасуванню в частині застосування штрафних санкцій на суму 876363 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, при цьому враховується немайновий характер спору. Згідно ч.1 ст.94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Білогірського районного споживчого товариства смт. Білогір’я до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення, смт. Білогір’я про скасування рішення № 0000232300/0 від 18.02.2008р. задоволити частково.

Скасувати рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення від № 0000232300/0 від 18.02.2008р. в частині застосування 876363 грн. штрафних санкцій .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Білогірського районного споживчого товариства смт. Білогір’я, вул. М.Красовського,4 (код 31952591) відшкодування 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Виноградова

Постанова складена в повному обсязі та підписана 11.07.2008р.

Віддруковано 3 примірн.:1-в справу, 2-позивачу,3-відповідачу