Рішення № 19881746, 16.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.11 Справа № 22/5009/5786/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “І-КЕМ” (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103/В літ. «А»/)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопласт” (фактична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45 б; юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 45-А, кв. 1)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 101108ЗД від 10.11.2008р. у розмірі 295 708,66 грн.

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, на підставі довіреності № б/н від 01.10.2011р.

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.09.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “І-КЕМ”, м. Київ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопласт”, м. Запоріжжя про стягнення 201400,00 грн. основного боргу, 63298,10 грн. інфляційних нарахувань, 16429,20 грн. 3% річних, 14581,36 грн. пені, всього 295708,66 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/5786/11, судове засідання призначено на 19.10.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення справи.

Ухвалою суду від 19.10.2011р. у звязку з неявкою представників сторін та неподанням необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2011р., потім на 16.11.2011р.

В судовому засіданні 16.11.2011р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги, які обґрунтовані наступним. 10.11.2008р. між сторонами був укладений договір поставки за № 101108ЗД. Відповідно до якого, позивач зобовязався поставити відповідачу продукти нафтохімії (поліетилен низького тиску у гранулах, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Загальна кількість, строки поставок та номенклатура товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною даного договору. Кількість і номенклатура товару на кожну наступну поставку узгоджується сторонами і відображається у додаткових угодах. Відповідно до 4.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах відтермінування оплати 15 календарних днів з дати поставки, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах до даного договору. При цьому датою поставки вважається дата видаткової накладної. На виконання вищевикладених умов 10.11.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 згідно якої сторони погодили, що загальна кількість товару, що буде передана, його ціну та порядок розрахунків. На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару на суму 284400,00 грн. Однак, відповідач сплатив за отриманий товар лише частково, в сумі 83000,00 грн. На підставі вкладеного, позивач просить стягнути з відповідача 201400,00 грн. основного боргу, 63298,10 грн. інфляційних нарахувань, 16429,20 грн. 3% річних, 14581,36 грн. пені, всього 295708,66 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребувані судом матеріали не надані. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11592753 від 01.11.2011р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопласт” є: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 45-А, кв. 1. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи закінчено 16.11.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2008р. між ТОВ “І-КЕМ” (надалі постачальник) та ТОВ “Технопласт” (надалі покупець) був укладений договір поставки № 101108ЗД (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобовязується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця продукти нафтохімії (поліетилен низького тиску у гранулах), надалі товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору, загальна кількість, строки поставок та номенклатура товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною даного договору. Кількість і номенклатура товару на кожну наступну поставку узгоджується сторонами і відображується у додаткових угодах.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару, що постачається, узгоджується сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною цього договору.

Як передбачено пунктом 4.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах відтермінування оплати 15 календарних днів з дати поставки, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах до даного договору.

У відповідності до п. 4.2. договору, датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.

10.11.2008р. сторонами була складена додаткова угода № 1 до договору поставки № 101108ЗД від 10.11.2008р., якою сторони узгодили наступне. Покупець в строк не пізніше 3 банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди сплачує, відповідно до п. 6 цієї додаткової угоди, авансовий платіж у розмірі 5 % вартості партії товару № 1. Покупець в строк, не пізніше 24.11.2008р. сплачує, відповідно до п. 6 цієї додаткової угоди, авансовий платіж у розмірі 50 % від вартості партії товару № 2. Покупець здійснює остаточну оплату вартості партії товару № 1 не пізніше 24.12.2008р. Покупець здійснює остаточну оплату вартості партії товару № 2 не пізніше 07.02.2009р.

Також, зазначеною додатковою угодою сторони погодили, що постачальник передає покупцю наступний товар: 1. поліетилен Н-1000 РС у кількості 20 тонн на суму 284400,00 грн.; 2. поліетилен Н-1000 РС у кількості 20 тонн на суму 284400,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору 13.11.2008р. було поставлено відповідачу поліетилен Н1000 РС у кількості 20 тонн на суму 284400,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № КЕ-0000267 від 13.11.2008р. та довіреністю відповідача серії ЯНД № 999709 виданою ОСОБА_2.

Відповідачем за отриманий товар було сплачено 23.12.2008р. 30000,00 грн., 25.02.2009р. 10000,00 грн., 13.03.2009р. 5000,00 грн., 23.03.2009р. 3000,00 грн., 02.04.2009р. 2500,00 грн., 07.05.2009р. 12000,00 грн., 21.05.2009р. 3500,00 грн., 22.05.2009р. 3000,00 грн., 18.06.2009р. 10000,00 грн., 01.12.2010р. 2000,00 грн., 19.01.2011р. 2000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжним дорученням № 433 від 01.12.2010р., всього відповідачем було сплачено 83000,00 грн.

На підставі зазначеного, у відповідача виникла заборгованість у сумі 201400,00 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк, не здійснив оплату товару, отриманого від позивача, чим порушив свої грошові зобовязання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 201400,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14581,36 грн. пені за період з 19.01.2011р. по 15.07.2011р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.4. договору, який передбачає, що у разі порушення покупцем вимог п. 4.1. договору щодо строку оплати за товар, він зобовязується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме позивачем не взято до уваги вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки у п. 4 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 101108ЗД від 10.11.2008р. сторони узгодили дату остаточної оплати вартості партії товару - 24.12.2008р., то розраховувати пеню необхідно з 25.12.2008р. по 25.06.2009р. (182 дні).

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем здійснено розрахунок пені з 19.01.2011р. по 15.07.2011р., що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та приписам чинного законодавства України, а суд не може виходити за межі позовних вимог, у стягненні з відповідача 14581,36 грн. пені судом відмовляється.

Правова позиція Донецького апеляційного господарського суду з цього приводу викладена у його постанові від 03.08.2011р. по справі № 22/5009/1217/11.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 16429,20 грн. 3% річних та 63298,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з 25.12.2008р. по 31.07.2011р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та встановлено, що розрахунок невірний, за заявлений позивачем період стягненню підлягає 16427,59 грн. 3 % річних.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що розрахунок вчинений невірно, стягненню підлягає 55571,34 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “І-КЕМ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопласт” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопласт” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 45-А, кв. 1, код ЄДРПОУ 30837427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “І-КЕМ” (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103/В літ. «А»/, код ЄДРПОУ 34819464) 201 400 (двісті одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 16 427 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 59 коп. 3% річних, 55 571 (пятдесят пять тисяч пятсот сімдесят одну) грн. 34 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 733 (дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 98 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.11.2011р.

25.11.2011