Рішення № 19881724, 21.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.11 Справа № 2/5009/5382/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Керченського транспортного прокурора, м. Керч, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивач: Державне підприємство “Керченський судноремонтний завод”, м. Керч,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, м. Бердянськ Запорізької області,

про стягнення 117034,02 грн.,

за участю представників:

від прокуратури: Соловйова О.С. (посвідчення прокуратури Запорізької області № 235 від 10.08.2011р., помічник прокурора Хортицького району м. Запоріжжя, наказ прокуратури Запорізької області № 1034 к від 27.10.2011 р.);

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01/1166 від 16.09.2011р.);

від відповідача: Череповський В.П. (протокол зборів засновників ТОВ “Почерк” № 4 від 19.06.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Керченський транспортний прокурор, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державне підприємство “Керченський судноремонтний завод”, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” про стягнення збитків в загальній сумі 117034,02 грн., у тому числі 44225,00 грн. заборгованості із ремонту судна МРТК “Ялта”, 6646,08 грн. заборгованості по стоянці судна біля причалу заводу, 65534,61 грн. пені, 2493,60 грн. інфляційних витрат та банківського відсотку в розмірі 3850,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати за виконані роботи по ремонту судна за договором № 71 від 20.04.2011р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 44225,00 грн., на яку нарахована пеня на підставі п. 9.2 договору в розмірі 65534,61 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 2493,60 грн. за травень та червень 2011 р. Внаслідок того, що судно перебувало біля причалів заводу понад встановлені терміни, прокурор на підставі п. 9.3 договору просить стягнути з відповідача вартість послуг по забезпеченню стоянки судна у розмірі 6646,08 грн., а також нараховану на цю суму пеню у розмірі 930,45 грн. за період з 12.08.2011р. по 25.08.2011р. Виходячи з вимог ст. 382 КТМ прокурор просить стягнути з відповідача банківський відсоток, обчислений із залишку непогашеної заборгованості, у розмірі 3850,21 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 20, 36 Закону України “Про прокуратуру”, ст. ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 382 Кодексу торговельного мореплавства України.

Ухвалою від 12.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.10.2011 р.

Позивач до початку судового засідання подав письмові пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги прокурора та стягнути з відповідача, враховуючи погашення останнім заборгованості по основному боргу в сумі 4225,00 грн., заподіяний збиток в загальній сумі 112809,02 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позовної заяви. У відзиві зазначає, що позивач неякісно надавав послуги з ремонту судна та ухилявся від виконання обовязків за договором № 71 від 20.04.2011р., оскільки, закінчивши роботи з ремонту судна, в порушення п. 6.1. вищевказаного договору не розробив програму приймально-здавальних випробувань, не узгодив її з замовником та Класифікаційним товариством. Також зауважує, що в порушення вимог п. 3.3 акт приймання судна з ремонту не підписаний уповноваженими представниками сторін. Вважає, що за даних обставин ремонт є незакінченим, а тому обовязки з оплати виконаних робіт з ремонту судна за договором № 71 від 20.04.2011р. у відповідача не настали.

Ухвалою від 13.10.2011р. розгляд справи відкладено до 04.11.2011р. у звязку з невиконанням прокурором та сторонами вимог суду у повному обсязі.

04.11.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення щодо стягуваних сум в порядку ст. 22 ГПК України, в яких позивач зазначив, що 25.08.2011р. відповідачем було здійснено платіж на суму 4225,00 грн., з урахуванням якого загальна сума позовних вимог зменшилась. Також зазначив, що станом на 04.11.2011р. сума пені по основному боргу з 25.08.2011 р. збільшилась на 28400,00 грн., а по заборгованості за стоянку у причалів заводу на 4718,72 грн. Сума банківського процента збільшилась на 1668,52 грн. Позивач просить врахувати суми зменшення та збільшення позовних вимог при розгляді справи і стягнути з відповідача загальну суму 147596,26 грн. (117034,02 4225,00 + 28400,00 + 4718,72 + 1668,52= 147596,26 грн.). Суд зазначає, що фактично позивач згідно розрахунку просить стягнути наступні суми: 40000,00 грн. основного боргу за ремонт, 65534,61 грн. + 28400,00 грн. пені за ремонт, 2493,60 грн. інфляційних втрат, 3850,21 грн.+1668,52 грн. банківських відсотків, 6646,08 грн. послуг за стоянку судна, 930,45 грн. пені за стоянку судна. Всього заявлено, таким чином, 149523,47 грн. (т. 2 а.с. 20-27).

Збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду, оскільки відповідає ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі. Надав суду письмові доводи по справі від 04.11.2011 р. № 120, в яких зазначив, що позивачем станом на 04.11.2011р. не виконані вимоги розділу 6 “випробування” та вимоги розділу 7 “здача-приймання” договору № 71 від 20.04.2011 р. У звязку з односторонньою відмовою позивача від виконання умов договору відповідач скористався правом, передбаченим ст. 19 Господарського кодексу України, та припинив у якості захисту своїх інтересів платежі в сумі 46646,08 грн., тобто в сумі, що дорівнює сумі накладних витрат та сумі оплати гарантійного обслуговування.

Ухвалою від 04.11.2011 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 23.11.2011р. та відкладено розгляд справи на 21.11.2011 р. за заявою прокурора та позивача.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. були присутніми представники обох сторін та прокурор. За їх заявою розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

20.04.2011 р. Державним підприємством “Керченський судноремонтний завод” (в подальшому завод) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Почерк” (в подальшому замовник) укладено договір № 71, за яким замовник передає, а завод приймає зобовязання з ремонту МРТК «Ялта»в обсязі та у відповідності з попередньою ремонтною відомістю (додаток № 1), що є невідємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору попередня вартість ремонту МРТК «Ялта» в обсязі прийнятих заводом робіт згідно попередньої ремонтної відомості (додаток № 1) складає 96775,94 грн., в тому числі ПДВ (20%) 16129,32 грн.

У додатку № 1 до договору сторони погодили попередню відомість по ремонту МРТК «Ялта»від 20.04.2011 р. на суму 96775,94 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. п. 2.2-2.4 договору вартість наданих заводом послуг, згідно поданих заявок замовника, оплачуються по фактично наданим послугам, які підтверджують-ся погодженим сторонами зведеним розрахунком.

Кінцева вартість ремонту визначається за результатами дефектації та фактично виконаним обсягам робіт та наданих заводом послуг, оформленим сторонами протоколом погодження кінцевої вартості ремонту.

Вартість послуг Класифікаційного товариства з нагляду за ремонтом в пункт 2.1 не включена та оплачується замовником за окремо виставленим рахунком.

Тривалість ремонту судна встановлена сторонами в п. 3.1 договору і становить 32 календарні дні з моменту підписання акту приймання судна в ремонт, за виключенням офіційних святкових днів України. Заводу надається 2 пільгових дні без застосування штрафних санкцій.

Датою закінчення ремонту згідно з п. 3.3 договору є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання судна з ремонту.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що замовник здійснює передплату в сумі 40000,00 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку завода до приймання судна в ремонт; кінцевий розрахунок здійснюється замовником протягом 2-х банківських днів з моменту підписання протоколу погодження кінцевої вартості ремонту судна та акту приймання судна з ремонту до виходу судна з акваторії заводу. При збільшенні вартості ремонту з урахуванням додаткових робіт схема платежів визначається згідно додаткової угоди до даного договору.

Згідно з п. 11.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2011р., а у випадку невиконання сторонами до вказаного строку взятих на себе зобовязань за договором до їх повного виконання.

На виконання умов договору, 21.04.2011р. відповідач передав, а позивач прийняв у ремонт МРТК «Ялта», що підтверджується підписаним сторонами актом приймання судна в ремонт.

26.04.2011р. згідно умов п. 4.1 договору відповідач перерахував передплату за ремонт судна в розмірі 40000 грн. платіжним дорученням № 238 (по переводу боргу на Керченський РЕМ).

17.05.2011р. сторони підписали протокол погодження остаточної вартості ремонту МРТК «Ялта»в сумі 176899,55 грн. з ПДВ.

Також 17.05.2011 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою визначили, що вартість ремонту МРТК «Ялта»згідно виконавчої ремонтної відомості від 13.05.2011р. (додаток № 2) складає 176899,55грн., в тому числі ПДВ (20%) 29483,26 грн.

Позивач виконав ремонт судна у встановлений пунктом 3.1 договору строк.

17.05.2011 р. сторони підписали акт на виконані роботи, в якому зазначено, що роботи виконані на 100% в сумі 176899,55грн. з ПДВ і сторони не мають один до одного взаємних претензій за вартістю та тривалістю ремонту судна.

17.05.2011р. повернув відповідачу судно за актом приймання судна з ремонту.

Враховуючи викладене, згідно умов п. 4.1 договору, відповідач мав здійснити кінцевий розрахунок за виконані роботи протягом 2-х банківських днів з моменту підписання протоколу погодження кінцевої вартості ремонту судна та акта приймання судна з ремонту до виходу судна з акваторії заводу, тобто до 19.05.2011 р. включно.

Відповідач здійснив оплату за виконані роботи частково, перерахувавши:

11.05.2011 р. платіжним дорученням № 272 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 18500,00 грн.,

19.05.2011 р. платіжним дорученням № 282 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 15000,00 грн.,

27.05.2011 р. платіжним дорученням № 322 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 10000,00 грн.,

01.06.2011 р. платіжним дорученням № 329 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 10000,00 грн.,

21.06.2011 р. платіжним дорученням № 369 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 7000,00 грн.,

29.06.2011 р. платіжним дорученням № 400 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 6399,55 грн.,

13.07.2011 р. платіжним дорученням № 450 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 5000,00 грн.,

20.07.2011 р. платіжним дорученням № 462 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 5000,00 грн.,

21.07.2011 р. платіжним дорученням № 477 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 3775,00 грн.,

05.08.2011 р. платіжним дорученням № 537 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 10000,00 грн.,

25.08.2011 р. платіжним дорученням № 472 (по переводу боргу на Керченський РЕМ) суму 4225,00 грн.

Залишок боргу складає 40000,00 грн.

На час розгляду спору вказану суму боргу відповідач не сплатив, вважаючи, що строк оплати ремонтних робіт не настав, оскільки позивач не провів передбачені пунктом 6.1 договору випробування, які є обовязковою складовою ремонту судна, та уповноваженими представниками сторін не підписаний відповідний акт прийомки судна з ремонту.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. п. 2.2-2.4 договору вартість наданих заводом послуг, згідно поданих заявок замовника, оплачуються по фактично наданим послугам, які підтверджуються погодженим сторонами зведеним розрахунком.

Обсяг ремонтних робіт та їх вартість погоджені сторонами у виконавчій ремонтній відомості від 13.05.2011р., на підставі якої складено протокол погодження кінцевої вартості ремонту судна та акт приймання судна з ремонту, які є підставами для здійснення кінцевого розрахунку за виконані ремонтні роботи згідно з п. 4.1 договору.

Так, відповідно до п. 4.1 договору кінцевий розрахунок здійснюється замовником протягом 2-х банківських днів з моменту підписання протоколу погодження кінцевої вартості ремонту судна та акта приймання судна з ремонту до виходу судна з акваторії заводу.

Протокол погодження остаточної вартості ремонту та акт приймання судна з ремонту сторонами підписано 17.05.2011 р.

Роботи прийняті відповідачем на 100%, без зауважень в сумі 176899,55грн. з ПДВ, що підтверджується актом на виконані роботи від 17.05.2011р.

Згідно пояснень представників сторін в судовому засіданні, після закінчення ремонту судно вийшло з акваторії заводу.

Будь-яких претензій щодо якості або неповноти виконаних робіт відповідач позивачу не заявляв.

Напроти, у листі від 18.05.2011р. (том 1 а.с.91) відповідач висловив позивачу вдяч-ність за закінчення ремонту у встановлені строки та просив надати пільговий тариф на стоянку судна МРТК «Ялта»біля причалу заводу для підготовки судна для подальшого промислового лову. Даний лист підписаний керівником відповідача, отже правочин щодо прийняття судна з ремонту схвалений був відповідачем та відповідно до ч.2 ст.241 ЦК України створює цивільні права та обовязки для відповідача. За таких обставин, заперечення відповідача, що акт приймання судна з ремонту не є належним доказом у справі, бо підписаний неуповноваженою особою, а саме: капітаном судна, є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Враховуючи викладене, у відповідача виникло зобовязання оплатити виконані роботи відповідно до умов договору у строк до 19.05.2011 р. включно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за ремонт судна підлягають задоволенню в сумі 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку затримки оплати замовником понад строки, обумовлені в розділі 4 даного договору, останній сплачує заводу пеню в розмірі 1% від вартості робіт, визначеної в п. 2.1 даного договору, що діє на період такої затримки, від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі договору позивачем було нараховано пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за ремонт за період з 17.06.2011 р. по 04.11.2011 р. в сумі 93934,61 грн. (том 2 а.с. 22).

При нарахуванні пені позивачем було порушено умови Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а також безпідставно включено в періоди прострочення дні оплати, оскільки умовами договору не передбачено, що день оплати не враховуються при розрахунку пені (або те, що розрахунок ведеться з наступного дня). Відповідно кількість днів прострочення є меншою.

За розрахунком суду, пеню слід розраховувати наступним чином:

-за період з 17.06.2011 р. по 20.06.2011 р. від суми боргу 83399,55 грн. (4 дні прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 137,10 грн.,

-за період з 21.06.2011 р. по 28.06.2011 р. від суми боргу 76399,55 грн. (7 днів прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 219,78 грн.,

-заперіодз29.06.2011р.по12.07.2011р.від суми боргу 70000 грн. (13 днів прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 373,97 грн.,

-за період з 13.07.2011 р. по 19.07.2011 р. від суми боргу 63000,00 грн. (6 днів прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 155,34 грн.,

-за 20.07.2011 р. від суми боргу 58000,00 грн. (1 день прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 23,84 грн.,

-за період з 21.07.2011 р. по 04.08.2011 р. від суми боргу 54225,00 грн. (4 дні прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 311,98 грн.,

-за період з 05.08.2011 р. по 24.08.2011 р. від суми боргу 44225,00 грн. (19 днів прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 356,83 грн.

-за період з 26.08.2011 р. по 04.11.2011 р. від суми боргу 40000,00 грн. (71 день прострочення) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5х2%) становить 1206,03 грн.

Всього за розрахунком суду за період з 17.06.2011 р. по 04.11.2011 р. з відповідача підлягає стягненню 2784,87 грн. пені за прострочення оплати за ремонт судна.

У стягненні 91149,74 грн. пені за прострочення оплати за ремонт суд відмовляє.

Також позивач заявив до стягнення на підставі договору суму заборгованості за надані послуги по стоянці судна у причалів заводу в розмірі 6646,08 грн. та нараховану на неї пеню в сумі 930,45 грн., розраховану як 1% від суми боргу за період з 12.08.2011 р. по 25.08.2011р. (14 діб).

Суд відмовляє у стягненні цих сум з наступних підстав.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у випадку затримки оплати замовником понад строки, обумовлені в розділі 4 даного договору, завод має право продовжити строк ремонту на період затримки платежу, а замовник оплачує надані послуги (електроенергія, причальний, доковий тарифи тощо) по забезпеченню стоянки судна.

Строк ремонту судна згідно з п. 11.2 договору може продовжуватися на період дії даного договору, за обопільною письмовою згодою сторін.

У п. 10.5 даного договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, коли вони здійснені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

Таким чином, послуги по забезпеченню стоянки судна оплачуються у випадку продовження строку ремонту судна.

В даному випадку, додаткових угод щодо продовження строку ремонту сторонами не укладалося. Ремонт судна було закінчено у строк і судно вийшло з акваторії заводу. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що строк ремонту не продовжувався.

З листа відповідача від 18.05.2011 р. (том 1 а.с. 91) про надання пільгового тарифу на стоянку судна МРТК «Ялта»біля причалу заводу вбачається, що стоянка необхідна не для ремонту, а для підготовки судна для подальшого промислового лову.

Тобто правовідносини сторін щодо забезпечення стоянки судна в даному випадку не ґрунтуються на договорі від 20.04.2011 р. № 71, який є підставою позовних вимог.

Відповідно на прострочення оплати цих послуг не поширюються положення пункту 9.2 договору щодо нарахування пені.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку послуг по стоянці судна та доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на забезпечення стоянки судна.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у стягненні 646,08 грн. боргу за послуги по забезпеченню стоянки судна та нарахованої на цю суму боргу пені в розмірі 930,45 грн.

Також позивачем предявлені до стягнення 2493,60 грн. інфляційних втрат за період з 20 травня по 30 червня 2011 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 5518,73 грн. банківських відсотків від суми боргу за період з 20.05.2011 р. по 04.11.2011 року на підставі ст. 382 Кодексу торговельного мореплавства України.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»зазначає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

За період, обраний позивачем (з 20 травня по 30 червня 2011 р.) слід застосовувати індекс інфляції лише за червень 2011 р. (100,4%).

Однак, як вбачається з розрахунку позивача (том 2 а.с. 23), позивач розраховує інфляційні втрати не в середньому за місяць, а по дням, що є неправильним. При цьому за обраний позивачем період (з 20 травня по 30 червня 2011 р.) сума боргу зменшувалася 27.05.2011 р., 01.06.2011 р., 21.06.2011 р. та 29.06.2011 р. Тобто кожна сума, на яку позивач нараховує інфляційні втрати, існувала менше місяця, а тому позивач безпідставно нараховує на неї інфляційні втрати за місяць.

В межах обраного позивачем періоду обґрунтованим слід визнати нарахування інфляційних втрат лише на суму боргу 70000,00 грн., яка існувала в період з 20 травня по 28 червня 2011 р. Звідси інфляційні втрати становлять 280,00 грн.

В цій сумі вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. У стягненні 2213,60 грн.

Банківські відсотки за користування чужими коштами позивач просить стягнути на підставі ст. 382 Кодексу торговельного мореплавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 382 Кодексу торговельного мореплавства України, у разі відшкодування вимог, що випливають з передбачених цим Кодексом відносин, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місці знаходження кредитора.

Як визначено у ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України, кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

В даному випадку, правовідносини сторін у справі не повязані з використанням судна та не регулюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Крім того, позивач є судноремонтним підприємством, а не портом, отже його господарська діяльність в даному випадку не регулюється Кодексом торгівельного мореплавства України.

За своїм змістом правовідносини сторін з виконання ремонту судна є цивільно-господарськими.

Тому позивач необґрунтовано застосував для обчислення відсотків за користування чужими грошами ставки банківського відсотка.

В позовній заяві зазначено, що відсотки на суму боргу нараховані саме на підставі норм Кодексу торговельного мореплавства України, а не Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд відмовляє позивачу у стягненні 5518,73 грн. банківських відсотків, оскільки вони заявлені безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (вул. Кабельщиків, буд. 138-а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код № 22138510, р/р 26003208534099, МФО 313399, у БО ПАТ КБ «Приватбанк») на користь Державного підприємства “Керченський судноремонтний завод” (вул. Кірова, 22, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 983000, р/р 26008301390714 у філ. Отд. ПИБ м. Керчі, МФО 324548, ОКПО 01124997, ІПН 011249901060) 40000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 2736,18 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість грн. 18 коп.) пені, 280,00 грн. (двісті вісімдесят грн. 00 коп.) втрат від інфляції.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (вул. Кабельщиків, буд. 138-а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код № 22138510, р/р 26003208534099, МФО 313399, у БО ПАТ КБ «Приватбанк») в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 448,57 коп. (чотириста сорок вісім грн. 57 коп.) державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (вул. Кабельщиків, буд. 138-а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код № 22138510, р/р 26003208534099, МФО 313399, у БО ПАТ КБ «Приватбанк») в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 70,80 грн. (сімдесят грн. 80 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.11.2011 р.

28.11.2011