Рішення № 19881286, 17.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 30/5009/6214/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Фермерського господарства «Альфа»(71635, с. Балки Василевського району Запорізької області, вул. Степова, 1-А)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 53392,50 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.06.2011р.;

від відповідача: не зявився.

Фермерське господарство «Альфа»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 53392,50 грн. заборгованості за договором оренди № б/н від 01.01.2009р., в т.ч.: 18900,00 грн. основного боргу та 34492,50 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 610, 612, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що в порушення прийнятих на себе зобовязань, відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати суми оренди в повному обсязі не виконав. Розмір заборгованості за період з 01.01.2009р. по 31.07.2010р., з урахуванням часткової оплати суми оренди в сумі 22300,00 грн., за твердженням позивача, становить 18900,00 грн. Також, позивач відзначає, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбаченої договором пені в сумі 34492,50 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6214/11, розгляд справи призначено на 17.11.2011р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2011р. підтримав заявлені у позові вимоги та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.

Відповідач Приватний підприємець ОСОБА_1 - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 17.10.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 17.11.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 18.10.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і за місяць до дати слухання. Відповідачу кореспонденція направлена на фактичну та юридичну адресу, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1. (ця ж адреса вказана самим відповідачем у договорі оренди від 01.01.2009р.).

Спеціальним Витягом з ЄДРПОУ (№ 11814187) підтверджується місцезнаходження Приватного підприємця ОСОБА_1 саме за вказаною у позові адресою: АДРЕСА_1

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002р., якщо підприємством поштового звязку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. В даному випадку відправлена господарським судом Запорізької області ухвала на адресу відповідача у звязку із незнаходженням адресата до господарського суду не поверталася.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.11.2011р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Фермерського господарства «Альфа» (Орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди № б/н (надалі Договір), за умовами якого Орендодавець зобовязався передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування обєкт оренди, із зобовязанням Орендаря оплачувати на адресу Орендодавця орендну плату в порядку, розмірі і на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору обєкт оренди розташований за адресою: Запорізька обл., Якимівський район, за межами населеного пункту АДРЕСА_2, 431 км. Під терміном обєкт оренди мається на увазі: тверде покриття постійного змішаного ринку, що складається з трьох частин площею 0,3718 га, 0,2836 га, 0,2140 га.

За визначенням пунктів 2.1 2.3 Договору, прийом-передача обєкта здійснюється по місцезнаходженню обєкта. Фактичний прийом-передача обєкта фіксується актом прийому-передачі, складеним орендодавцем, підписаним уповноваженими представниками сторін даного договору. Обєкт вважається переданим з моменту підписання Акта прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1 Договору строк оренди складає 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що у випадку, якщо Орендар за 30 календарних днів, що передують закінченню терміну дії даного договору, не повідомив протилежну сторону в письмовому виді про намір припинити правовідносини, що виникли й існували на підставі даного договору, останній вважається продовженим (пролонгованим) на той же термін на тих же умовах (що діяли) на момент пролонгації. Дане положення застосовується до кожного послідуючого випадку пролонгації.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір орендної плати за тимчасове володіння і користування обєктом до 01.05.2009р. складає 4000,00 грн. за один місяць оренди. Надалі розмір орендної плати встановлюється шляхом укладання додаткових угод, що є невідємними частинами даного договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендна плата оплачується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або на вибір Орендаря, у касу Орендодавця, у терміни не пізніше 10 числа місяця, що випливає за звітним.

Пунктом 9.3 Договору сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати орендної плати Орендар зобовязаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми боргу, за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 10.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення терміну оренди обєкта.

Обєкт оренди було передано за відповідним Актом прийому-передачі від 01.01.2009р. (арк. справи 12).

29.04.2009р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, пунктом 1 якої орендну плату за користування обєктом на період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р. встановлено в розмірі 8400,00 грн. за один місяць оренди.

Додатковою угодою від 01.08.2009р. до Договору сторонами прийнято рішення розірвати договір оренди з 01.08.2009р.

Судом встановлено, що з моменту укладення даного Договору відповідач мав здійснити на користь позивача оплату орендної плати за січень-квітень 2009р., включно, в розмірі 4000,00 грн. в місяць, на загальну суму 16000,00 грн., а також за травень-липень 2009р., включно, в розмірі 8400,00 грн. в місяць, на загальну суму 25200,00грн. Всього загальна сума орендної плати за наведений період складає 41200,00 грн.

За твердженням позивача, фактично по договору відповідачем було сплачено суму 22300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.07.2009р., 20.07.2009р., 28.07.2009р., 03.02.2010р., 02.03.2010р.

Направленим на адресу відповідача листом від 09.08.2011р. (вих. № 23) позивач просив орендаря погасити заборгованість по договору в сумі 18900,00 грн. та направив для узгодження акт звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2011р. Лист позивача залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, станом на 22.09.2011р. (складання позовної заяви) заборгованість за Договором залишається непогашеною.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 53392,50 грн. заборгованості за договором оренди № б/н від 01.01.2009р., в т.ч.: 18900,00 грн. основного боргу та 34492,50 грн. пені є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором в розмірі 18900,00 грн. (41200,00 грн. 22300,00 грн.). Доказів погашення суми боргу відповідачем господарському суду надано не було.

Слід зазначити, що факт передачі відповідачу обєкта оренди підтверджується підписаним сторонами без зауважень Актом прийому-передачі (Додаток до договору оренди). Згідно з укладеною між сторонами додатковою угодою № 2 до договору оренди зазначений договір було розірвано з 01.08.20009р. Отже, факт користування відповідачем обєктом оренди у період з січня по липень 2009р., включно, останнім не заперечувався і є доведеним.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 18900,00 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 34492,50 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати орендної плати Орендар зобовязаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми боргу, за кожний день прострочення.

Так, частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені), він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Зважаючи на вищенаведене, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою, проте, вважає необхідним розмір пені, яка підлягає стягненню, обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) і у більшому розмірі вона не може бути стягнута. Також, суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин п. 6 ст. 232 ГК України і обмежити період нарахування штрафних санкцій строком в пів року, оскільки в даному випадку ані законом, ані договором іншого не передбачено.

Зважаючи на те, що позивачем період нарахування пені визначено з моменту останньої оплати з боку відповідача 02.03.2010р., тобто з цього моменту сума заборгованості є незмінною, суд вважає можливим визначити період нарахування з 02.03.2010р. по 02.09.2010р.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодом заборгованості, сума пені становить 1807,93 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за Договором оренди від 01.01.2009р.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково в сумі 18900,00 грн. основного боргу та 1807,93 грн. пені, всього 20707,93 грн. В іншій частині позову відмовити, як заявленій необґрунтовано.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства «Альфа»(с. Балки Василевського району Запорізької області) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; розрахункові рахунки в банківських установах не відомі) на користь 71635, с. Балки Василевського району Запорізької області, вул. Степова, 1-А; код ЄДРПОУ 23847957; розрахункові рахунки в банківських установах не відомі) 18900 (вісімнадцять тисяч девятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1807 (одну тисячу вісімсот сім) грн. 93 коп. пені, 207 (двісті сім) грн. 17 коп. державного мита та 91 (девяносто одну) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.11.2011р.

21.11.2011