Рішення № 19880501, 12.12.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2011 Справа № 5008/1657/2011

11/5008/1657/2011 13708/2011

Розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”, м. Київ

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

Про стягнення 116434,90 грн. заборгованості, у тому числі 113000 грн. боргу за поставлений товар,113,00 грн. втрат від інфляції, 2783,21 грн. пені, 538,69 грн. річних

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, представник по дов. від 07.11.2011;

від відповідача ОСОБА_4, представник по дов. 21.11.2011.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 116434,90 грн. заборгованості, у тому числі 113000 грн. боргу за поставлений товар,113,00 грн. втрат від інфляції, 2783,21 грн. пені, 538,69 грн. річних

Заявою від 18.11.2011 позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 112313,29 грн. заборгованості, у тому числі 109000,00 грн. боргу за поставлений товар,109,00 грн. втрат від інфляції, 2684,68 грн. пені, 519,61 грн. річних

Заявою від 12.12.2011 позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 111282,90 грн. заборгованості, у тому числі 108000,00 грн. боргу за поставлений товар,108,00 грн. втрат від інфляції, 2660,05 грн. пені, 514,85 грн. річних

У судовому засіданні було оголошено перерву за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 07.12.2011 до 10 год. 00 хв. 12.12.2011.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог від 17.11.2011 і 12.12.2011, зокрема, зазначає, що позовні вимоги підтверджені поданими суду доказами, зокрема, договором поставки товару від 13.12.2010 №ФМк-09-115/10, видатковими накладними: №МкРНк-006360 від 03.12.2010, №МкРНк-006557 від 15.12.2010, №МкРНк-006608 від 17.12.2010, №МкРНк-006614 від 17.12.2010, №МкРНк-006659 від 20.12.2010, №МкРНк-006664 від 21.12.2010, №МкРНк-000044 від 10.01.2011, №МкРНк-000182 від 20.01.2011, №МкРНк-000184 від 20.01.2011, №МкРНк-000186 від 20.01.2011, №МкРНк-000319 від 27.01.2011, №МкРНк-000737 від 22.02.2011, №МкРНк-002999 від 30.05.2011, Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, розрахунком позовних вимог.

Представник відповідача не заперечив проти наявності заборгованості за поставлений товар, однак, одночасно заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, з огляду на те, що одночасне стягнення всієї суми призведе до банкрутства підприємця, оскільки відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що полягає у зниженні прибутків, а також наявності заборгованості перед фінансовими установами. На підтвердження таких обставин представник відповідача подав копію кредитного договору №47/8-07, копію іпотечного договору №73/8-07, а також копію декларації про доходи.

Ознайомившись з клопотанням відповідача про розстрочку виконання рішення, представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання, з огляду на те, що укладеним між сторонами договором вже було передбачено відстрочку оплати товару 182 календарні дні.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі укладено Договір поставки товару від 13.12.2010 №ФМк-09-115/10, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу запасні частини, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї та інші види товару найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Специфікації (додаток №1 до Договору), а відповідач зобовязується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної або акту приймання-передачі, що після підписання сторонами мають силу Специфікації (пункт 1.1 Договору).

На виконання своїх обовязків за договором позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 154692,48 грн., що підтверджено видатковими накладними: №МкРНк-006360 від 03.12.2010, №МкРНк-006557 від 15.12.2010, №МкРНк-006608 від 17.12.2010, №МкРНк-006614 від 17.12.2010, №МкРНк-006659 від 20.12.2010, №МкРНк-006664 від 21.12.2010, №МкРНк-000044 від 10.01.2011, №МкРНк-000182 від 20.01.2011, №МкРНк-000184 від 20.01.2011, №МкРНк-000186 від 20.01.2011, №МкРНк-000319 від 27.01.2011, №МкРНк-000737 від 22.02.2011, №МкРНк-002999 від 30.05.2011.

Пункт 2.4 договору зобовязує відповідача здійснити повну оплату вартості товару в термін 182 календарні дні з моменту отримання товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Однак відповідач, порушивши вказаний пункт договору, розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 46692,48 грн., що підтверджено поданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 09.12.2011, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, банківськими виписками, а також платіжними дорученнями (містяться у матеріалах справи), у звязку з чим у відповідача на момент вирішення спору є заборгованість перед позивачем на суму 108000 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання не виконане відповідачем у частині оплати отриманого товару, чим порушено пункти 1.1 та 2.4 Договору.

На підставі зазначених норм права з відповідача належить стягнути на користь позивача 108000,00 грн. основного боргу, наявність якого повністю підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі згаданої норми права з відповідача належить стягнути на користь позивача також 108,00 грн. втрат від інфляції та 514,85 грн. річних, нарахованих позивачем згідно поданого розрахунку, перевіреного судом.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, а також ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню (обґрунтований розрахунок, перевірений судом, міститься у матеріалах справи) за прострочення оплати вартості товару у розмірі 2660,05 грн. з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобовязань”, яка також підлягає до стягнення.

На підставі згаданих норм права суд стягує з відповідача 111282,90 грн. заборгованості, з яких 108000 грн. борг за поставлений товар, 108,00 грн. втрати від інфляції, 514,85 грн. річні, 2660,05 грн. пеня.

Поданим позивачем Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 09.12.2011, банківською випискою з особового рахунку позивача підтверджено оплату відповідачем товару на суму 1000,00 грн. 09.12.2011, тобто після подання позову, що є підставою для припинення у цій частині провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Судові витрати у цій частині належить віднести на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє, у звязку з підтвердженням матеріалами справи (Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 09.12.2011, банківськими виписками позивача, а також платіжними дорученнями №№488,502,496) оплати поставленого товару на суму 4000 грн. до предявлення позову (20.10.2011 1000 грн., 21.10.2011 1000 грн., 26.10.2011 2000 грн.).

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення господарського суду, у звязку із важким фінансовим становищем підприємця терміном на 12 місяців, додавши на підтвердження зазначених у клопотанні обставин копію кредитного договору №47/8-07, копію іпотечного договору №73/8-07, а також копію декларації про доходи.

Відповідно до п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку повязує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з обєктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Не заслуговують на увагу суду доводи заявника про важкий фінансовий стан підприємця, оскільки такий стан спричинений самим підприємцем, а фінансова криза є загальним чинником, який рівноцінно впливає як на позивача, так і на відповідача у справі.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказане слугує підставою для відхилення клопотання про розстрочку виконання рішення.

Враховуючи наведене, керуючись п. 11 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (ід.код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (код ЄДРПОУ: 30722204, п/і 02088, м. Київ, вул. 1-го травня, 1А) суму 111282,90 грн. (сто одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві грн. 90 коп.) заборгованості, з яких 108000,00 грн. борг за поставлений товар, 108,00 грн. втрати від інфляції та 514,85 грн. річні, 2660,05 грн. пеня, а також 338,37 грн. (триста тридцять вісім грн. 37 коп.) на відшкодування судових витрат, у т.ч. 112,82 грн. на відшкодування витрат по оплаті держмита та 225,55 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У частині стягнення 1000 грн. боргу провадження у справі припинити з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача.

4.У іншій частині позову відмовити. Судові витрати у цій частині віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. М. Якимчук

Повний текст рішення виготовлено і підписано 14.12.2011 року.