Рішення № 19879907, 27.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2011 Справа № 5008/1120/2011

4/5008/1120/2011 12908/2011

Розглянувши матеріали справи

За позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево

До відповідача 1 Центрального спеціалізованого будівельного управління, м. Київ

До відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Енерго-Аудит плюс”, м. Вишгород Київська область

До відповідача 3 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

ІІІ-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода”, м. Ужгород

про визнання недійсними договорів та скасування свідоцтва про право власності

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивачів ОСОБА_1., предст. за дов.від 06.04.2011р. та від 06.09.2011р.

від відповідачів не з”явилися

участь Хитрик Б.В., помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону

Суть спору: визнання недійсними договорів та скасування свідоцтва про право власності

Прокурор та позивачі просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначають про невідповідність вимогам чинного законодавства оспорюваних угод та їх укладення особою, що не володіла необхідним обсягом дієздатності для їх підписання. Також вказують на те, що договір про компенсацію пайової участі відповідно до вимог ст. 657 Цивільного кодексу України підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак, відповідних дій сторонами за договором здійснено не було. Окрім того, ТОВ „Аудиторська фірма „Енерго-Аудит плюс” не сплачено суму компенсаційних виплат на користь Міністерства оборони України, як того вимагав договір. Відтак, на думку прокурора та позивачів, проведення реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ „Аудиторська фірма „Енерго-Аудит плюс” є безпідставним.

Відтак, вважають наявні у справі матеріали достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не направили в судове засідання своїх уповноважених представників, не подали витребувані судом документи, в зв"язку з чим спір вирішено за наявними у справі матеріалами відповідно до статі 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17.03.2006 року філією Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України «Укроборонбуд»(надалі - філія ЦСБУ «Укроборонбуд») та товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит плюс»(надалі - ТзОВ «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит плюс») укладено інвестиційний договір №13/05/03-06/13УГ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 42 за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 28, згідно п. п. 2.5, 2.6, 2.9 умов якого філія ЦСУБ «Укроборонбуд»внесла у якості паю Міністерства оборони України 27 будівель військового містечка № 42. При тому, визначена у договорі вартість цих об'єктів нерухомості становила 8486100,00 грн.

Зазначене майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Міністерства оборони України.

Згідно з Актом прийому-передачі розміру пайової участі за інвестиційним договором №13/05/03-06/13УГ від 17.03.2006 позивач передав відповідачу нерухоме державне майно, що складається із 27 обєктів.

Пунктами 10.1. та 10.2 вказаного договору передбачалось право ТзОВ «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит плюс» здійснити викуп пайової участі (паю) Міністерства оборони України шляхом укладання цивільно-правових угод (правочинів) купівлі-продажу, матеріальних та нематеріальних активів тощо.

27.03.2006 року філією ЦСБУ «Укроборонбуд» всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п. п. 5, 12 «Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919, реалізовано ТзОВ «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит плюс»зазначені 27 будівель військового містечка № 42 шляхом укладення договору № 13/05/03-06/23УГ компенсації пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 13/05/03-06/1ЗУГ від 17.03.2006 року, та того ж дня передано їх по акту прийому-передачі паю.

21.11.2008 року на підставі цих договорів виконавчим комітетом Ужгородської міської ради зареєстровано право власності на 27 будівель військового містечка №42, яке знаходиться по вул. Гагаріна, 28 в м. Ужгород, за ТОВ «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит плюс»та видане свідоцтво на право власності САС №188562.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами: копією договорів від 17.03.2006 року №13/05/03-06/13 УГ та 27.03.2006 року №13/05/03-06/23 УГ, актів прийому-передачі матеріального активу пайової участі (паю) від 27.03.2006 року, а також копією свідоцтва про право власності від 21.11.2008 року САС №188562.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України»рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до пп. 3, 4, 6, 7 «Положення про порядок відчуження військового майна Збройних сил», рішення про відчуження військового майна, яке є придатним для подальшого використання, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України, а списаного військового майна Міністерство оборони України.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що передача державного військового майна 27 обєктів, як вклад (пай) у спільну діяльність згідно інвестиційного договору №13/05/03-06/13УГ є його відчуженням, адже право власності на це майно переходить у спільну часткову власність сторін, а також враховуючи відсутність дозволу Кабінету Міністрів України на відчуження спірного майна, що є порушенням вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» та Положення про порядок відчуження військового майна Збройних сил, затверджених Постановою КМУ від 28.12.2000 №1919, тому вимоги про визнання договору недійсним з цих підстав є обґрунтованими.

Пунктом 11 договору від 27.03.2006 року №13/05/03-06/23 УГ та акту прийому-передачі матеріального активу пайової участі (паю) за цим же договором, вказаний договір та акт вступають в силу після перерахування коштів в розмірі 8600000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

В той же час, згідно з листом департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.05.2011 року №248/2/725 та Центрального спеціалізованого будівельного управління від 18.05.2011 року №41, кошти на рахунки Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління у вказаній сумі не поступали.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання в момент вчинення правочину вказаної вимоги є підставою для визнання такого правочину недійсним (ст. 215 ЦК України).

Як вбачається із спірного договору, він укладався між відповідачем та Державою України через орган, уповноважений управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд»Мельник Вячеслав Леонідович, що діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України від 09.03.2006 № 610 (ВСР № 232423); довіреності Міністерства оборони України, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. від 14.02.2006 № 162з (ВСР № 831447); довіреності Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. від 10.02.2006 № 375 (ВСР № 275579).

Як вбачається з довіреностей №162з від 14.02.2006 та №375 від 10.02.06, видано їх було на підставі довіреності № 2369 від 17.08.04, яка відповідно до розпорядження Міністра оборони України від 12.02.2005 була визнана недійсною. Тобто, зазначені вище довіреності на імя Мельника В.Л, який підписував спірний договір, були видані після скасування основної довіреності.

Довіреність Міністерства оборони України № 610 від 09.03.2006 року, видана Міністром оборони України, уповноважила Мельника В.Л. укладати від імені Міністерства оборони України на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України правочини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла та укладати від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб»єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України, який є договором купівлі-продажу нерухомого майна військового містечка №42 всупереч згаданої норми нотаріально посвідчений не був та не відбулась його державна реєстрація.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в тому числі наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідної цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки рішення про відчуження військового майна, яке є предметом Договору про компенсацію пайової участі Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України не приймали, вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому, ніж передбачено законодавством порядку, не може породжувати правових наслідків.

Щодо позовних вимог про скасування Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення військового містечка №42 по вул. Гагаріна, 28 в м. Ужгород від 21 листопада 2008 року, серія САС №188562, що було видано на підставі інвестиційного договору та договору про компенсацію пайової участі, то враховуючи визнання недійсними даних договорів, які були підставою для видачі свідоцтва, позовні вимоги в частині визнання недійсним, як такого, що не відповідає нормам законодавства України щодо захисту права власності свідоцтва підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, оскільки видача свідоцтва передбачена п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5) як правовстановлюючий документ, вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими.

Окрім того, позивачем в ході розгляду справи подано суду відомості про те, що ТОВ „Аудиторська фірма „Енерго-Аудит плюс” листом від 04.07.2011р. №11/07 звернулась до КП „Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації” з проханням здійснити перереєстрацію майна за договором про інвестиційну діяльність та про викуп пайової участі на користь Міністерства оборони України.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону, від сплати яких прокуратура звільнена, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів солідарно в доход Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 328, 657, Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсними інвестиційний договір від 17.03.2006 року №13/05/03-06/13УГ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об"єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №42 (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 28), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконтсрукції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та договір від 27.03.2006 року №13/05/03-06/23УГ про компенсацію пайової участі(паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 17.03.2006 року №13/05/03-06/13УГ про спільну діяльність шляхом будівництва(реконструкції) об"єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №42 (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 28), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладені між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства - "Укроборонбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Енерго-аудит плюс".

3. Скасувати свідоцтво на право власності від 21.11.2008 року серії САС №188562.

4. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління(м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18/2 , код ЄДРПОУ 32200555):

а) в доход державного бюджету України (р/р 31115095700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, отримувач УДК м. Ужгород, МФО 812016, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) суму 42,50 грн. (сорок дві гривні 50коп.) державного мита;

б) в доход бюджету міста Ужгорода (р/р 31214264700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 118 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма " Енерго-Аудит плюс"(м. Вишгород, вул. Київська, 10 , код ЄДРПОУ 33293897):

а) в доход державного бюджету України (р/р 31115095700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, отримувач УДК м. Ужгород, МФО 812016, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) суму 42,50 грн. (сорок дві гривні 50коп.) державного мита;

б) в доход бюджету міста Ужгорода (р/р 31214264700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 118 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 25.11.11р.