Рішення № 19879250, 29.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2011 р.Справа № 14/5007/93/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №2183 від 01.11.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. - доручення від 23.03.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (м.Луцьк)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 231762,31 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 223447,16 грн. основного боргу, 6966,75 грн. пені, 1348,40 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду надала письмовий відзив по даній справі (а.с.45), в якому вимоги позивача визнає в повному обсязі, крім того, просить суд зменшити розмір суми пені на 50%, у зв'язку з перебуванням підприємства - відповідача в надзвичайно важкому фінансовому становищі, а позивач не підтверджує факту отримання збитків. На підтвердження вказаного відповідачем було додано до відзиву звіт про фінансові результати за І півріччя 2011р. підприємства - відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що оскільки позивач визнає його вимоги в повному обсязі, то при вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вабачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (відповідач у справі) був укладений договір купівлі - продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС за № С06247-ОПФ від 01.04.2011р. (а.с. 9 -16).

Згідно умов даного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти у власність паливно-мастильні матеріали та оплатити їх вартість (п. 2.1.).

Пунктом 3.7 вищезазначеного договору сторони погодили, що враховуючи періодичність та ритмічність поставок паливно-мастильних матеріалів протягом дії даного договору, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкова накладна формується позивачем один раз на місяць - останнім числом місяця. При цьому по факту відпуску паливно - мастильних матеріалів позивачем за відповідний період надається відповідачу для підписання акт приймання - передачі та видаткова накладна. Акт приймання - передачі підтверджує факт передачі паливно-мастильних матеріалів у власність відповідача за відповідний період. Вищевказані документи надаються відповідачу для підписання після 7 робочого числа місяця наступного за звітним.

На виконання вимог даного договру позивач передав відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1232447,16 грн., що підтверджується актами приймання - передачі паливно-мастильних матеріалів (а.с.18-23), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4.4 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався оплатити вартість відпущених (поставлених) паливно-мастильних матеріалів протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх фактичного отримання на АЗС.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач в рахунок погашення боргу згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2011р. перерахував позивачу лише 1009000,00 грн., що підтверджується реєстрами надходжень грошових коштів від ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (а.с.26-28, 48,49).

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 223477,16 грн., що підтверджується довідкою позивача № 2355 від 28.11.2011р. (а.с.38), а також актом звірки взаєморозрахунків, станом на 14.11.2011р., підписаним компетентними представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 39,40).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 223447,16 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В протоколі розбіжностей до договору купівлі - продажу № С06247 від 01.04.2011р. (а.с. 17), сторони узгодили викласти пункт 9.3 вищезазначеного договору у наступній редакції: покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника повинен сплатити штрафні санкції, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.5) сума 3% річних складає 1348,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В протоколі розбіжностей до договору купівлі - продажу № С06247 від 01.04.2011р. (а.с. 17), сторони узгодили викласти пункт 9.2 вищезазначеного договору у наступній редакції: у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача сума пені по договору складає 6966,75 грн. (а.с.5).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6966,75 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав (а.с. 45), крім того, просить суд зменшити розмір суми пені на 50%, у зв'язку з перебуванням підприємства - відповідача в надзвичайно важкому фінансовому становищі, а позивач не підтверджує факту отримання збитків

В підтвердження викладеного, представник відповідача надав звіт про фінансові результати за І півріччя 2011р. (а.с.46), з якого вбачається, що за звітний період підприємство не отримало чистого прибутку, тоді як збитки підприємства становлять 5055000,00 грн.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи важке фінансове становище відповідача (відсутність чистого прибутку та наявність збитків), господарський суд прийшов до висновку, що сума пені повинна бути зменшена до 50% від заявленої, і відповідно підлягає стягненню в розмірі 3483,38грн.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 223447,16 грн. основного боргу, 3483,38 грн. пені, 1348,40 грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 3483,38 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", 43010, м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 37425075 - 223447,16 грн. основного боргу, 3483,38 грн. пені, 1348,40 грн. 3% річних, 4635,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "02" грудня 2011 р.

<Текст >