Рішення № 19879108, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 7/357

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило,

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Краматорського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Краматорськ

Предмет спору: стягнення 3% річних в сумі 1969,06 грн., інфляційних в сумі 2554,20 грн., пені в сумі 7178,72 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Краматорського мыського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Краматорськ про стягнення 3% річних в сумі 1969,06 грн., інфляційних в сумі 2554,20 грн., пені в сумі 7178,72 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №611 від 01.01.2004р. в частині здійснення оплат за спожиту електроенергію.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, надав для залучення у справу додаткові документи.

Відповідач факт прострочки у сплаті виставлених позивачем рахунків підтвердив, зазначив, що всі оплати здійснюються з урахуванням отриманих бюджетних коштів, проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що він є бюджетною установою, яка фінансується з Держбюджету, вважає, що пеня нарахована позивачем без врахування приписів ст..232 ГК України. Підтвердив, що інфляційні та 3% річних нараховані арифметично вірно.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №611 від 01.01.2004р. (далі по тексту Договір).

Згідно матеріалів справи та пояснень представників сторін, у період виникнення заборгованості, на яку нараховані спірні суми, договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами Договору та додатків до Договору, що є його невідємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Пунктом 7 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, здійснення оплати вартості спожитої в січні лютому 2010р., квітні 2010р. вересні 2011р. електроенергії з порушенням термінів, визначених Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1969,06 грн., інфляційних в сумі 2554,20 грн., пеню в сумі 7178,72 грн.

При розгляді даних вимог про суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунків позивача, він просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1969,06 грн. з 28.01.2010р. по 21.10.2011р., інфляційні в сумі 2554,20 грн. з 01.02.2010р. по 30.09.2011р., пені в сумі 7178,72 грн. з 07.12.2010р. по 21.10.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії, прострочення якого підтверджено матеріалами справи.

Розрахунок заявлених до стягнення сум перевірено судом. Суми 3% річних, інфляційних та пені нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства, з урахуванням дат отримання відповідачем рахунків на оплату та здійснених оплат, у звязку з чим заперечення відповідача щодо невірного розрахунку суми пені позивачем судом не приймаються.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1969,06 грн., інфляційних в сумі 2554,20 грн., пені в сумі 7178,72 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити.

Стягнути з Краматорського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Краматорськ (84333, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул..Шкадінова, 25, ЄДРПОУ 08671509) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на рахунок структ. підрозділу Краматорських ЕМ для Краматорського РЕМ 26004305564739 в ПАТ ПІБ м.Горлівка, ЄДРПОУ 00131127) 3% річних в сумі 1969,06 грн., інфляційні в сумі 2554,20 грн., пеню в сумі 7178,72 грн.

Стягнути з Краматорського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Краматорськ (84333, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул..Шкадінова, 25, ЄДРПОУ 08671509) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на рахунок 26001307550283 в філії ЦМВ ПІБ м.Горлівка Донецької обл.., МФО 334464) державне мито в сумі 117,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >