Рішення № 19879050, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 7/223

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Г.Є. Курило, М.О. Лейби

при секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м.Донецьк

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо АльпеАдріа-Лізинг” м. Київ

За участі третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Донецьк

За участі третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с. Садове Донецької області

Предмет спору: стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу 32272, 25 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 дов.

від відповідача-1: ОСОБА_5 дов.

від відповідача-2: ОСОБА_6 дов.

від третіх осіб: не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе Адріа-Лізинг” м. Київ про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу 32272, 25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду наступні документи: посвідчення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3; подорожній лист №0007991 від 05.08.2008р.; наказ №12а/96-к від 30.05.1996р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Mersedes benz д/н НОМЕР_1 та напівпричепу самоскиду д/н НОМЕР_2; довідку №63 від 12.08.2008р.; постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області №3-6611/2008р. від 16.09.2008р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №73256-03-02 від 20.11.2007р. з додатковою угодою; заяву про виплату страхового відшкодування від 07.08.2008р.; звіт №9205/2008 від 15.08.2008р.; акт виїзду аварійного комісару на місце події; рахунок-фактуру №ДС-13704 від 13.08.2008р.; страховий акт №5903-02 від 08.09.2008р.; платіжне доручення №14541 від 087.09.2008р.; досудові вимоги №1989 від 07.09.2011р., №1990 від 07.09.2011р.; договір уступки права вимоги від 23.12.2009р. з додатком до нього.

В письмових поясненнях позивач вимоги підтримав, повідомив про той факт, що на момент скоєння ДТП відповідач-2 (власник автомобіля Mersedes benz) передав автомобіль Mersedes benz відповідачу-1 на підставі договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р.

Відповідач-1 у відзиві від 28.09.2011р. та в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту направлення регресної вимоги відповідачам та на пропущення строку позовної давності щодо заявлених вимог.

В клопотанні №12-24/10/11 від 24.10.2011р. відповідач-1 просить зупинити провадження по справі посилаючись на той факт, що рішенням господарського суду Донецької області №40/271пд від 19.05.2011р., яке на теперішній час оскаржується в касаційному порядку, договір фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р. визнано недійсним.

В поясненнях №15-14/11/11 від 14.11.2011р. відповідач-1 повідомив, що в господарському суду Донецької області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, просить відмовити у задоволенні позову в рамках даної справи.

У судовому засіданні 13.12.2011р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідати повинен відповідач-2, оскільки вважає, що Постанова Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. № 40/271пд, якою скасовано рішення господарського суду Донецької області від 19.05.02011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. про визнання недійсним договір фінансового лізингу № 071-06/2008 від 23.06.2008р. не відповідає законності та підлягає скасуванню.

Заявою від 13.12.2011р. та в судовому засіданні відповідач-1 підтвердив той факт, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з ТОВ „Донспецпром”.

Відповідач-2 у відзиві та в судовому засіданні повідомив про той факт, що він на момент скоєння ДТП не користувався автомобілем Mersedes benz, а цей автомобіль було передано відповідачу-1 на підставі договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р., просить відмовити у задоволенні вимог у відношенні ТОВ „Хюпо АльпеАдріа-Лізинг”.

В судовому засіданні 15.11.2011р. відповідач-2 повідомив, що постановою Вищого господарського України скасовано рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2011р. №40/271пд, яким було визнано недійсним договір фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р.

Ухвалою суду від 13.09.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача ОСОБА_2, м. Донецьк;

2. на стороні відповідача ОСОБА_3, с. Садове.

Треті особи у жодне судове засідання не прибули, вимоги ухвали суду не виконали, причин такого не повідомили.

В ході розгляду спору судом досліджено матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності внаслідок ДТП №3-6611, копія якої міститься в матеріалах господарської справи №7/223.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Курило Г.Є., Лейби М.О.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

05.08.2008р. біля 18:05 год. На автошляху Словянськ Донецьк - Маріуполь сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Shkoda octavia д/н НОМЕР_3 (далі Шкода), який належить АТЗТ «Альцест», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Mersedes benz д/н НОМЕР_1 з напівпричепом самоскидом д/н НОМЕР_2 (далі Мерседес), який належить відповідачу-2, в момент ДТП знаходився у користуванні відповідачем-1, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області №3-6611/2008р. від 16.09.2008р про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_3 притягнено до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” та АТЗТ «Альцест», який є власником автомобіля Шкода, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №73256-03-02 від 20.11.2007р. (далі по тексту Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 19.11.2008р. включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Шкода був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувальника у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №158874 від 18.10.2006р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 03.02.2005р. під №0650074 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль Шкода 2007р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду. Розмір франшизи встановлений для кожного страхового випадку окремий (розділ 4 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (розділ 5 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до наявного у справі подорожнього листа №0007991 від 05.08.2008р., в момент скоєння ДТП пошкодженим автомобілем Шкода керував працівник філії АТЗТ «Альцест» - ОСОБА_2

Відповідно до звіту №9205/2008 від 15.08.2008р. сума збитків складає 32839, 25 грн.

Відповідно до страхового акта №5903-02 від 08.09.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 32272, 25 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №73256-03-02 від 20.11.2007р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 07.08.2008р. страховик по Договору №73256-03-02 від 20.11.2007р. ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” зазнало витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 32839, 25 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №14541 від 08.09.2008р.

23.12.2009р. між позивачем та ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” укладено договір уступки права вимоги б/н (далі Договір уступки).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно приписів ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно п.1 Договору уступки, в порядку та на умовах визначених цим договором, цедент (ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”) передає цесіонарію (позивач), а цесіонарій отримує належні цеденту права вимоги, які виникли в останнього на підставі ст.27 Закону України „Про страхування” у звязку із виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальним за заподіяні збитки.

Згідно додатку №1 до Договору уступки, до позивача, у тому числі, перейшло право вимоги за договором №73256-03-02 від 20.11.2007р. (по страховому акту №5903-02 від 08.09.2008р. на суму 32272, 25 грн., винна особа у скоєнні ДТП ОСОБА_3).

З огляду на матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Шкода у сумі 32272, 25 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до п.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області №3-6611/2008р. від 16.09.2008р., вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія ОСОБА_3, який в момент ДТП був працівником відповідача-1, і іншого відповідачем-1 не доведено.

Відповідач-1 в свою чергу користувався автомобілем Мерседес на підставі договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.52008р. та акта прийому-передачі №071/1 від 26.06.2008р. (додаток №3/1 до договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.52008р.), який укладено між обома відповідачами.

Зазначений договір було оскаржено в рамках господарської справи №40/271пд, рішенням господарського суду Донецької області №40/271пд від 19.05.2011р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду №40/271пд від 26.07.2011р., договір фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.52008р. визнано недійсним. Постановою Вищого господарського суду України №40/271пд від 27.10.2011р. рішення господарського суду Донецької області №40/271пд від 19.05.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду №40/271пд від 26.07.2011р. скасовано, а провадження у справі припинено.

При цьому, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що за будь-яких умов, в момент скоєння ДТП саме відповідач-1 користувався автомобілем Мерседес на підставі такого договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.52008р.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3, керуючи автомобілем Мерседес не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення із автомобілем Шкода, тобто його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобілів Мерседес та Шкода. Факт знаходження ОСОБА_3 та відповідача-1 в момент скоєння ДТП в трудових відносинах підтверджено матеріалами справи та відповідачем-1 в судовому засіданні 13.12.2011р. та у письмових поясненнях №11-13/12/11 від 13.12.2011р.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідачів із досудовими вимогами №1989 від 07.09.2011р. та №1990 від 07.09.2011р., в яких повідомив про укладення між ЗАТ „Страхова компанія ВУСО” та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” договору уступки права вимоги та просить здійснити страхове відшкодування у розмірі 32272, 25 грн.

Факт отримання вимоги відповідачем-2 підтверджено матеріалами справи, в тому числі самим відповідачем-2 та його відповіддю на таку вимогу.

Відповідач-1 повідомив, що він відповідної вимоги не отримував.

Згідно матеріалів справи, в тому числі згідно довідки з ЄДРПОУ №11625162 від 03.11.2011р., адреса відповідача-1 з «83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, б.143» була змінена на «83087, м.Донецьк, вул..Калініна, 51» 26.12.2007р., про що зроблено реєстраційний запис за номером 12661070006004483.

Згідно матеріалів справи, позивач направив вимогу №1990 від 07.09.2011р. відповідачу-2 саме за адресою 83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, б.143.

Разом з цим, з огляду на матеріали справи та предмет позову (відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу), господарський суд дійшов висновку, що посилання відповідача-1 на обовязкове досудове врегулювання спору є необґрунтованим та безпідставним. До того ж відшкодування шкоди в порядку регресу винної у ДТП особи виникає на підставі Закону, а не на підставі вимоги позивача.

Враховуючи наведене та той факт, що відповідачі не сплатили суму страхового відшкодування у повному обсязі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів по справі 32272, 25 грн.

Як вже зазначено вище, відповідач-2 в момент скоєння спірного ДТП не користувався спірним автомобілем Мерседес, винна у скоєнні ДТП особа не має ніякого відношення до відповідача (не є працівником відповідача-2), таким чином, з огляду на вищевикладені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що не повинен нести відповідальність за вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення (скоєння ДТП), відповідач-2 не є належним відповідачем по даній справі.

Таким чином, вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо АльпеАдріа-Лізинг” про стягнення страхового відшкодування в порядк регресу є безпідставними, недоведеними та задоволенню не підлягають.

В ході розгляду спору по суті, господарським судом зясовано, що у відношенні відповідача-1 04.04.2011р. порушено справу про банкрутство №5/76б, в підтвердження чого в матеріалах справи вміститься відповідна копія ухвали про порушення справи про банкрутство №5/76б від 04.04.2011р.

Відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що за ст..12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що заявлена до стягнення сума (сума страхового відшкодування) в рамках цієї господарської справи №7/223, незалежно від того чи є фактично позивач по справі конкурсним або поточним кредитором, не є безспірною заборгованістю відповідача-1 перед позивачем, тому такий спір повинен вирішуватись в окремому позовному провадженні.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності до заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки до нього перейшло право регресної вимоги страхового відшкодування після здійснення страхової виплати страхувальнику (страхова виплата здійснена 08.09.2008р. платіжним дорученням № 14541), а позов до суду подано 08.09.2011р. (згідно пошитого штемпелю на конверті).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з вимогою про стягнення заявленої суми страхового відшкодування, а клопотання відповідача заявлено безпідставно у звязку з чим задоволенню не підлягає.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що належним відповідачем по справі та особою, яка має відповідати за завдану шкоду автомобілю Шкода є Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м.Донецьк.

Таким чином, вимоги про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу 32272,25 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” є обґрунтованими, доведеними та підлягають стягненню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 256, 257, 267, 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 32272,25 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (83060, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 143, ЄДРПОУ 30645586) на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (83054, м.Донецьк, вул.Економічна, б.34, оф.308; ЄДРПОУ 33792667, п/р 26004000100561 в філії „Донецька дирекція ПАТ Банк „КАМБІО”, МФО 394523) матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 32272,25 грн., державне мито в сумі 322, 73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо АльпеАдріа-Лізинг” м. Київ відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.12.2011р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Курило Г.Є.

< Текст >