Рішення № 19878933, 05.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.11 р. Справа № 6/245

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді __Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геофізприбор+» м.Алмати, Республіка Казахстан

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» м.Словянськ, Донецької області

про стягнення 2 440,80дол.США

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності від 10.06.2011р.;

ОСОБА_2 представник по довіреності від 28.11.2011р.

від відповідача ОСОБА_3 - представник по довіреності вих.№2 від 07.11.2011р.;

ОСОБА_4. - представник по довіреності вих.№1 від 07.11.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 29.11.2011р.

до 05.12.2011р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Геофізприбор+» м.Алмати, Республіка Казахстан, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» м.Словянськ, Донецької області сплаченої за товар грошової суми у розмірі 2034дол.США, штрафу у розмірі 406дол.США (Усього 2 440,80дол.США).

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем контракт №KZ-10/02 від 25.11.2010р. разом зі специфікацією №1 від 25.11.2010р., акт прийому мультітокремнеземістої плити (МКРП-340) від 28.12.2010р. по якому він прийняв товар по кількості, виписку зі сертифікату якості №112/12-10 від 16.12.2010р., протоколи випробувань №69 від 07.02.2011р., №1 від 31.01.2011р., листи та адвокатський запит №05/07/01 від 05.07.2011р.

Позивач у супровідному листі б/н, б/д зазначив, що випробуваннями, проведеними 31.01.201р. РГП «Інститут проблем горіння» при Міністерстві освіти і науки Республіки Казахстан та 07.02.201р. РГП «Спеціальний науково-дослідний центр пожежної безпеки та цивільної оборони» МНС РК, лабораторією сертифікаційних випробувань визначення пожежної безпеки речовин, матеріалів і виробів було встановлено невідповідність поставленого відповідачем товару умовам договору, а саме поставлений товар виявився пожежонестійким, тобто починав горіти при нагріванні до температури 500С, тобто використовувати поставлений відповідачем товар за призначенням не тільки не можливо, а ще й небезпечно.

В свою чергу відповідач у листі від 09.11.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог посилаюсь на те, що згідно товарно-транспортної накладної від 16.12.2010р., товар був переданий позивачу разом з документами, вказаними в п.9.1 договору. Вважає, що 16.06.2011р. закінчився термін гарантії товару по заміні неякісного товару за рахунок продавця відповідно п.7.1 договору. Зазначений строк починає текти з моменту отримання товару (16.12.2010р.), але не з моменту встановлення невідповідності якості поставленого товару, як вказує позивач в позовній заяві. Крім цього, наполягає на неправомірності застосування позивачем до нього штрафу у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості з посиланням на Положення „Про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, а також ставить під сумнів проведенні випробовування РГП «Інститут проблем горіння» при Міністерстві освіти і науки Республіки Казахстан та лабораторією, сертифікаційних випробувань визначення пожежної безпеки речовин, матеріалів і виробів РГП «Спеціальний НДЦ пожежної безпеки та громадянської оборони” МНС РК.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

29 листопада 2011р. через канцелярію суду від позивача надійшли у матеріали справи заперечення на відзив відповідача на позовну заяву, в яких наполягає на тому, що жодних документів щодо відповідності поставленого товару технічним умовам заводу-виготовлювача та підтвердження сертифікатами відповідності продукції відповідачем не надано, тобто відповідач грубо порушив свої обов'язки, встановлені контрактом. На думку позивача, результатами експертизи було встановлено, що товар взагалі не відповідає технічним умовам заводу-виробника. Звертає увагу суду на те, що контрактом встановлено шестимісячний-строк з моменту отримання товару для виявлення невідповідності якості товару, а не для здійснення його заміну як помилково зазначає у відзиві відповідач, тобто 16.06.2011 року сплив не строк для заміни неякісного товару, а строк повідомлення Продавця про виявлення невідповідності якості товару умовам контракту.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 29.11.2011р., в якому просив залучити до участі у справі №6/245 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виробника спірної плити МКРП 340, ТОВ «Промтехтепло» згідно укладеного договору купівлі-продажу товарів №08/2010 від 26.11.2010р. Клопотання судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

Відповідачем надані у матеріали справи письмові пояснення по протоколам випробувань від 05.12.2011р. та позивачем заперечення на вказані пояснення, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Крім цього, позивач у клопотанні від 05.12.2011р. просить суд винести окрему ухвалу на підставі ст.90 ГПК України щодо посадових осіб ТОВ «Славкерамогнеупор», оскільки під час проведення позивачем досудового врегулювання спору відповідач своїми діями усіляко перешкоджав правомірній діяльності представника ТОВ «Геофізприбор+» по наданню правової допомоги та порушував встановлені законом гарантії діяльності, ігноруючи адвокатський запит від 05.07.2011р., який містив прохання надати копії сертифікату якості заводу-виробника на плиту МКРП-340, яку було поставлено ним за контрактом №КЈ-10/02 від 25.11 2010 року, та ТУ У-322-7-0019053-065-96, тим самим грубо порушивши ст. 6 ЗУ «Про адвокатуру», Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» № 1240/99 від 30.09 1999 р., що тягне за собою відповідальність відповідно до статті 397 Кримінального Кодексу України. Суд задовольняє дане клопотання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

25 листопада 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геофізприбор+» м.Алмати, Республіка Казахстан та Товариством з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» м.Словянськ, Донецької області було укладено контракт №KZ-10/02д, згідно до умов якого відповідач (далі по тексту-Продавець) зобовязався продати, а позивач (далі по тексту-Покупець) взяв на себе зобовязання купити на умовах, встановлених в даному контракті товари, ціни, асортимент та кількість яких вказані в додатках, які є невід»ємною частиною даного контракту.

До вказаного контракту сторонами підписана специфікація №1 від 25.11.2010р., в якій визначено найменування, кількість, ціна, умови та строк поставки товару.

На виконання умов п.3.1 контракту позивач у якості 100% передоплати 25.11.2010р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 2034дол.США, про що свідчить заява на перерахування грошей в іноземній валюті №3 від 25.11.2010р.

Факт поставки продавцем плити МКРП-340 та покриття протипригарного швидковисихаючого цирконового марки БПЦ загальною вартістю 2034дол.США. покупцю підтверджується товарно-транспортною накладною серії ААБ №661485 від 16.12.2010р.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при прийомці по кількості та розмірам мультокремнеземістої плити (МКРП-340) та покриття протипригарного швидковисихаючого цирконового марки БПЦ поставлених відповідачем відхилень не було. Проте, сертифікат якості заводу виробника не був представлений продавцем згідно п.4.1 контракту, про що складний акт прийому мультітокремнеземістої плити (МКРП-340) від 28.12.2010р. У підтвердження якості товару було надано лише виписку із сертифікату якості №112/12-10, з якої вбачається, що плита МКРП-340 повинна відповідати ТУ У-322-7-0019053-065-96, вогнетривкість становить 1150С. У той же час в сертифікаті походження товару зазначено відповідність плити ДСТУ 23619-79 зі зм.1,2.

Згідно рішення комісії спірна плита прийнята ТОВ «Геофізприбор+» з наступними випробуваннями для встановлення її відповідності вимогам ДОСТ 23619-79 зі змінами 1,2.

З метою проведення випробувань вищезазначеної плити позивач звернувся до РГП «Інститут проблем горіння» при Міністерстві освіти і науки Республіки Казахстан.

Протоколом випробувань №1 від 31.01.2011р. встановлено, що дана плита не відповідає вимогам нормативно-технічної документації ДСТУ 23619-79 і ТУ У-322-7-0019053-065-96. Аналогічні дослідження були проведені РГП «Спеціальний науково-дослідний центр пожежної безпеки та цивільної оборони» МНС РК, лабораторією сертифікаційних випробувань визначення пожежної безпеки речовин, матеріалів і виробів, та встановлено згідно протоколу випробувань №69 від 07.02.2011р., що плита не відповідає вимогам ДСТУ 23619-79.

05 липня 2011р. позивач надіслав на адресу відповідача адвокатський запит з проханням надати копії сертифікату якості заводу-виробника на плиту МКРП-340, яку було поставлено за контрактом №KZ-10/02 від 25.11.2010р. та ТУ У-322-7-0019053-065-96. Але відповідачем не було надано відповіді на адвокатський запит.

У зв»язку з неналежним виконанням договірних зобов»язань, позивач 10.06.2011р. та 08.07.2011р. на адресу відповідача надіслав листи вих.№47 від 10.06.2011р., №08/07/01 від 08.07.2011р. з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 2034дол.США.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сплаченої за товар грошової суми у розмірі 2034дол.США, при цьому посилається на норми ст.ст.173, 268 ГК України, ст.ст.526, 612, 678 ЦК України.

Спори, неврегульовані в претензійному порядку, вирішуються арбітражним (господарським) судом країни відповідача з застосуванням процесуального права країни, яка розглядає спір. Рішення арбітражного (господарського) суду є кінцевим та обов»язковим для обох сторін (п.12.1 контракту).

Згідно цьому пункту спір розглядається відповідно діючого законодавства України.

Дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов в цій частині обґрунтований, виходячи із наступного, зокрема:

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.

Пунктом 4.1 контракту якість товару має повністю відповідати технічним умовам заводу-виготовлювача і підтверджуватись сертифікатами відповідності продукції. Жодних документів щодо відповідності поставленого товару технічним умовам заводу-виготовлювача та підтвердження сертифікатами відповідності продукції відповідачем не було надано позивачу при поставці товару, тобто відповідач грубо порушив свої обов'язки, встановлені контрактом.

У відповідності п.7.1 контракту у разі виявлення протягом 6 місяців з моменту встановлення невідповідності якості поставленого товару Продавець здійснює заміну неякісного товару за свій рахунок.

Отже, даним пунктом встановлено шестимісячний-строк з моменту отримання товару для виявлення невідповідності якості товару, а не для здійснення його заміни, як помилково зазначає у відзиві відповідач, тобто 16.06.2011 року сплив не строк для заміни неякісного товару, а строк повідомлення Продавця про виявлення невідповідності якості товару умовам контракту.

Про виявленні недоліки товару відповідача було повідомлено листами позивача, які знаходяться у матеріалах, тобто виявлення дефектів якості товару та повідомлення про них належним чином відповідача було здійснено, по-перше, в межах строків, встановлених контрактом, а, по-друге, в порядку визначеному чинним законодавством.

Умовами контракту сторони не передбачили приймання товару за якістю згідно положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Оскільки в порушення умов контракту, відповідач при здійсненні поставки товару не надав ані сертифікату якості, ані будь-яких інших документів щодо якості товару, позивачем було складено акт від 28.12.2010 року, щодо кількості поставленого товару.

В свою чергу, Покупець виконав свої зобов'язання щодо здійснення 100% передоплати товару в повному обсязі. Товар не використовуються у виробничій діяльності позивача через те, що він був визнаний неякісним та не може виконувати свої функції. Через що, знаходиться на відповідальному зберіганні в складському ізоляторі та за даними бухгалтерського обліку знаходиться на зовнішньо-балансовому рахункові 1310/1, про що свідчить довідка ТОВ „Геофізприбор+” вих.№95 від 01.12.2011р.

Отже відповідач, в порушення ч. 2 ст. 690 ЦК України не забрав (не вивіз) товар, не прийнятий Покупцем, не дивлячись на те, що Покупець відмовився від прийняття товару неналежної якості та повідомив про це письмово Постачальника.

Разом з тим, правові підстави для повернення товару Покупцем закріплено також у ч. 2 ст. 666 ЦК України, якою передбачено те, що покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві у випадку якщо документи, які стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк. Як закріплено у акті прийому мультітокремнеземістої плити (МКРП-340) від 28.12.2010р. постачальником не надано покупцю сертифікат якості заводу-виробника на товар, що також є підставою для відмови у прийнятті товару.

Згідно частин 1, 5 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Аналогійні правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені п.п.1 ч.2 ст.678 ЦК України.

Також за результатами експертизи було встановлено, що товар взагалі не відповідає технічним умовам заводу-виробника.

Вказані відповідачем розбіжності у проміжних результатах випробувань, проведених РГП «Інститут проблем горіння» при Міністерстві освіти і науки Республіки Казахстан та РГП «Спеціальний науково-дослідний центр пожежної безпеки та цивільної оборони» МНС РК, лабораторією сертифікаційних випробувань визначення пожежної безпеки речовин, матеріалів і виробів не є суттєвими, оскільки жодним чином не впливають на висновок щодо невідповідності поставленого товару вимогам ДСТУ 23619-79 та ТУ У-322-7-0019053-065-96.

Разом з тим, лабораторія сертифікаційних випробувань визначення пожежної безпеки речовин, матеріалів і виробів РГП «Спеціальний науково-дослідний центр пожежної безпеки та цивільної оборони» МНС РК є акредитованою на відповідність вимогам СТ РК ІСО/МЕК 17025-20 (копія атестату акредитації №К2.И 02.0353 від 11.02 2009р. наявна в матеріалах справи).

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у письмових поясненнях по протоколу випробувань від 05.12.2011р. з огляду на наступне:

Відповідач вказує, що методи випробувань, передбачені п.5.3, необхідно проводити на підставі ДСТУ 2642.2, що не відповідає дійсності, оскільки в п.5.3 ДСТУ 23619-79 зазначено, що випробування можуть проводитися за ДСТУ 2642.0, 2642.2, 2642.4, 2642.3, 2642.9, 24523.6, також допускається використання інших методів аналізу, що забезпечують необхідну точність вимірювань. У протоколі №1 не зазначено жодних розбіжностей з методами, викладеними у ДСТУ 23619-79 ”Матеріали та вироби вогнетривкі, теплоізоляційні, мультокремнеземісті стекло волокнисті технічні умови”. Крім цього, у протоколі чітко зазначено, що випробування здійснювались в тому числі згідно ДСТУ 2642.0.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо не відповідності складання протоколу випробувань №69 від 07.02.2011р. вимогам п.5 ДСТУ 23619-79 суд зазначає, що п.п.5.3 вказаного ДСТУ, випробування можуть проводитися за ДСТУ 2642.0, 2642.2, 2642.4, 2642.3, 2642.9, 24523.6, а не виключно за тим ДСТУ на який посилається відповідач. Також вказаним підпунктом прямо передбачено, що допускаються застосування інших методів аналізу, що забезпечують необхідну точність випробування. Таким чином, суд дійшов висновку зазначені у протоколі №69 від 07.02.2011р. використані ДСТУ, форми та способи випробувань не суперечать вимогам п.5 ДСТУ 23619.79.

Отже, надані експертні висновки є належними та допустимими письмовими доказами згідно приписів ст.36 ГПК України, застосовані при проведенні експертизи методи повністю відповідають вимогам відповідних ДСТУ, що зазначено в протоколах випробувань, наявних у матеріалах справи.

На час звернення із позовом товар належної якості на суму 2034дол.США не поставлений, грошові кошти не повернуті. Відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення сплаченої за товар грошової суми у розмірі 2034дол.США є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

У зв”язку з поставкою товару неналежної якості, позивачем нарахований штраф у розмірі 406дол.США на підставі п.59 Положення „Про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що дійсно мале місце поставка неякісного товару. Втім, контракт №KZ-10/02 від 25.11.2010р. не містить посилання на узгодження сторонами даної відповідальності відповідачем, а отже конкретний розмір штрафу відсутній.

Аналогійна позиція викладена у Роз'ясненні, Вищого арбітражного суду, від 12.11.1993, № 01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних” де вказано, що до відносин підприємств і організацій України з господарюючими суб'єктами держав - учасниць СНД, то відповідно до Угоди про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав усі питання якості і комплектності продукції (товарів), що поставляється, у тому числі майнова відповідальність сторін, повинні визначатись в договорі за взаємним погодженням між постачальником та споживачем. Застосування до цих відносин положень про поставки продукції і товарів, у тому числі встановленої ними майнової відповідальності, може мати місце тільки тоді, коли це передбачено договором з посиланням на конкретні норми зазначених положень.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 406дол.США за поставку товару неналежної якості продавцем слід відмовити , як необґрунтовано заявлених.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виробника спірної плити МКРП 340, ТОВ «Промтехтепло» згідно укладеного договору купівлі-продажу товарів №08/2010 від 26.11.2010р. суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Предметом розгляду даної справи є контракт №KZ-10/02 від 25.11.2010р., який укладений з ТОВ «Геофізприбор+» та ТОВ «Славкерамогнеупор», здійснена передоплата позивачем була здійснена саме на рахунок відповідача. Проте відповідач не надав суду обґрунтованих доказів, що рішення по справі №6/245 може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Геофізприбор+» та ТОВ «Славкерамогнеупор» щодо однієї з сторін.

Оцінивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що у діяльності підприємства відповідача існують недоліки, зокрема, неналежне ставлення його посадових осіб до своїх обовязків, зокрема не надання при поставці товару позивачу сертифікату якості заводу-виробника на мультокремнеземісту плиту (МКРП-340) та покриття протипригарне швидковисихаюче цирконової марки БПЦ, які були поставлені ним за контрактом №КZ-10/02 від 25.11 2010 року, а також ненадання відповіді на адвокатський запит від 05.07.2011р. Отже, мають місце факти неодноразового ухилення від вчинення дій, покладених на сторону.

З урахуванням даних обставин, суд вважає за необхідне надіслати на його адресу окрему ухвалу згідно вимог ст. 90 ГПК України.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.629, ч.2 ст.678 ЦК України, ст.193, ч.5 ст.268 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геофізприбор+» м.Алмати, Республіка Казахстан до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» м.Словянськ, Донецької області про стягнення 2 440,80дол.США задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» (84122 м.Словянськ, Донецької області, вул.Льва Толстого, буд.12, кв.9, ЄДРПОУ 32720958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геофізприбор+» (050000 м.Алмати, Республіка Казахстан, пр.Суюнбая, 89б, РНН 600600004440 ИИК KZ89319A010003540774 АТ „БТА Банк”, БИК ABKZKZKX, БИН 070140001529) сплачену за товар грошову суму у розмірі 2034 доларів США, витрати по сплаті держмита у сумі 20,34 доларів США, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196грн. 67коп.

В решті частині позову відмовити.

У адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славкерамогнеупор» м.Словянськ, Донецької області винести окрему ухвалу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.12.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >