Рішення № 19878837, 24.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.11 р. Справа № 11/212

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта”, м.Київ, ЄДРПОУ 33631780,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 40394,04 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 40394,04 грн., у тому числі 12143,85 грн. основного боргу, 1499,08 грн. пені, 2064,45 грн. штрафу, 5780,31 грн. інфляційних витрат, 2607,77 грн. 8% річних та 16298,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору дистрибуції №167-Д від 30.09.2008р. щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування інфляційних витрат, 3% річних, а також процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору дистрибуції №167-Д від 30.09.2008р., видаткової накладної №ТД-0030744 від 26.11.2008р., банківських виписок, претензії №146/06 від 22.06.2011р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу, а також акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2011р. підписаного лише з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.3, 11, 525, 526, 530, 536, 549, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст.1, 6, 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст.15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

29.09.2011р. представником Позивача через канцелярію суду надано копії: документів, що підтверджують правовий статус підприємства Позивача; податкових накладних №0030744 від 26.11.2008р. та №0027758 від 16.10.2008р., а також вдруге акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2011р., підписаний лише з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта”

10.10.2011р. представником Позивача заявлено клопотання №254/10 від 04.10.2011р. про розгляд справи за відсутності останнього, що задоволено судом. Крім того позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Також, 03.11.2011р. означеною юридичною особою заявлено клопотання про продовження розгляду справи на 15-ть календарних днів, яке задоволено судом та про що винесено відповідний процесуальний документ.

24.11.2011р. Позивачем суду представлено копію видаткової накладної №ТД-0030744 від 26.11.2008р.

Представник Відповідача у судове засідання 24.11.2011р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались за адресою Відповідача, яка вказана в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта” укладено договір дистрибуції №167-Д, що є чинним на теперішній час, виходячи з приписів п.8.1 наведеного правочину.

За умовами цього договору Позивач (Підприємство) зобовязується передати, а Відповідач (Дистрибютор) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору, ціни, асортимент та кількість товару, що передається, зазначаються у специфікаціях, прайс-листах, та/чи накладних, що є невідємними частинами даного правочину.

Перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару, за приписами п.1.3 договору, відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства Дистрибютору, що оформлюється у порядку визначеному діючим законодавством (підписання видаткових накладних, актів приймання-передачі, тощо).

Усі накладні, що оформлені між сторонами протягом дії означеного договору вважаються такими, що створені на підставах та в межах правочину, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній (п.1.5 договору).

Згідно п.4.5. договору дистрибуції, розрахунок за продукцію Дистрибютор зобовязаний провести не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних, відповідно до п.1.3, 7.3 договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та виходить з тверджень Позивача, останній за видатковими накладними №ТД-0027758 від 16.10.2008р. та №ТД-0030744 від 26.11.2008р. здійснив поставки партій товару. Відповідачем його прийнято.

Факт поставки товару за видатковою накладною №ТД-0027758 від 16.10.2008р. за висновками Позивача, підтверджується банківськими виписками, в яких зазначено що оплата Відповідачем товару проводилась згідно означеного первинного документа.

В якості доказів поставки товару за другою накладною, суду представлено належним чином її засвідчену копію.

Оскільки, Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість за видатковою накладною №ТД-0027758 від 16.10.2008р. у сумі 2000,00 грн. та за накладною №ТД-0030744 від 26.11.2008р. у розмірі 10143,85грн. (оплат останньої не здійснено взагалі), Позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення загальної заборгованості, що становить 12143,85 грн.

Разом з цим, суд вважає, що банківські виписки представлені суду, не можуть розглядатися як доказ передачі товару Відповідачу за видатковою накладною №ТД-0027758 від 16.10.2008р. в межах умов укладеного спірного правочину, враховуючи приписи спірного договору дистрибуції, а також наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з наведених норм, надати правову оцінку правовідносинам які утворились на підставі накладної №ТД-0027758 від 16.10.2008р. в виду відсутності цього документу не представляється можливим.

Крім того, слід зазначити, що банківські виписки, за своєю правовою суттю є документом, який відображає здійснення банківської операції з обігу грошових коштів на відповідному рахунку Позивача та містить лише реквізити її здійснення, проте не є первинним документом у розумінні означених приписів наведених нормативних актів та доказом поставки товару.

За відсутності самого первинного документу у матеріалах справи не має можливості встановити ціну, асортимент та кількість товару, що передається, (п.1.2 договору), дату підписання означеного документу, а отже момент переходу права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару (п.1.3 договору), встановити належність її оформлення, а також підтвердити дату отримання продукції, що є визначною при визначенні наявності права вимоги оплати продукції за нею згідно приписів п.4.5 договору дистрибуції, так само як і початок періоду прострочення за нею.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування, згідно із статтею 3, та звільнених від оподаткування, згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Проте, представлена суду податкова накладна №00277758 від 16.10.2008р., також не може бути прийнята у якості доказу поставки товару, дати вчинення, оскільки не містить підпису Відповідача та може буди допоміжним засобом доказування за наявності самого первинного документа.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів безумовної поставки за видатковою накладною №ТД-0027758 від 16.10.2008р. продукції, прийняття та погодження її підписом Відповідача, тобто досягнення усіх істотних умов стосовно поставки товару, і, відтак, не підтверджено не належне виконання зобовязань за спірним правочином Відповідачем у цій частині.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта” належним чином доведено поставку за накладною №ТД-0030744 від 26.11.2008р., факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору дистрибуції №167-Д від 30.09.2008р., прийняття Відповідачем без заперечень продукції, на загальну суму 10143,85 грн.

Як було зазначено вище, відповідно до п.4.5 договору розрахунок за продукцію Дистрибютор зобовязаний провести не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних, відповідно до п.1.3, 7.3 договору.

Враховуючи дані, що містить накладна №ТД-0030744 від 26.11.2008р., та які засвідчені печаткою Відповідача, останнім товар фактично та у повному обсязі прийнято 26.11.2008р.

Таким чином, за приписами укладеного правочину, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отриманий товар за означеною накладною повинен бути оплачений не пізніше 10.12.2008р.

Проте, грошове зобовязання на суму 10143,85 грн. на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Доказів у розумінні ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України щодо часткового або повного виконання зазначеного грошового зобовязання суду не представлено.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта” суми основного боргу у розмірі 10143,85грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, виходячи з наведеного вбачається прострочення виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 грошового зобовязання за договором дистрибуції №167-Д від 30.09.2008р.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.2.1 укладеного правочину, за порушення строків оплати за отриманий товар Дистрибютор сплачує Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день просрочки, окрім цього збитки, інфляційні та 8% річних, а у випадку затримки оплати більш, ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, визначеного у п.4.5 договору, Дистрибютор сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої за договором суми та збитків.

Крім того, п.9.4 договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, відповідно до ч.1 ст.536 Цивільного кодексу України у розмірі 50% річних.

З огляду на викладене Позивачем на суму 10143,85 грн. за накладною №ТД-0030744 від 26.11.2008р. нараховані штрафні санкції у вигляді пені за 183 дня у розмірі 1219,36 грн., інфляційні витрати (973 дні) у сумі 3124,31 грн., 2163,28 грн. 8% річних, 1724,45 грн. 17% штрафу та 13520,50 грн. 50% річних за користування чужими грошовими коштами (973 дні).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок, період нарахування, порядок та правові підстави означеного, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, приймаючи до уваги проміжок часу за який вчинено нарахування, дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат, пені, 17% штрафу на суму боргу 10143,85грн. у розмірі визначеному Позивачем, коли 8% річних у сумі - 2160,93 грн., 50% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі - 13519,70 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта”, м.Київ, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 40394,04 грн., у тому числі 12143,85 грн. основного боргу, 1499,08 грн. пені, 2064,45 грн. штрафу, 5780,31 грн. інфляційних витрат, 2607,77 грн. 8% річних та 16298,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2, у ФЗАТ КБ „Приватбанк” м.Горлівки, МФО 335515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта” (02099, м.Київ, Бориспільське шосе, 7Б, ЄДРПОУ 33631780, р/р2600403255 у АБ „Кліринговий дім”, МФО 300647) 31892,60 грн., у тому числі 10143,85 грн. основного боргу, 1219,36 грн. пені, 1724,45 грн. штрафу, 3124,31 грн. інфляційних витрат, 2160,93 грн. 8% річних та 13519,70 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2, у ФЗАТ КБ „Приватбанк” м.Горлівки, МФО 335515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта” (02099, м.Київ, Бориспільське шосе, 7Б, ЄДРПОУ 33631780, р/р2600403255 у АБ „Кліринговий дім”, МФО 300647) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 318,93 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 186,33 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

6.В судовому засіданні 24.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Повний текст рішення підписано 29.11.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >