Рішення № 19876560, 21.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.11 р. Справа № 36/175пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного акціонерного товариства „ІЗОЛЯЦІЯ” м. Донецьк

до Донецької міської ради м. Донецьк

про визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 07.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю від 06.11.08

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства „ІЗОЛЯЦІЯ” м. Донецьк до Донецької міської ради м. Донецьк про визнання права власності на самочинно збудовану адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, площею 282,2 кв.м; визнання права власності за набувальною давністю на прохідну №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м, прохідну №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м, прохідну №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м, прохідну №4 літ. К` площею 19,0 кв.м, прохідну №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м, двосекційну градирню з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м, диспетчерську літ. С` площею 54,0 кв.м, компресорну літ. Т` площею 45,0 кв.м, будівлю складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м, будівлю гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м, будівлю паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м, будівлю складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м, будівлю овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м, будівлю диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3.

Ухвалою суду від 29.09.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/175пн, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.10.2011р. до 26.10.2011р.

Відповідач у відзиві на позов №а/15-5334 від 19.10.2011 р. проти позову заперечував у звязку із недоведеністю позивачем обставин, що є предметом доказування по даній справі. При цьому посилається на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що позивач є власником створеного майна чи будівельних матеріалів та замовником будівельних робіт, використаних для утворення спірного майна, придатність та безпечність подальшої експлуатації самочинно збудованого та реконструйованого майна, його відповідність державним будівельним нормам, санітарним нормам, правилам протипожежної безпеки. Крім того, інформація стосовно майнових прав третіх осіб, можливого порушення їх прав при будівництві спірного майна у міській раді відсутня.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.1993р. між Донецьким регіональним відділенням фонду державного майна України і організацією орендарів орендного підприємства „ІЗОЛЯЦІЯ” (правонаступником якого є позивач) укладено договір №89 купівлі-продажу державного орендного підприємства „Донецький завод ізоляційних матеріалів”, посвідчений державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Власовою О.М. і зареєстрований в реєстрі за №4-5256. Згідно даного договору організація орендаторів орендного підприємства „ІЗОЛЯЦІЯ” придбала у Донецького регіонального відділення фонду державного майна України державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Донецький завод ізоляційних матеріалів”, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, на земельній ділянці площею 7,5 га у відповідності з державним актом на право користування землею № 275 від 1985 року і умовами, визначеними у договорі купівлі-продажу. Згідно реєстраційного посвідчення право власності ВАТ „ІЗОЛЯЦІЯ”, що виникло на підставі договору купівлі-продажу, зареєстровано КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” 27.06.2002р. у книзі №22в під реєстровим номером 8117. Завірена копія договору купівлі-продажу, підписаного сторонами та скріпленого відбитками печатки, додана до позову.

26.02.2002р. виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та ВАТ „ІЗОЛЯЦІЯ” (орендарем, правонаступником якого є позивач) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі 26.02.2002р. за № 771. За умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Будьонівського району м. Донецька по вул. Світлого путі, 3, загальною площею 73201,0 кв.м, із забудованих земель міської ради. Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду під розміщення існуючих будівель та споруд промплощадки для виробництва інших неметалевих мінеральних виробів по вулиці Світлого путі, 3 в Будьонівському районі. Згідно п. 2.1 договору він укладався на термін до 02.10.2011р. Договір оренди земельної ділянки підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печатки, завірена копія міститься в матеріалах справи.

На вказаній земельній ділянці, окрім майна, набутого у власність, також знаходяться інші обєкти нерухомості, які за даними БТІ проінвентаризовані як прохідна №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м, прохідна №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м, прохідна №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м, прохідна №4 літ. К` площею 19,0 кв.м, прохідна №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м, двосекційна градирня з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м, диспетчерська літ. С` площею 54,0 кв.м, компресорна літ. Т` площею 45,0 кв.м, будівля складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м, будівля гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м, будівля паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м, будівля складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м, будівля овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м, будівля диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м. Вказані обєкти нерухомості обслуговуються підприємством, використовуються та утримуються з моменту укладення договору купівлі-продажу, тобто понад 10 років.

Крім того, на земельній ділянці, наданій позивачу в оренду, з метою здійснення своєї статутної діяльності ним побудована адміністративно-побутова будівля літ. Ц`-2 площею 282,2 кв.м.

Оскільки будівництво адміністративно-побутової будівлі проведено позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, вищевказаний обєкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Позивач на підставі ст.ст. 376, 392 ЦК України звернувся до суду з вимогою визнати за ним право власності на самовільно збудовану адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2 площею 282,2 кв.м та з вимогою визнати за ним право власності за набувальною давністю на обєкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, та не передані у власність позивача за договором купівлі-продажу №89 від 21.10.1993р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються, зокрема, статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

Згідно ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За приписами частини 5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки в матеріалах справи є правовстановлюючі документи, а також технічний паспорт на адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2 площею 282,2 кв.м, власником якої вказаний саме позивач.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача земельної ділянки, на якій розташовані вказані обєкти самочинного будівництва.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи висновком експертного дослідження №11/218 будівельно-технічної спеціалізації від 07.11.2011р., складеного МПП „ВФ „Науктехпроект”, адміністративно-побутова будівля літ. Ц`-2 знаходиться в задовільному технічному стані. Обємно-планувальні та конструктивні рішення обєктів дослідження вимогам державних будівельних норм не суперечать. Процент будівельної готовності основних конструктивних елементів складає 100%.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.

Таким чином, встановлено відповідність самочинно збудованого обєкту, а саме адміністративно-побутової будівлі літ. Ц`-2 площею 282,2 кв.м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, приписам основних державних будівельних норм та можливість їх подальшого безпечного використання.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що спірний обєкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних обєктів нерухомого майна діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудовану адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2 площею 282,2 кв.м, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного обєкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання за ним права власності за набувальною давністю на обєкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, та не передані у власність позивача за договором купівлі-продажу №89 від 21.10.1993р. згідно переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ОП „ІЗОЛЯЦІЯ”.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків, зокрема, для нерухомого майна протягом 10 років.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння. Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити: момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне); обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння; юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача; особу, яка є власником спірного майна.

В позовній заяві позивач вказував на те, що факт відкритого, безперервного володіння нерухомим майном протягом понад 10 років підтверджується постійним перебуванням позивача за адресою місцезнаходження спірного майна. Понесення позивачем матеріальних витрат та нарахування амортизації на обєкти нерухомості підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, позивач надав до суду завірені копії технічних паспортів на обєкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, та не передані у власність позивача за договором купівлі-продажу №89 від 21.10.1993р., власником майна в яких вказаний саме позивач. Зі вказаних технічних паспортів вбачається, що прохідна №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м та прохідна №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м побудовані у 1960 році, прохідна №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м в 1996 році, прохідна №4 літ. К` площею 19,0 кв.м в 1994 році, прохідна №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м в 1980 році, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м в 1996 році, двосекційна градирня з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м в 1980 році, диспетчерська літ. С` площею 54,0 кв.м в 1980 році, компресорна літ. Т` площею 45,0 кв.м в 1980 році, будівля складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м в 1996 році, будівля гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м в 1984 році, будівля паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м в 1975 році, будівля складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м в 1985 році, будівля овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м в 1997 році, будівля диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м в 1980 році.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 р., а пунктом 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється, також, на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю після 01.01.2011р. може мати місце.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. по справі №104/9-06.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що спірне майно фактично перебуває у добросовісному володінні позивача з моменту придбання ним державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Донецький завод ізоляційних матеріалів”, тобто з 21.10.1993р.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання права власності за набувальною давністю на прохідну №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м, прохідну №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м, прохідну №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м, прохідну №4 літ. К` площею 19,0 кв.м, прохідну №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м, двосекційну градирню з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м, диспетчерську літ. С` площею 54,0 кв.м, компресорну літ. Т` площею 45,0 кв.м, будівлю складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м, будівлю гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м, будівлю паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м, будівлю складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м, будівлю овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м, будівлю диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в резолютивній частині позовної заяви позивач просив суд залучити КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки предмет даного спору, на думку позивача, може стосуватися обовязків КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”. Така вимога по суті не є позовною вимогою, а є клопотанням позивача, яке судом відхиляється, на підставі наступного.

Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У своєму клопотанні позивач як на підставу залучення до участі у даній справі КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” посилається на її повноваження щодо внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. На думку позивача, від рішення суду по справі № 36/175пн про задоволення позову або про відмову у його задоволенні залежать права та обовязки стосовно здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно діючого законодавства норми інституту третіх осіб покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією із сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

На КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” державою покладено обов'язок внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки будь-яке рішення суду по даній справі не може вплинути на виконання КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” покладених на нього державою повноважень. За таких обставин клопотання позивача про залучення КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” третьої особи без самостійних вимог на предмет спору задоволенню не підлягає.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „ІЗОЛЯЦІЯ” м. Донецьк до Донецької міської ради м. Донецьк про визнання права власності на самочинно збудовану адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, площею 282,2 кв.м; визнання права власності за набувальною давністю на прохідну №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м, прохідну №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м, прохідну №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м, прохідну №4 літ. К` площею 19,0 кв.м, прохідну №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м, секційну градирню з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м, диспетчерську літ. С` площею 54,0 кв.м, компресорну літ. Т` площею 45,0 кв.м, будівлю складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м, будівлю гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м, будівлю паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м, будівлю складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м, будівлю овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м, будівлю диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3 задовольнити.

Визнати за приватним акціонерним товариством „ІЗОЛЯЦІЯ” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого путі, буд. 3; код ЄДРПОУ 00292681) право власності на самочинно збудовану адміністративно-побутову будівлю літ. Ц`-2, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3, площею 282,2 кв.м.

Визнати за приватним акціонерним товариством „ІЗОЛЯЦІЯ” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого путі, буд. 3; код ЄДРПОУ 00292681) право власності за набувальною давністю на прохідну №1 літ. Г` площею 2,3 кв.м, прохідну №2 літ. Д` площею 22,5 кв.м, прохідну №3 літ. Е` площею 16,7 кв.м, прохідну №4 літ. К` площею 19,0 кв.м, прохідну №5 літ. Ж` площею 19,2 кв.м, склад готової продукції літ. Е площею 723,1 кв.м, двосекційну градирню з насосною літ. Р` площею 79,5 кв.м, диспетчерську літ. С` площею 54,0 кв.м, компресорну літ. Т` площею 45,0 кв.м, будівлю складу склохолста літ. Ш-2 площею 896,3 кв.м, будівлю гаражу літ. Ф`-2 площею 74,8 кв.м, будівлю паливно-мастильних матеріалів літ. Р-1 площею 46,9 кв.м, будівлю складу-навісу літ. Х`-1 площею 112,8 кв.м, будівлю овочесховища літ. З`-1 площею 148,8 кв.м, будівлю диспетчерської транспортного цеху літ. Г-2 площею 181,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого путі, 3.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >