Рішення № 19876493, 06.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.11 р. Справа № 7/254

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиточних вугілляздобуваючих та вугілляпереробних підприємств”, м. Макіївка, Донецька область

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію 101083986, 70 грн., за реактивну електроенергію 1650386, 03 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань 5606987,34 грн., 3 % річних 1468316,86 грн., суми інфляційних нарахувань 2226599,51 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено перерву до 06.12.2011р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі”, м. Вишгород в особі Донецького філіалу Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиточних вугілляздобуваючих та вугілляпереробних підприємств”, м. Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію 101 097 760,06 грн., за реактивну електроенергію 1654624,24 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань 5606987,34 грн., 3 % річних 1468316,86 грн., суми інфляційних нарахувань 2226599,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накази Міністерства палива та енергетики України №404 від 17.08.2007р., №557 від 13.11.208р., №278 від 27.05.2009р., №422 від 27.08.2009р.; договір про постачання електричної енергії №1/64 від 01.05.2004р. з додатковими угодами та додатками, протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей; акти прийому-передачі за серпень 2010р. серпень 2011р.; повідомлення №9745/26-8 від 29.11.2010р.; звіти про використану (активну, реактивну) електроенергію за серпень 2010р. серпень 2011р.

В судовому засіданні 08.11.2011р. позивач повідомив про часткову сплату відповідачем суми богу.

Позивач заявою б/н від 28.11.2011р. зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України на суму 18008, 57 грн. заборгованості (за активну електроенергію 13773, 36 грн., за реактивну електроенергію 4235, 21 грн.). Заява про зменшення суми позову розглянута та прийнята судом, вимоги по суті розглянуті з урахуванням вказаної заяви позивача.

Позивач також просить припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 30075231, 60 грн., за реактивну електроенергію в сумі 3139, 87 грн. у звязку із сплатою таких сум відповідачем після подачі позову до суду.

Згідно письмових пояснень позивача б/н від 01.12.2011р., у звязку із частковим погашенням відповідачем суми позову, заборгованість за активну електроенергію спожиту в квітні 2011р. серпні 2011р. складає 35593675, 01 грн., за реактивну електроенергію 1647249, 16 грн., пеня 5605460, 14 грн., 3% річних 1468021, 84 грн., інфляційні 2226599, 51 грн.

Відповідач у відзиві від 30.11.2011р. повідомив про сплату заборгованості за активну електроенергію в загальному розмірі 65472623, 71 грн. після подачі позову до суду, проти стягнення сум 3% річних, інфляційних та пені заперечив, посилаючись на те, що підприємство фінансується з державного бюджету, кошторисом не передбачено таких витрат, а також з огляду на те, що відповідач по справі є лише правонаступником споживача по договору №1/64 від 01.05.2004р., тобто відповідач фактично не порушив права позивача, не користувався його коштами в момент прострочення платежів.

Заявою від 29.11.2011р. №017/150 відповідач просить справу розглянути за його відсутності.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ДП „Укренерговугілля та ДП „Донвуглереструктуризація” укладено договір про постачання електричної енергії №1/64 від 01.05.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами та додатками, протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2011р. (п.2.2 Договору з урахування редакції додаткової угоди від 28.01.2011р. до Договору).

Таким чином, з пояснень представників обох сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику її вартість у терміни та на умовах, що передбачені цим Договором, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, які є невідємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділах 8 та 9 Договору.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що кінцевий розрахунок за спожиту в розрахунковому періоді електроенергію, плату за перетікання реактивної електроенергії споживач здійснює на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі у триденний термін з дня отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу в серпні 2010р. серпні 2011р. активну та реактивну електроенергію електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі та звітами про використану (активну, реактивну) електроенергію за вказаний період.

Відповідач свої договірні зобовязання стосовно оплати спожитої у спірному періоді електроенергії належним чином не виконав, у звязку з чим, станом на час звернення із позовом до суду, у нього перед позивачем виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію 101083986, 70 грн., за реактивну електроенергію 1650386, 03 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

В ході розгляду спору судом зясовано, що відповідач після подачі позову до суду (дата звернення із позовом 22.09.2011р.), частково сплатив заявлену до стягнення суму заборгованості з активної електроенергії 65490311, 69 грн., та реактивної електроенергії 3139,87 грн., що підтверджено матеріалами справи та обома сторонами.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення суми боргу за активну електроенергію в сумі 65490311, 69 грн., за реактивну електроенергію в сумі 3139, 87 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що борг за активну електроенергію в сумі 35593675, 01 грн. за реактивну електроенергію в сумі 1647249, 16 грн. є підтвердженим та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 21.09.2010р. по 20.09.2011р. 3% річних в сумі 1468316, 86 грн., інфляційні за період з жовтня 2010р. по серпень 2011р. в сумі 226599,51 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що відповідач є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв'язку з недофінансуванням.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням договірних зобов'язань стосовно оплати спожитої електроенергії, а борг виник після останньої на момент розгляду справи реструктуризації відповідача. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних та інфляційних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов'язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення сум згідно з приписами чинного законодавства та:

- 3% річних складають 1469928, 73 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1468316, 86 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

- інфляційні нараховані позивачем арифметично вірно, згідно приписів діючого законодавства та складають 226599,51 грн.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2.1 Договору, за несвоєчасне платежів передбачених п.п.3.2.3-3.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених в п.9.2 Договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії за кожен день прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5606987, 34 грн. за період з 23.09.2011р. по 20.09.2011р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні платежу, той факт, що він є бюджетною організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету і не має можливості самостійно розпоряджатись коштами та своєчасно здійснити розрахунки на спірну заборгованість у зв'язку з недофінансуванням.

З огляду на вищевикладене, встановлення умовами Договору вид відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, те, що борг виник після останньої на момент розгляду справи реструктуризації відповідача та чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджету України, від сплати пені у разі порушення такими установами договірних грошових зобов'язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Судом здійснено перерахунок пені відповідно до приписів діючого законодавства та пеня складає 5 605372, 18 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 5605372,18 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 233, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк до Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиточних вугілляздобуваючих та вугілляпереробних підприємств”, м. Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію 101083986, 70 грн., за реактивну електроенергію 1650386, 03 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань 5606987,34 грн., 3 % річних 1468316,86 грн., суми інфляційних нарахувань 2226599,51 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька обласна дирекція з ліквідації збиточних вугілляздобуваючих та вугілляпереробних підприємств” (86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул. Успенського, ЄДРПОУ 32442610, п/р 26007301528819 у філії ЦГО ПІБ м.Макіївки, МФО 334516) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600537096201 в АБ „Енергобанк” м.Донецьк, МФО 300272, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію в сумі 35593675, 01 грн., за реактивну електроенергію в сумі 1647249, 16 грн., пеню в сумі 5605372,18 грн., 3% річних в сумі 1468316,86 грн., інфляційні в сумі 2226599,51 грн., державне мито в сумі 25495, 53 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 65490311, 69 грн., за реактивну електроенергію в сумі 3139, 87 грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 06.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >