Рішення № 19875510, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 11/199

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35035477,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 27187,17 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 27187,17 грн., у тому числі 24999,95 грн. суми основного боргу, 482,52 грн. 3% річних та 1704,70 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №2/10 від 25.10.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №2/10 від 25.10.2010р., рахунків-фактур №25/10 від 25.10.2010р. та №09/12 від 09.12.2010р., накладних №25/10 від 25.10.2010р. та №09/12 від 09.12.2010р., акту звірки станом на 09.12.2010р., претензії №6 від 11.04.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 49, 58, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.692, 625 Цивільного кодексу України.

23.09.2011р. та 24.10.2011р. Відповідачем заявлені клопотання про перенесення судових засідань призначених на 27.09.2011р. та 25.10.2011р., які задоволені судом, про що винесено відповідні процесуальні документи.

06.10.2011р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Позивача без номеру та дати про збільшення розміру позовних вимог, у звязку з точним визначенням суми боргу, донарахуванням 3% річних станом на 06.09.2011р. Внаслідок даного, фактично до стягнення заявлено 27261,19 грн., у тому числі 25000,00 грн. суми основного боргу, 556,49грн. 3% річних та 1704,70 грн. інфляційних витрат.

Керуючись приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Разом із заявою суду представлено розрахунок суми боргу, довідки держказначейства №56/03-67/413 та №56/03-67/412 від 27.09.2011р., заяви про переказ готівки №200610001 від 06.10.2011р., акт звірки розрахунків від 01.10.2011р. підписаний Позивачем, податкові накладні №591 від 25.10.2010р., №710 від 09.12.2010р., копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальні чеки №8331 та №8332 від 06.10.2011р. разом із описом вкладення, а також лист, яким повідомлено про відсутність станом на 06.09.2011р. та до теперішнього часу інших договірних відносин Позивача із Відповідачем, окрім як на підставі спірного правочину; про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог; про відсутність відомостей щодо банкрутства Відповідача.

25.10.2011р. представником Позивача представлено суду доказ направлення Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків станом на вересень 2011р. (фіскальні чеки №1443 та 1444 від 25.10.2011р. із описом вкладення).

Представник Позивача в судовому засіданні 15.11.2010р. підтримав позов у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

25.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №2/10.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується передати у власність Відповідача (Покупця) мясопродукти, а останній прийняти продукцію та оплатити її вартість у відповідності до умов договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що вартість продукції, що постачається, зазначається у рахунку на конкретну поставку продукції.

За визначеннями п.1.3 договору, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість продукції, що постачається у відповідності до умов цього договору, визначається у товарних накладних.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції.

Згідно накладних №25/10 від 25.10.2010р. та №09/12 від 09.12.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 25000,00 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом з боку Відповідача скріплений печаткою останнього на даному документі.

Вид продукції, вказаної у договорі №2/10 від 25.10.2010р. ідентичний тому, поставка якого здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

При цьому, судом прийнято до уваги твердження Позивача, що у встановленому процесуальним законодавством порядку не спростовано, у відношенні відсутності інших договірних відносин із Відповідачем, окрім як на підставі спірного.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 25.10.2010р. та 09.12.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №2/10 від 25.10.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3.4 договору №2/10 від 25.10.2010р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар не пізніше 3-х календарних днів зі дня поставки продукції. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги дати поставок товару (25.10.2010р. на суму 1570,45 грн. та 09.12.2010р. на суму 23429,55 грн., що разом становить 25000,00 грн.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 1570,45 грн. повинен бути здійснений не пізніше 28.10.2010р. та у сумі 23429,55 грн. не пізніше 12.12.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у загальній сумі 25 000,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Окрім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.12.2010р., відповідно до якого Відповідач підтверджує відображення у його бухгалтерському обліку наявності грошового зобовязання з оплати 1570,45 грн. та накладної №09/12 від 09.12.2010р., про що свідчить підпис та печатка останнього.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання становить 1704,70 грн., 3% річних з прострочених сум загалом 556,49 грн.

Період прострочення щодо сплати 1570,45 грн. визначений з 29.10.2010р. по 06.09.2011р., стосовно сплати 23429,55 грн. з 13.12.2010р. по 06.09.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних витрат підлягає задоволенню у розмірі 1249,02 грн., 3% річних у розмірі визначеному Позивачем.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро”, м.Донецьк, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 27261,19 грн., у тому числі 25000,00 грн. суми основного боргу, 556,49грн. 3% річних та 1704,70 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро” (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.70а, ЄДРПОУ 35035477, р/р26007301544167 у філії „Іллічівське головне відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Маріуполь Донецької області”, МФО 334442) 26805,51 грн., у тому числі 25000,00 грн. суми основного боргу, 556,49грн. 3% річних та 1249,02 грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рост-Агро” (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.70а, ЄДРПОУ 35035477, р/р26007301544167 у філії „Іллічівське головне відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Маріуполь Донецької області”, МФО 334442) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 268,05 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,06 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.У судовому засіданні 15.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Повний текст підписано 21.11.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >