Рішення № 19875476, 10.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.11 р. Справа № 11/214

за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760279,

до відповідача Дочірнього підприємства Донецьке пусконалагоджувальне управління

№414 Акціонерного товариства закритого типу „Донбаспромелектро -

монтаж”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01417009,

про стягнення 2 906,25 грн.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Дочірнього підприємства Донецьке пусконалагоджувальне управління №414 Акціонерного товариства закритого типу „Донбаспромелектромонтаж”, м.Донецьк, про стягнення 2 906,25 грн., у тому числі 1 428,47грн. основного боргу, 1 256,85 грн. збитків, 109,19 грн. пені., 88,26 грн. інфляційних витрат та 23,48 грн. 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок заборгованості, пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, інфляційних витрат, 3% річних та розрахунок нарахування збитків, договір на відпуск теплової енергії №38ж1 від 01.10.2005р. разом із дислокацією до нього, акт включення центрального опалення від 07.10.2010р., акт на відключення центрального опалення від 19.11.2010р., рахунки-фактури №12-141005/01 від 23.12.2010р., №01-141005/01 від 27.01.2011р., №02-141005/01 від 22.02.2011р., №03-141005/01 від 24.03.2011р., №04-141005/01 від 27.04.2011р, реєстри поштових відправлень, фіскальни чеки, наказ №127 від 16.03.2009р., рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №89 від 12.03.2009р., а також на п.4.10 договору №38ж1 від 01.10.2005р. та ст.15 Закону України „Про енергозбереження”.

29.09.2011р. представником Позивача суду представлені: витяг та довідку з єдиного державного реєстру юридичної особи останнього (копії), а також копію розгорнутого акту звірки із підтвердженням його відправлення Відповідачу. Одночасно, листом №650/01 від 26.09.2011р. повідомлено про відсутність на розгляді у іншому суді даних позовних вимог.

Відповідач витребувані судом документи не представив, у судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.10.2005р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (Постачальник) та Дочірнього підприємства Донецьке пусконалагоджувальне управління №414 Акціонерного товариства закритого типу „Донбаспромелектромонтаж”, м.Донецьк, (Споживач) був підписаний договір про відпуск теплової енергії №38ж1, згідно з умовами якого Позивач прийняв на себе зобов’язання подавати теплову енергію для об’єктів Споживача, переличених у додатку до цієї угоди.

Згідно п.3.2 означеного правочину, Споживач прийняв на себе зобовязання щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності з обсягом теплоспоживання.

Відповідно до п.2.1 договору стороні зобовязались керуватись діючим законодавством України та нормативними документами, що регулюють поставку теплової енергії.

Як встановлено у п.3.3 договору, кількість теплової енергії, що відпускається Споживачу, розраховується теплопостачальною організацією згідно підключеним розрахунковим та проектним тепловим навантаженням опалювальних будівель (споруд) у відповідності до „Норм та вказівок щодо нормуванню витрат топлива та теплової енергії на опалення жилих та суспільних будівель, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204”, затвердженим Держжилкомунгоспом України 14.12.1993р., а при наявності засобів обліку – за приладами обліку, втсановленими на теполвому вводі Споживача. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Відповідно до п.4.1 договру Споживач, за отриману теплову енергію, здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконавчим комітетом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку спожитої теплової енергії протягом всього оплювального періоду.

За змістом дислокації до договору №38ж1 від 01.10.2005р. теплова енергія має постачатись Позивачем за адресою: ділянка, пр.Нахимова, 178, опалення 44,1 кв.м.

Як свідчить акт на включення центрального опалення, копія якого міститься у матеріалах справи, початок опалювального періоду будівлі за адресою: пр.Нахимова, 178, розпочато 07.10.2010р.

Відключення опалення вказаного обєкту здійснено 19.11.2010р., чому підтвердженням є відповідний акт на відключення центрального опалення.

Отже, згідно з умовами вказаного договору Позивачем теплова енергія постачалась Відповідачу у період з 07.10.2010р. по 18.11.2010р.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №89 від 12.03.2009р. тариф на послуги опалення та гарячого водопостачання, що надаються бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення) за відсутності приладів обліку встановлений у розмірі 21,29 грн. за 1кв.м. (інші споживачі).

З огляду на вищенаевдене, вартість теплової енергії, поставленої у спірний період становить, згідно розрахунку Позивача, навденому у рахунку-фактурі №12-141005/01 від 23.12.2010р., 1 320,51 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Посилання у рахунку на договір, у нумерації якого міститься літера „ц”, суд вважає помилковим з огляду на відповідність іншім символам та дати номеру і даті спірного правочину, а також за відсутності доказів, що спросовують означене.

Факт постачання Позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку Відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 1 320,51грн. всупереч п.4.1 договору №38ж1 від 01.10.2005р., ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Відповідач не виконав, у тому числі і на час винесення рішення.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 1 320,51 грн.

Щодо стягнення залишкової суми боргу, заявленої Позивачем, а саме у розмірі 107,96грн., то вона не підлягає задоволенню, оскільки за змістом рахунку №12-141005/01 від 23.12.2010р. визначена Позивачем як вартість установки пломб у грудні 2010р. та не є вартістю теплової енергії поданої Відповідачу, про що (останнє) вказано у позовній заяві.

Разом з цим, відключення центрального опалення з відповідним опломбуванням вчинено у листопаді 2010р. (акт відключення центрального опалення від 19.11.2010р.).

Окрім того, договором не визначений обов’язок Відповідача щодо сплати вказаних сум. Інших підстав Позивачем не зазначено.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на таке, та приписи вищенаведених норм матеріального права, суд не вбачає правових підстав наявності обов’язку Відповідача стосовно сплати грошових коштів у розмірі 107,96 грн. як оплати вартості установки пломб у грудні 2010р., а отже порушення у цій частині прав та охоронюваних законом інтересів Позивача невиконанням Відповідачем сплати означеної суми.

Крім суми основного боргу, Позивачем на підставі п.4.10 договору на відпуск теплової енергії №38ж1 від 01.10.2005р., ст.15 Закону України „Про енергозбереження”, ст.224 Господарського кодексу України, заявлено стягнення збитків, які за підрахунками останнього складають 1 256,85 грн., згідно наказу ККП „Маріупольтепломережа” №127 від 10.03.2009р.

Пункт 4.10 договору встановлює, що у відповідності до ст.15 Закону України „Про енергозбереження”, у разі припинення використання теплової енергії у період опалювального періоду Споживач відшкодовує збитки Постачальнику у розмірі постійних затрат згідно розрахунку Постачальника.

Статтею 15 цього Закону визначені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, які ґрунтуються на принципі взаємної економічної відповідальності і передбачають, зокрема, відшкодування збитків постачальникам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов споживачами.

Відповідно до наказу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” №127 від 16.03.2009р. внаслідок відключення споживачів від джерел теплозабезпечення до закінчення опалювального періоду, а також підключення до джерел теплозабезпечення пізніше, ніж починається опалювальний сезон, підприємство несе збитки, так як витрачає кошти не тільки на виробництво теплової енергії. Враховуючи вказане, з метою відшкодування постійних витрат підприємства на виробництво теплової енергії, керуючись ст.611 Цивільного кодексу України, ст.ст.217-219 Господарського кодексу України, встановлено, зокрема: розрахункову величину збитків за одиницю послуг по теплопостачанню, що надаються, у разі відмови споживача під час опалювального періоду від послуг теплопостачання - для інших споживачів (крім населення) у розмірі за 1м.кв. опалення – 5,70 грн. з ПДВ (п.1); пред’являти споживачу суму збитків до відшкодування у відповідності з умовами укладеного правочину (ч.1п.2); не нараховувати споживачу суму збитків до відшкодування у випадках аварійних ситуацій, а також відсутності тепла не з вини споживача (ч.2 п.2).

Як вбачається з п.2.2 спірного договору, нормативна тривалість опалювального періоду 183 дні. Початок та закінченння оплювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом міської ради (п.2.2 договору).

Відключення Споживача від системи опалення та гарячего водопостачання може бути здійснено лише при технічній можливості, наявності альтернативного джерела опалення, узгодженого у встановленому порядку та дозволу основного власника приміщення та тільки після письмового попередження Постачальника. Відключенння системи опалення споживача з демонтажем опалювальних приборів тп переобладнанням житлових припміщень у нежитлові здійснюється у відповідності до рішення мвського виконавчого комітету №100 від 20.02.2002р. (п.2.6 договору).

Матеріали справи містять акт від 07.10.2010р. на включення центрального опалення у будівлі по пр.Нахимова, 178 та акт на відключення 19.11.2010р. центрального опалення будинку за вказаною адресою.

Разом з цим, відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.ст.611, 623 Цивільного кодексу України, наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні норми права містять ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст.611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, саме Позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями Відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Приймаючи до уваги зміст ст.ст.22, 599, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є, зокрема, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

У матеріалах справи відсутні докази винних дій Відповідача, які мали наслідок відключення опалення в опалювальний період.

За викладених обставин, вбачається відсутність причинно-слідчого зв’язку між протиправною поведінкою Відповідача і заподіяними збитками.

Окрім того, не доведені та не приведені підстави визначення у розрахунку нарахування збитків показники, як розмір постійних затрат у розумінні п.4.10 договору №38ж1 від 01.10.2005р.

Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факту, що свідчить про причинно-слідчий зв’язок між протиправною поведінкою Відповідача і заподіяними збитками, підстави їх розрахунку.

Отже, вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків у сумі 1 256,85 грн. не підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 109,19 грн. При нарахуванні даних штрафних санкцій Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” посилається на п.4.3 договору №38ж1 від 01.10.2005р., Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” №686–ХІV від 20.05.1999р.

Преамбулою Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, неустойка, мова про яку йдеться у наведеному Законі, є договірною, тобто такою, що визначається сторонами та повинна бути ними передбачена в укладеному правочині.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено обмеження щодо нарахування пені: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, наведені положення Закону не передбачають встановлений розмір неустойки, та у разі якщо договором не обумовлена відповідальність сторін, не можуть бути застосовані.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами правочину, сторони за договором на відпуск теплової енергії №38ж1 від 01.10.2005р. домовились про відповідальність у разі неоплати рахунку у зазначений строк у вигляді пені, яка нараховується згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, для споживача - суб’єкта підприємницької діяльності встановили нарахування пені у відповідності до Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686–ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожний день прострочення.

За приписами положень Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686–ХІV від 20.05.1999 р. в частині того, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідач за організаційно–правовою формою є Дочірнім підприємством Акціонерного товариства закритого типу та відноситься до суб’єктів підприємницької діяльності.

На виконання договору на відпуск теплової енергії договору №38ж1 від 01.10.2005р. Позивач поставляв теплову енергію Відповідачу для опалення нежитлового приміщення, розташованого по пр.Нахимова, 178, ділянка, яке використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.

Централізоване опалення є житлово–комунальною послугою згідно ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Обов’язковою умовою договорів про надання комунальних послуг згідно ч. 4 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” є забезпечення виконання зобов’язань відповідно до чинного законодавства. Вказаний Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини виключно суб’єктів підприємницької діяльності щодо розрахунків за комунальні послуги, тому застосування відповідальності саме в такому розмірі є пріоритетним в порівнянні із застосуванням загальних норм, які містяться в Законі України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.

Проте, Позивач, застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що є меншою ніж 1% від суми боргу за кожен день прострочення та не перевищує 100% загальної суми боргу.

Тому, суд не вбачає підстав неправомірності застосування означеного вище нарахування, враховуючи також ті обставини, що договором передбачено нарахування господарських санкцій у вигляді пені.

При цьому, суд, перевіривши підстави застосування цих штрафних санкцій, їх арифметичний розрахунок та період нарахування, з огляду на встановлену суму боргу у розмірі 1 320,51грн., дійшов висновку щодо наступного.

Як було визначено, відповідно до п.4.1 договру Споживач, за отриману теплову енергію, здійснює оплату в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку спожитої теплової енергії протягом всього оплювального періоду.

Приймаючи до уваги дані, не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, що містить рахунок №12-141005/01 від 23.12.2010р., вартість теплової енергії за жовтень 2010р. становить 757,18 грн., за листопад 2010р. – 563,33 грн.

Отже, початком періоду прострочення сплати суми у розмірі 757,18 грн. є 11.11.2010р., суми у розмірі 563,33 грн. – 11.12.2010р.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, кінцевим днем нарахування пені на суму 757,18 грн. є 11.05.2011р., на суму 563,33 грн. – 11.06.2011р.

З урахуванням визначеного, враховуючи початок періоду прострочення визначений Позивачем (11.01.2011р.), що зазначений у межах встановленого судом, пеня підлягає нарахуванню за період з 11.01.2011р. по 11.05.2011р. на суму 757,18 грн., з 11.01.2011р. по 11.06.2011р. на суму 563,33 грн.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить загалом грошову суму у розмірі 75,27 грн.

Також, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних в сумі 23,48 грн. та інфляційні витрати в сумі 88,26 грн. (період згідно розрахунку долученого до позову).

З огляду на встановлену судом суму боргу, що підлягає сплаті Відповідачем Позивачу (1 320,51 грн.), враховуючи період нарахування даних позовних вимог, встановлений останнім (з 23.12.2010р. до 11.07.2011р.), сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 21,71, інфляційних витрат – 78,42 грн. (розрахунок здійснений за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”).

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Дочірнього підприємства Донецьке пусконалагоджувальне управління №414 Акціонерного товариства закритого типу „Донбаспромелектромонтаж”, м.Донецьк, про стягнення 2 906,25 грн., у тому числі 1 428,47грн. основного боргу, 1 256,85 грн. збитків, 109,19 грн. пені., 88,26 грн. інфляційних витрат та 23,48 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Донецьке пусконалагоджувальне управління №414 Акціонерного товариства закритого типу „Донбаспромелектромонтаж” (83048, м.Донецьк, Київський район, пр.-т.Г.Тітова, 8-а, ЄДРПОУ 01417009, р/р26009301752864 в ГУ ПІБ України Донецької області, МФО 334635) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Грізодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279, р/р2603333 у ПАТ „ПУМБ”, МФО 334851) 1 495,91 грн., у тому числі 1 320,51 грн. основного боргу, 75,27 грн. пені, 78,42 грн. інфляційних витрат та 21,71 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 52,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 121,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 10.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 14.11.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >