Рішення № 19874803, 21.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.11 р. Справа № 7/317

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове

Предмет спору: стягнення донараховних за рішенням суду 3% річних в сумі 239 593, 30 грн., інфляційних в сумі 918 441, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове про стягнення донараховних за рішенням суду 3% річних в сумі 239 593, 30 грн., інфляційних в сумі 918 441, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду рішення господарського суду Донецької області від 24/333 від 06.01.2005р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач факт наявності просточки в сплаті боргу підтвердив, але проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було направлено йому вимоги на сплату інфляційних та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.01.2005р. по справі №24/333, яке набрало чинності, за неналежне виконання умов Договору на користування електроенергією від 10.12.1990р., з ДП «Селидіввугілля» стягнуто на користь ВАТ «Донецькобленерго», правонаступником якого є позивач ПАТ «Донецькобленерго» борг в сумі 2498240,25 боргу за активну електроенергію, 143097,24 грн. ПДВ на активну електроенергію, 71946,67 грн. екологічної надбавки, 90239,87 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1609,33 грн. держмита, 111,71 грн. витрат по забезпеченню судового процесу.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В підтвердження факту належного виконання виниклого на підставі рішення суду №24/333 від 06.01.2005р. зобовязання по сплаті коштів на користь позивача відповідач не надав суду жодного документа.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 20.10.2008р. по 19.10.2011р. невиконаного грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 239593, 30 грн. та інфляційні в сумі 918441, 00 грн. за вказаний період.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

У вказаний в розрахунку позивача період відповідачем зобовязання в повному обсязі не виконані, стягнута за рішенням суму №24/333 від 06.01.2005р. сума в повному обсязі не сплачена, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобовязання прямо передбачено умовами Договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними, розрахунок цих сум перевірено господарським судом та відповідно такі суми складають:

3% річних 239593, 30 грн.

інфляційні 918848, 77 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 918 441, 00 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 239593, 30 грн. та інфляційних в сумі 918441, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове про стягнення донараховних за рішенням суду 3% річних в сумі 239 593, 30 грн., інфляційних в сумі 918 441, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька обл., м.Селідове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; п/р відокремл.підрозділ у Донецьких західних електричних мереж ПАТ „Донецькобленерго” невідокремл.підрозділу „Марїнський РЕМ” 26001304751417 в ГУ ПІБ Ураїни в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 00131179) донараховні за рішенням суду 3% річних в сумі 239 593, 30 грн., інфляційні в сумі 918 441, 00 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька обл., м.Селідове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) державне мито у сумі 11580, 35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >