Рішення № 19872754, 13.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.

Справа № 5004/2061/11 за позовом Приватного підприємства "Алл-Транс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 13183,65грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко О.А. - директор,

від відповідача: н/з

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: позивач Приватне підприємство “Алл-Транс” просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 13183,65грн. з них: 12000грн. основна сума боргу, 798 грн. - інфляційні втрати, 385,64 грн. - 3 % річних. А також просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не зявився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 19.10.2011р. суду не виконав (не подав письмові пояснення з приводу заявленого позову), про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін господарський суд, -

в с т а н о в и в:

28 липня 2010 року між ПП «Алл-Транс»( далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено договір-заявку №230 на перевезення вантажу (далі договір)(а.с. 10), згідно якого відповідачем було виконано перевезення із Польщі на Україну. Вантаж доставлено 03.08.2010р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №016173 від 30.07.2011р.(далі - СМR)(а.с.12).

Умовами договору сторони погодили, що сума фрахту складає 12000,00 грн., які позивач зобов'язався сплатити протягом 5 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідач направив на адресу позивача рахунок-фактуру №ШЮ-00081 від 04.08.2010р., СМR та Акт №ШЮ-00081 приймання-передачі наданих послуг на транспортно-експедиторське обслуговування від 04 серпня 2010р. на загальну вартість послуг 12000,000 грн.

18 серпня 2010 року позивач сплатив відповідачу 12000,00 грн. за транспортні послуги, що підтверджується платіжним дорученням №2402(а.с.15).

10 вересня 2010 року позивач помилково повторно сплатив відповідачу за ті самі послуги 12000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2461.(а.с. 16).У порядку досудового врегулювання спору 20 травня 2010 року позивачем була направлена претензія(№20/05). 19.09.2011 року позивачем на адресу відповідача направлена Вимога №8 про сплату боргу. (а.с. 19). Факт направлення підтверджується квитанцією Укрпошти від 21.09.2011 року та опис вкладення у цінний лист. Однак відповідач відповіді не надав та не повернув помилково перераховані кошти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем у звязку з помилкових перерахуванням їх позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, тобто отримані без достатніх на те підстав. Отже, відповідач, після отримання помилково отриманих грошових коштів зобов'язаний повернути їх позивачу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти в сумі 12000,00 грн., які належать позивачу і які підлягають до стягнення.

Отже суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав, не використав свого права бути присутнім в судовому засіданні по даній справі, а також не подав своїх заперечень з приводу заявленого позову.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У господарських відносинах грошові зобов'язання виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи, зокрема акт №ШЮ-00081 приймання-передачі наданих послуг на транспортно-експедиторське обслуговування від 04.08.2010 року свідчить, що послуги передбачені рахунком-фактурою від 04.08.2010 року перевізником надані у встановлений термін та у повному обсязі, платіжним дорученням №2402 від 18.08.2010 року підприємцю ОСОБА_1 перераховано 12000грн., отже зобов'язання по договору заявці №230 та рахунку фактурі №ШЮ-00081 від 04.08.2010 року сторонами виконані в повному обсязі.

Платіжним дорученням №2461 від 10.09.2010 року підприємцю ОСОБА_1 за транспортні послуги повторно згідно рахунку №081 від 04.08.2010 року перераховано 12000грн. В засіданні суду позивач ствердив, що дана сума перерахована помилково.

Отже дане перерахування коштів не пов'язане з цивільно-правовими, господарськими та грошовими зобов'язаннями. А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 798грн. індексу інфляцій та 385,64грн. - 3% річних є безпідставною. В цій частині позову необхідно відмовити.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно задоволеному позову.

Керуючись ст.ст. 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, , господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Алл-Транс" (м. Київ, вул. сім'ї Сосніних, 2, код 34296485)

12000грн. перерахованих платіжним дорученням №2461 від 10.09.2010 року, а також 120грн. витрат по оплаті державного мита та 214,81 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позов, в стягненні 798грн. - індексу інфляції, 285,61грн. - 3% річних, відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

13.12.11