Рішення № 19871844, 23.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р.

Справа № 5004/2179/11 за позовом Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс», м.Луцьк

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про стягнення 1407, 26 грн.

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2011 р. № 4 1/5)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство «Луцькспецкомунтранс»звернулось з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1407, 26 грн. заборгованості за не виконання договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, вимоги ухвали суду від 31.10.2011 року не виконав. 10.11.2011 року повернулася від відповідача ухвала суду від 31.10.2011 року із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень суду належить повідомлення про час і місце сторін щодо розгляду справи. Оскільки відповідач не виявив бажання забрати із поштового відділення ухвалу суду про призначення розгляду справи, то слід вважати що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2007 року між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством «Луцькспецкомунтранс»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №916 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобовязується надати Замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів, які накопичуються у Замовника, в обсязі та на умовах, визначених в даному договорі.

П. 1.2. Замовник зобовязується оплачувати вартість послуг, що надаються Виконавцем, в строк та на умовах, визначених в договорі.

Згідно п.2.6. договору розрахунковим періодом за даним договором є квартал.

П.3.1. договору вартість послуг визначається згідно чинного регульованого тарифу, затвердженого Виконкомом Луцької міської ради, і на момент укладання договору становить 14, 02 грн. за вивезення 1 куб.м. ТПВ. Крім того, замовник сплачує чинну ставку ПДВ.

На виконання умов договору в період з січня 2008 року по січень 2010 року Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством «Луцькспецкомунтранс» надавалися вищевказані послуги на загальну суму 1899, 38 грн., що підтверджується наданими позивачем актами надання послуг.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 частково виконано умови договору та оплачено послуги, а саме у травні 2008 року 164, 04 грн., вересні 2008 року 328, 08 грн.

На момент подання позову відповідачем не виконанні повністю умови договору по наданню послуг по вивезенню твердих побутових відходів та не сплачена заборгованість у сумі 1407, 26 грн., тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 1407, 26 грн.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін. код НОМЕР_1) на користь Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс»(м.Луцьк, вул.. Дубнівська, 64, код ЄДРПОУ 30659101) 1407, 26 грн. заборгованості, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу; 102 грн. витрати по сплаті державного мита.

Суддя М. М. Гончар

Повний текст рішення

складено та підписано

25.11.11