Рішення № 19869242, 13.12.2011, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-1218/11

                                                            РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           13.12.2011 року м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.

при секретарі: Єговітіній І.Ю.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет»Міністерства освіти і науки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат -

В С Т А Н О В И В :

          Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет»у червні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 з 01.11.2006 р. по 31.10.2009 р. навчався в аспірантурі Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" за державним замовленням зі спеціальності 01.04.07 - фізика твердого тіла. З ним була укладена Типова угода про підготовку аспіранта за рахунок державного замовленням № 2006/15 від 01.11.2006 р. Після закінчення аспірантури з 23.11.2009 р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду асистента кафедри фізики напівпровідників Університету згідно з наказом №698-к від 23.11.2009 р. 04.04.2011 р. ОСОБА_1 подав до відділу кадрів Університету заяву про звільнення з роботи з 18.04.2011 р. за власним бажанням. 18.04.2011 р. ОСОБА_1 була вручена під підпис претензія № 01-09/751 від 14.04.2011 р., в якій зазначалося, що згідно з п. 2.6. ОСОБА_2 він зобов'язувався відпрацювати не менше трьох років за основним місцем роботи у Державному вищому навчальному закладі «Запорізький національний університет»Міністерства освіти і науки України після закінчення аспірантури (тобто у вищому навчальному закладі, який направляв аспіранта на навчання за рахунок державного замовлення) та відповідно до п. 2.7. ОСОБА_2 у разі невиконання п. 2.6. цієї угоди (невідпрацювання трьох років) аспірант зобов'язаний відшкодувати всі витрати, понесені Університетом при підготовці аспіранта. Не зважаючи на попередження, 18.04.2011 р. ОСОБА_1 звільнився з Університету за власним бажанням (наказ № 228-к від 08.04.2011 р.), чим порушив п. 2.6. вищезазначеної ОСОБА_2, а саме зобов'язання відпрацювати не менше 3-х років в Університеті після закінчення аспірантури - до 31.10.2012 р. за основним місцем роботи у Запорізькому національному університеті. У зв’язку із цим позивач звернувся до суду про стягнення в судовому порядку з відповідача витрат на підготовку в аспірантурі в розмірі 36003, 49 грн. (стипендія аспіранта - 30331,62 грн. та заробітна плата керівника аспіранта - 5671,87 грн.) та понесених судових витрат при подачі позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимоги на підставі наданих заперечень на позовну заяву, згідно до яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працював у Запорізькому національному університеті 1 рік 2 місяці до вступу в аспірантуру, 2 роки 2 місяці під час роботи в аспірантурі і 1 рік 5 місяців після закінчення аспірантури. Загалом він пропрацював у Запорізькому національному університеті 5 років 2 місяці, тому вважають вимоги позивача безпідставними. Також в своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що позивач змінив умови типової угоди, виклавши п. 6 ч. 1 абз. 3 типової угоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 309 у наступній редакції: аспірант (докторант) зобов'язується відпрацювати не менш трьох років у Запорізькому національному університеті після закінчення аспірантури (докторантури). Зміст Постанови КМУ від 01.03.1999 р. № 309 і затвердженого нею положення про підготовку науково-педагогічних кадрів є обов'язковим для всіх навчальних закладів незалежно від форми їх власності, тому зміна Запорізьким національним університетом умов Типової угоди про підготовку аспіранта (докторанта) за рахунок державного є порушенням закону. Також вважають, що довідка про витрати на підготовку в аспірантурі ЗНУ ОСОБА_1 від 14.04.2011 р. є неналежними доказами підтвердження розміру відшкодування вартості навчання через те, що вони не були складені відповідно до спеціально визначеного порядку, як того вимагає п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992. Крім цього, зазначила, що відповідачем насправді було отримано стипендію в розмірі 27336,67 грн., а не 30331,62 грн., як зазначено позивачем.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.2006 р. по 31.10.2009 р. навчався в аспірантурі Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" Міністерства освіти і науки України за державним замовленням зі спеціальності 01.04.07 - фізика твердого тіла (наказ про зарахування до аспірантури № 1789-с від 25.10.2006 р., наказ про відрахування з аспірантури у зв'язку з закінченням терміну навчання № 1909-с від 28.10.2009 р.). З відповідачем була укладена Типова угода про підготовку аспіранта за рахунок державного замовленням № 2006/15 від 01.11.2006 р.

Відповідно до вимог п.7 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01.03.1999 року, взаємозобов'язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди.

За умовами п.1.5 Типової угоди № 2006/15, укладеної сторонами 01.11.2006 р., університет зобов'язувався забезпечити відповідача після закінчення навчання в аспірантурі місцем працевлаштування згідно з державним замовленням. На виконання цього зобов'язання, після закінчення аспірантури університет видав ОСОБА_1 направлення № 13-10/189 від 28.10.2009р. на роботу, відповідно до якого він з 23.11.2009 р. був прийнятий на посаду асистента кафедри фізики напівпровідників Університету згідно з наказом №698-к від 23.11.2009 р.

04.04.2011 р. ОСОБА_1 подав до відділу кадрів Університету заяву про звільнення з роботи з 18.04.2011 р. за власним бажанням.

18.04.2011 р. відповідачу була вручена під підпис претензія № 01-09/751 від 14.04.2011 р., в якій зазначалося, що згідно з п. 2.6. ОСОБА_2 він зобов'язувався відпрацювати не менше трьох років за основним місцем роботи у Державному вищому навчальному закладі «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України після закінчення аспірантури (тобто у вищому навчальному закладі, який направляв аспіранта на навчання за рахунок державного замовлення) та відповідно до п. 2.7. ОСОБА_2 у разі невиконання п. 2.6. цієї угоди (невідпрацювання трьох років) аспірант зобов'язаний відшкодувати всі витрати, понесені Університетом при підготовці аспіранта. У претензії ОСОБА_1 також попереджався, що у разі невідшкодування ним витрат в добровільному порядку, Університет змушений буде звернутися до суду для стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.

Не зважаючи на попередження, 18.04.2011 р. ОСОБА_1 звільнився з Університету за власним бажанням (наказ № 228-к від 08.04.2011 р.), чим порушив п. 2.6. вищезазначеної ОСОБА_2, а саме зобов'язання відпрацювати не менше 3-х років в Університеті після закінчення аспірантури - до 31.10.2012 р. за основним місцем роботи у Запорізькому національному університеті.

Зазначене положення укладеної з відповідачем ОСОБА_2 узгоджується з Типовою угодою про підготовку аспіранта (докторанта) за рахунок державного замовлення, що є додатком до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. (пункт 6 абз.3).

Зазначена типова угода містить законодавче закріплення права Університету вимагати від особи, яка навчалася в аспірантурі за державним замовленням, виконання обов'язку відпрацювати не менше трьох років у державному вищому навчальному закладі, з яким була укладена угода.

Зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 309 і затвердженого нею положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів незалежно від їх форми власності та передбачає право і порядок підготовки науково-педагогічних кадрів.

Відповідно до довідки бухгалтерії Університету № 205 від 14.04.2011 р., сума витрат на підготовку в аспірантурі ОСОБА_1 складає 36 003,49 грн., які складаються із стипендії аспіранта - 30331,62 грн. та заробітної плати керівника аспіранта - 5671,87 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Типова угода про підготовку докторанта за державним замовленням № 2005/15 від 01.11.2006 р. була підписана ОСОБА_1 (з зазначенням того, що один примірник угоди він отримав), отже він погодився зі всіма умовами, що викладені в даній ОСОБА_2 і зобов'язаний їх виконувати, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зазначена угода була укладена відповідачем добровільно, умови її були узгоджені між сторонами та не суперечили чинному законодавству. Законність зазначеної угоди не оспорювалася , не визнавалася недійсною та не була скасована. Адже внесення до угоди, укладеної з відповідачкою, зазначення про обов'язкове відпрацювання або відшкодування витрат на навчання не суперечить чинному законодавству.

У відповідності з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про вищу освіту», аспірантура (ад'юнктура) і докторантура створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вищому навчальному закладу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовуються відповідно до законодавства (ст.69 Закону України "Про вищу освіту").

Взаємозобов'язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди, (п.17 Постанови "Про затвердження положення про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів").

За таких обставин, судом встановлено порушення інтересів позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача витрат на навчання аспіранта ОСОБА_1, що були понесені Запорізьким національним університетом при його підготовці у розмірі 36003, 49 грн. (стипендія аспіранта - 30331,62 грн. та заробітна плата керівника аспіранта - 5671,87 грн.).

Розмір грошового стягнення та наданий позивачем розрахунок та відомості на видачу стипендії не суперечать закону, позовні вимоги включають лише ті витрати, які складаються з реально витрачених сум, в тому числі отриманої відповідачем стипендії.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 працював у Запорізькому національному університеті 1 рік 2 місяці до вступу в аспірантуру, 2 роки 2 місяці під час роботи в аспірантурі і 1 рік 5 місяців після закінчення аспірантури, тобто загалом 5 років 2 місяці, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не узгоджуються з умовами вищезазначеної угоди № 2006/15, укладеної між сторонами 01.11.2006 р.

Згідно положень ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ними і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214 ,215 ЦПК України, ст. ст. 526, 611, 615, 626 ЦК України, ст.ст. 58, 69 Закону України «Про вищу освіту», Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 01.08.1999 р. № 309, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет»Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" Міністерства освіти і науки України витрати на навчання в аспірантурі за рахунок державного замовлення у сумі 36003,49 грн., а також державне мито у розмірі 360,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. (р/р 31257272211022 в ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 02125243)

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя О.С. Яцун