Рішення № 19868720, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-9/4378-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченко,18) в особі: Кримської філії ПАТ "Укртелеком", (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 2)

До Військової частини 2161 - Сімферопольського прикордонного загину, (95000, АРК, м. Сімферополь , вул. Федотова, 27)

Про стягнення 10 956,21 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № 1072 від 19.09.11, представник.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н. від 01.11.11, представник

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 10956,21 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 10905,30 грн., 3 % річних в розмірі - 50,91 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 14.11.11р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.11.11року була оголошена перерва до 05.12.2011року до 10:00 годин.

05.12.2011року судове засідання відбулось у присутності представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.11.11, представник. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність боргу у сумі 10905,30грн.

Справа розглядається на підставі наявних у неї| матеріалів у|в,біля| порядку|ладу| ст. 75 Господарського процесуального| кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

12 грудня 2007 року між ВАТ "Укртелеком" в особі директора Кримської філії ВАТ "Укртелеком" та військовою частиною 2161 в особі Командира військової частини 2161 укладено договір оренди нерухомого майна товариства №502-34 (далі-Договір).

Строк дії договору сторонами був ухвалений до 26.11.08р.(п.12.1 договору додаткової угоди від 24.11.08р.), сторонами був встановлений строк дії договору до 26.11.08р.

Пунктом 6.1.3 договору сторони передбачили, що військова частина повинна своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.4. Договору у разі закінчення строку дії договору орендна плата вноситься до дня фактичної передачі за актом приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Додатковою угодою №1/503вх.-34 від 24.12.2008р.(а.с.20) сторони ухвалили розмір орендної плати 727,02грн. за 1 кв.м.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки №11-111586 від 25.06.2011р. на суму 2181,06грн. і №11-363 від 16.03.2011р. на суму 8724,24грн.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, відповідач орендну плату не сплачував за період з 01.03.2010р. по 28.02.2011р., у зв'язку з чим, станом на 30.06.2011р., за ним виникла заборгованість у розмірі 10905,30 грн.

Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія по оплаті боргу вих. № 09/543 від 02.08.2011р., яка встановлена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку.(частина 2)

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення 10905,30 грн. боргу підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення 3% річних у сумі 50,91 грн. підлягають задоволенню. (згідно розрахунку позивача)

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 05.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 07.12.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини 2161 - Сімферопольського прикордонного загину, (95000, АРК, м. Сімферополь , вул. Федотова, 27, п/р 35212012000275 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 14321378) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченко,18) в особі: Кримської філії ПАТ "Укртелеком", (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 2, п/р 260064839, МФО 324021, КРД «Райфазен Банк Аваль», ЕДРПОУ 22236588) 10905,30 грн. суму основного боргу, 3 % річних 50,91 грн., 109,56 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПєтухова Н.С.