Рішення № 19868613, 01.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2011Справа №5002-25/4748-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур», м. Сімферополь, вул. Самокіша/Пушкіна, буд.24,23, оф. 5

до відповідача Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 95022

про визнання недійсним угоди та повернення 31000,00 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 13.11.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 та просить суд визнати недійсним угоду про відступлення права вимоги від 10 грудня 2009 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з моменту її укладення; зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» отримані по виконанню угоди про відступлення права вимоги від 10.12.2009 грошові кошти в сумі 31000,00 грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням сторонами чинного законодавства при укладанні угоди про відступлення права вимоги від 10 грудня 2009 року.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач усвідомлено йшов на укладення зазначеної угоди, у звязку із чим судові витрати по даній справі необхідно розподілити між сторонами у рівних долях.

Крім того, відповідач просить суд зобовязати позивача повернути йому оригінали документів, які були передані позивачу на виконання п. 6 угоди про відступлення права вимоги.

У судовому засіданні, що відбулось 22 листопада 2011 року оголошено перерву до 01 грудня 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис у бланку перерви.

Після перерви судове засідання продовжено.

01 грудня 2011 року відповідач у судове засідання не зявився, однак до суду надійшли додаткові пояснення по справі, у яких відповідач зазначив, що позовні вимоги ним визнаються, однак, у звязку із тяжким фінансовим становищем відповідач не в змозі повернути позивачу сплачені ним на виконання умов укладеної угоди грошові кошти, у звязку із чим, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по даній справі в чистині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 31000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, згоди на відстрочення виконання рішення по даній справі не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

24 вересня 2009 року господарським судом АР Крим по справі №2-23/11062-2008 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2009 року, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволений частково; стягнуто з Дочірнього державного унітарного підприємства Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого обєднання «МІГ» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 80661,25 грн. інфляційних витрат, 10528,72 грн. річних, 911,90 грн. державного мита та 111,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у частині стягнення 5400,00 грн. пені у позові відмовлено.

29 січня 2007 року господарським судом АР Крим по справі №2-28/17257-2006 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2007 року, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволений; з Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонату "Зеніт" стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3027,66 грн., у тому числі 1690,23 грн. пені, 3 % річних у розмірі 271,48 грн. та 1065,95 грн. індексу інфляції, а також 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29 листопада 2007 господарським судом АР Крим по справі №2-15/15864-2006 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2008 року, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволені; стягнуто з Дочірнього державного унітарного підприємства Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого обєднання «МІГ» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 132603,00 грн. заборгованості; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладена угода про відступлення права вимоги, пунктом 1 якої встановлено, що кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги виконання обовязків по договору підряду від 01.07.2005, що укладений між кредитором та Дочірнім державним унітарним підприємством Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського виробничого обєднання «МИГ».

Пунктом 4 договору встановлено, що новий кредитор сплачує кредитору винагороду в розмірі 31000,00 грн.

З пункту 6 договору вбачається, що відступлення право вимоги випливає з рішень господарського суду АР Крим по справам №2-23/11062-2008, №2-15/15864-2006 та №2-28/17257-2006.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що на виконання п. 4, 5 угоди, позивачем перераховано відповідачу 31000,00 грн.

Відповідач у письмових пояснення по справі не заперечує проти отримання зазначеної суми від позивача.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), (ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Відповідно до частини 1 ст. 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Таким чином, в розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України заміна сторони у справі кредитора, можлива у разі заміни кредитора в зобов'язанні, однак тільки на стадії судового розгляду справи, а ні на стадій виконання судового рішення.

Як вже було зазначено, по справах №2-23/11062-2008, №2-15/15864-2006 та №2-28/17257-2006, прийняті рішення, які набрали законної сили.

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Таким чином, відповідно до рішень господарського суду АР Крим по справам №2-23/11062-2008, №2-15/15864-2006 та №2-28/17257-2006, які набрали законної сили, ОСОБА_1 є стягувачем, а Дочірнє державне унітарного підприємство Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого обєднання «МІГ» - боржником.

На момент укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 угоди про відступлення права вимоги, фізична особа-підприємець ОСОБА_1. мала статус стягувача по відношенню до Дочірнього державного унітарного підприємства Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого обєднання «МІГ».

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, угода про відступлення права вимоги був укладений з порушеннями чинного законодавства, а тому господарський суд має всі підстави визнати цей договір недійсним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вищий господарський суд України у своєму Розясненні №02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" (далі - Розяснення про визнання угод недійсними) розяснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що укладена між сторонами угода про відступлення права вимоги від 10 грудня 2009 року відповідала вимогам чинного законодавства.

Крім того, слід зауважити що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як вже було зазначено, відповідач заявив суду клопотання про відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на тяжке фінансове становище та укладенням між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім державним унітарним підприємством Пансіонат «Зеніт» Державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого обєднання «МІГ» мирової угоди про розстрочення погашення заборгованості.

Так, згідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, у звязку із чим вважає за необхідним відмовити в його задоволенні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає, що даний спір виник з вини як відповідача, так і позивача, оскільки обидві сторони укладеного правочину усвідомлювали, що підставою, з якої випливає право вимоги є рішення суду.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на сторін пропорційно.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним угоду про відступлення права вимоги від 10 грудня 2009 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» (м.Сімферополь, вул. Самокіша/Пушкіна, буд.24,23, оф. 5, ідентифікаційний код 24034989) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з моменту її укладення.

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» (м. Сімферополь, вул. Самокіша/Пушкіна, буд.24,23, оф. 5, ідентифікаційний код 24034989) отримані по виконанню угоди про відступлення права вимоги від 10.12.2009 грошові кошти в сумі 31000,00 грн.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» (м. Сімферополь, вул. Самокіша/Пушкіна, буд.24,23, оф. 5, ідентифікаційний код 24034989) 197,50 грн. державного мита.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнуя-Тур» (м. Сімферополь, вул. Самокіша/Пушкіна, буд.24,23, оф. 5, ідентифікаційний код 24034989) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішення законної сили.

7.Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення по даній справі.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.