Рішення № 19868483, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-12/4451-2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Фірма «Леді+» (95033, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укревро-девелопмент» (95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, 12)

про стягнення 37394,84 грн.

Суддя Іллічов М. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №56 від 04.10.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю « Фірма «Леді+» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укревро-девелопмент» про стягнення 37394,83 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу №8 від 11.01.2011 р., а саме: 34040,00 грн. основного боргу, 3329,65 грн. пені, 3% річних у розмірі 25,18 грн. та 2000,00 грн. адвокатських послуг.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі продажу, а саме, несвоєчасної та не в повному розмірі здійснення оплати товару, у звязку з чим, виникла заборгованість в сумі 34040,00 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав.

21 листопада 2011 року у судовому засіданні оголошена перерва до 28 листопада 2011 року для проведення між сторонами звірки розрахунків.

В судове засідання 28 листопада 2011 року відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчить особистий підпис його представника на бланку повідомлення про оголошення перерви.

28 листопада 2011 року до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Суд, розглянувши вказане клопотання не знаходить підстав для його задоволення, оскільки розгляд справи неодноразово відклався, та те, що відповідач заздалегідь про час та дату слухання справи повідомлений під розписку у бланку перерви, що давало йому можливість забезпечити явку іншого представника або надати суду письмові пояснення, тому суд не може прийняти обставини, на які відповідач посилається у своєму клопотанні, як поважні.

Представником позивача у судовому засіданні була надана виписка з банківського рахунку позивача та акт звірки , з якого слідує, що відповідачем погашена сума боргу у розмірі 4146,00 грн..

З огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Леді+» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєвро - Девелопмент» (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 8 (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, яка належить Продавцю партію товару, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

Пунктом 2.3 Договору визначений строк оплати за отриманий товар, а саме: при 100 % передооплаті Покупцем товар у кількості більш 1 тони одного найменування відпускається по оптовим цінам Продавця; у випадку обоюдної згоди сторін, можлива відстрочка платежу Покупцю на 10 (десять) банківських днів з моменту поставки товару, у такому випадку відвантаження товару проводиться по прайсовим цінам, які передбачені для даного випадку.

Згідно пункту 2.4 Договору оплата за отриманий товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця або по узгодженню сторін можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до пункту 2.5 Договору кожна поставка товару супроводжується накладної на відпуск товару.

На виконання умов Договору Продавець поставив Покупцю товар на загальну суму 97040,00 грн., що підтверджуються накладною № Лед - 002950 від 26.05.2011 р. на суму 92569,50 грн., видатковою накладною №1788 від 01.07.2011 р. на суму 4470,50 грн. (а.с. 26-27).

Таким чином, Продавець свої зобов'язання за Договором виконав своєчасно та у повному обсязі.

Проте, відповідачем оплата проводилась несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 29894,00 грн.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідачем надано не було.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 29894,00 грн. основного боргу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Так, як вже вказувалось судом вище, відповідачем в ході судового розгляду справи була сплачена сума заборгованості у розмірі 4146,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 4146,00 грн., суд вважає за необхідне провадження в цій частині позовних вимог припинити.

Згідно пункту 3.4 Договору передбачено, що при затриманні оплати товару Покупцем против строків, вказаних в п. 2.3 Договору, до Покупця застосовуються слідуючи штрафні санкції за весь період прострочки до повного погашення заборгованості:

-пеня у розмір подвійної облікової ставки НБУ (станом на день предявлення претензії) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки;

-проценти у розмірі 19% річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами

-інфляційні витрати відповідно встановленого індексу інфляції за час прострочки.

Відповідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем, який проведений не вірно, у звязку з чим вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 2603,78 грн. з наступних підстав.

Позивач, згідно накладної від 01.07.2011 року на суму 4470,50 грн. нараховує пеню з 01.07.2011 р., тоді як згідно пункту 2.3 договору, встановлено, що у випадку обоюдної згоди сторін, можлива відстрочка платежу Покупцю на 10 (десять) банківських днів з моменту поставки товару, тобто нарахування пені повинно здійснюватись з 12.07.2011 року.

Пунктом 3.4 Договору передбачено стягнення процентів у розмірі 19% річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами, проте позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 81,47 грн., що є його правом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обовязків згідно статті 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором купівлі продажу 11 січня 2011 року № 8, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 81,47 грн. за період з 21.10.2011 р. по 21.11.2011 р. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, розрахунком та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката суд дійшов наступного.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Так, суду був наданий договір № 56 про надання юридичних послуг від 04 жовтня 2011 року (а.с.12); довіреність №57 від 04 жовтня 2011 року (а.с. 13), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 16)., квитанція до прибуткового касового ордеру № 56 від 04 жовтня 2011 року про сплату 2000,00 грн. (а.с. 15), ордер на представлення інтересів №56 від 04 жовтня 2011 року (а.с. 14).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Витрати, повязані з оплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та послуг адвоката, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Укрєвро Девелопмент» (95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, 12, ідентифікаційний код 35942077) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Леді+» (95033, м. Сімферпополь, вул. Лугова, 6, р/р 260020005600 в КФ АТ «Брокбізнесбанк» м Сімферополь, МФО 308111, ідентіфікаційний код 23892515) заборгованість за договором купівлі - продажу № 8 від 11.01.2011 р. в сумі 32579,25 грн., а саме: 29894,00 грн. основного боргу, 2603,78 грн. пені, 81,47 грн. -3 % річних, 2000 грн. витрат, повязаних оплатою послуг адвоката, судові витрати по сплаті держмита в сумі 325,84грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 205,61грн.

3.В частині стягнення заборгованості у сумі 4146,00 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.