Рішення № 19868457, 01.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2011Справа №5002-19/4939-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (пр.40річчя Жовтня, 120, корп.1, м.Київ, 03127; Харуівське шосе, 201-203 (літ. 2-А), м.Київ, 02121) в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в м.Сімферополі (пров.Елеваторний, 16, м.Сімферополь, АР Крим, 95047)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 5045,97 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2 представник, дов. №121/МП/С від 15.11.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в м.Сімферополі звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у звязку із невиконанням відповідачем договору поставки товарів №184 від 11.06.2010 р. у розмірі 4923,40 грн., пеню у розмірі 122,57 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 р.№ 2-7/10608-2008.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в м.Сімферополі (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір № 184 поставки товарів, відповідно до п.1.1-1.2 якого Постачальник зобовязується передавати Покупцю, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати товар у строки, визначені даним Договором. Найменування, кількість, асортимент товару та вартість товару, постачаємого за даним Договором, визначається заявкою Покупця та накладної. У випадках розходження між даними заявки Покупця та товарної накладної, вірними вважаються дані, визначені товарною накладною. Право власності на товар переходить до Покупця в момент отримання товару Покупцем. При прийманні товару Покупець зобовязаний в накладній поставити підпис, вказати розшифровку підпису, посаду приймаючого товар, та поставити печать (штамп) організації, прийнявшої товар. Відповідальність за належне оформлення накладних при прийманні товару лягає на Покупця, який зобовязаний забезпечити прийомку товару та підписання накладних уповноваженими особами. При прийманні товару на складі Покупця перевірка повноважень робітників Покупця з сторони Постачальника не потрібна. Порушення Покупцем встановленого порядку оформлення накладних не є перешкодою для підтвердження факту приймання товару (а.с.23-25).

Відповідно до п.2.1 Договору доставка товару здійснюється транспортом Постачальника зі складу в м.Сімферополь, товар супроводжується накладною, рахунком фактурою та іншими документами, передбаченими для даного типу (роду) товарів.

Згідно п.2.3 Договору Покупець проводить оплату поставлених товарів на протязі 30 календарних днів з дня поставки у гривнях у формі готівкового або безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок, вказаний Постачальником.

Пунктом 3.4 Договору у разі прострочки оплати товару Постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки оплати товару, постачаємого за даним Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Видатковими накладними № 7/МРН14896 від 26.07.2011 р. на суму 2096,00 грн., № 7/МРН15386 від 05.08.2011 р. на суму 2822,40 грн., № 7/МРН14783 від 22.07.2011 р. на суму 975,00 грн. (а.с.17-19), підтверджується факт поставки товару відповідачу.

Претензією вих.№ 107 від 13.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості у розмірі 4923,40 грн.

Доказів виконання вимог претензії суду не надано, тому суд робить висновок, що відповідач заборгованість за поставлений товар не оплатив.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Видатковими накладними № 7/МРН14896 від 26.07.2011 р. на суму 2096,00 грн., № 7/МРН15386 від 05.08.2011 р. на суму 2822,40 грн., № 7/МРН14783 від 22.07.2011 р. на суму 975,00 грн. (а.с.17-19), підтверджується факт поставки товару відповідачу.

Крім того, відповідач підтвердив суму розрахунку підписанням двостороннього акту звірки (а.с.20).

Претензією вих.№ 107 від 13.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної заборгованості у розмірі 4923,40 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 4923,40 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 4923,40 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4 Договору у разі прострочки оплати товару Постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки оплати товару, постачає мого за даним Договором.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 122,57 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобовязання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у звязку із невиконанням відповідачем договору поставки товарів №184 від 11.06.2010 р. у розмірі 4923,40 грн., пеню у розмірі 122,57 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі Філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в м.Сімферополі (пров.Елеваторний, 16, м.Сімферополь, АР Крим, 95047; ідентифікаційний код 36058998; р/р 26002000089349 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість у звязку із невиконанням відповідачем договору поставки товарів №184 від 11.06.2010 р. у розмірі 4923,40 грн., пеню у розмірі 122,57 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.