Рішення № 19868251, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-19/4792-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пилон» (вул.Василенка, 7а, м.Київ, 03680)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль-ЛТД» (вул.Бородіна, 16, м.Сімферополь, АР Крим, 95022

про стягнення 55393,48 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. б/н від 17.10.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пилон» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль-ЛТД», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 44730,94 грн., пеню у розмірі 4414,27 грн., 3% річних у розмірі 1003,69 грн., індекс інфляції у розмірі 5244,58 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 31.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль-ЛТД» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пилон» (Підрядник) укладено Договір підряду № 1-02/09, відповідно до п.1.1 якого за цим Договором Підрядник зобовязується виконати на свій ризик за завданням Генпідрядника з матеріалів підрядника комплекс робіт по гідроізоляції ростверку та фундаменту житлового будинку секцій А, Б, В згідно проектно кошторисної документації на обєкті будівництва, який знаходиться за адресою роза прт-ту Правди та вул.Радянська Україна, м.Київ (надалі - роботи), а Генпідрядник зобовязується прийняти виконані роботи, а саме результат робіт, та оплатити їх на умовах даного Договору (а.с.11-15).

Згідно п.2.1-2.2 Договору ціна робіт, які доручаються Підряднику згідно цього Договору, визначається у Кошторисах (Додаток № 1) та Додаткових угодах, що додаються до цього Договору, та є його невідємними частинами і орієнтовно складає на момент підписання Договору 748965,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 124827,50 грн. Договірна ціна складається з робіт по: гідроізоляція ростверку 302863,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 50477,17 грн., 1297 кв.м. покриття; гідроізоляція фундаменту (вертикаль) 446102,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 74350,33 грн. за 2100 кв.м. покриття. Орієнтовно загальна вартість робіт визначена Додатком №1 і включає в себе: вартість матеріалів; вартість робіт на обєкті.

Відповідно до п.2.5-2.6 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки Ф.КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт. Довідка за формою Ф.КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи. Аванс враховується при остаточному розрахунку. На підрядника покладається обовязок складання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в і надання їх генпідряднику до 27 числа поточного місяця.

Пунктом 7.1.3 Договору передбачено, що здача прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання Акту приймання виконаних робіт протягом пяти робочих днів з дня завершення виконання робіт, про що Підрядник письмово повідомляє Генпідрядника.

Положеннями п.8.2.3 Договору встановлено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання умов Договору: за порушення термінів оплати Договору, Генпідрядник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від простроченої оплати за кожний день прострочки платежу, але не більше 5% від ціни договору.

Згідно п.11.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дня його остаточного виконання Сторонами.

У виконання пунктів 2.5 Договору між сторонами були підписані Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 р. на суму 86264,40 грн., Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 р. на суму 21901,20 грн., Акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 р. на суму 166519,20 грн., Акт № 4 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 р. на суму 36223,20 грн. (а.с.22-33).

У виконання п.2.6 Договору між сторонами були підписані Довідка про вартість виконаних робіт на серпень 2009 р. на суму 108166,00 грн., Довідка про вартість виконаних робіт на січень 2010 р. на суму 202742,40 грн. (а.с.34-36).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок № БВ-0000316 за 15.06.2009 р. та № БВ-0000317 за 16.06.2009 р. вбачається, що відповідач часткового сплатив за виконані роботи, у саме у розмірі 266177,06 грн. (а.с.42-43).

Претензією вих.№ 015 від 23.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості, яка станом на день звернення з претензією складала 44730,94 грн. (а.с.37-38).

Часткова несплата заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи за Договором й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.5-2.6 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки Ф.КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт. Довідка за формою Ф.КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи. Аванс враховується при остаточному розрахунку. На підрядника покладається обовязок складання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в і надання їх генпідряднику до 27 числа поточного місяця.

У виконання пунктів 2.5 Договору між сторонами були підписані Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 р. на суму 86264,40 грн., Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 р. на суму 21901,20 грн., Акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 р. на суму 166519,20 грн., Акт № 4 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 р. на суму 36223,20 грн. (а.с.22-33).

У виконання п.2.6 Договору між сторонами були підписані Довідка про вартість виконаних робіт на серпень 2009 р. на суму 108166,00 грн., Довідка про вартість виконаних робіт на січень 2010 р. на суму 202742,40 грн., а всього на суму 310908,40 грн. (а.с.34-36).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок № БВ-0000316 за 15.06.2009 р. та № БВ-0000317 за 16.06.2009 р. вбачається, що відповідач часткового сплатив за виконані роботи, у саме у розмірі 266177,06 грн. (а.с.42-43). Отже, сума несплаченої заборгованості складає 44731,34 грн.

Претензією вих.№ 015 від 23.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості, яка станом на день звернення за розрахунком позивача складала 44730,94 грн. (а.с.37-38).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 44730,94 грн., як просить позивач.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 44730,94 грн. грн. відповідачем суду не надано, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України є його обовязком, а також не оспорено суму розрахунку позивача.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за надані послуги, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних та суму інфляційних витрат. Як вбачається з розрахунку позивача він просить суд стягнути індекс інфляції у розмірі 5244,58 грн. та 3% річних у розмірі 1003,69 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 5244,58 грн. та 3% річних у розмірі 1003,69 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 4414,27 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, з наданого позивачем розрахунку суд не вбачає за який саме період кількість днів, позивач нарахував пеню, отже неможливо встановити правомірність розрахунку позивача.

Також суд зазначає, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.11.2011 р. суд зобовязав позивача надати розрахунок суми позову з урахуванням приписів ст.231 Господарського кодексу України. Однак, позивачем вказані вимоги суду не виконані, у звязку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 4414,27 грн. без розгляду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 44730,94 грн., 3% річних у розмірі 1003,69 грн., індексу інфляції у розмірі 5244,58 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 4414,27 грн. суд залишає без розгляду.

Щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, то суд у задоволенні даної заяви відмовляє, оскільки суду не доведено документальних обставин необхідності вжиття таких заходів та неможливості виконання рішення господарського суду.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також документально не оспорено суму розрахунку.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, п.5 ч.1 ст.81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16; ідентифікаційний код 20876633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пилон» (вул.Василенка, 7а, м.Київ, 03680; ідентифікаційний номер 31028199) суму основного боргу у розмірі 44730,94 грн., 3% річних у розмірі 1003,69 грн., індекс інфляції у розмірі 5244,58 грн., державне мито у розмірі 509,85 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217,19 грн.

·Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4414,27 грн. залишити без розгляду.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.