Рішення № 19868139, 24.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2011

Справа №5002-17/3938-2011

За позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою»

До відповідача Військового комісаріату АР Крим

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1,20 грн., плати за користування земельною ділянкою в сумі 8798,64 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Кісельова О.О., представник

Від Міністерства оборони України - Григорчук О.А., представник

Від відповідача – Ціомашко І.О., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 1,20 грн., та плати за користування земельною ділянкою в сумі 8798,64 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем Договору оренди нерухомого майна № 282 від 27 квітня 2010 року.

Відповідач щодо позову заперечує, у відзиві вказує, що вищезазначений договір оренди був підписаний з порушенням певних вимог Наказу Міністерства оборони України № 625 від 23.10.2006 року «Про затвердження положення про фінансове господарство військової частини збройних сил України», а саме без погодження з ТВП начальника відділу фінансового забезпечення та помічника військового комісара з правової роботи – начальником юридичної служби військового комісаріату АР Крим, та, відповідно, військовий комісар АР Крим не несе відповідальність за підписання зазначеного договору. Відповідач також вказує, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» військові частини звільнені від орендної плати за землю, та у зв’язку з тим, що військовий комісаріат АР Крим не укладав вищезазначений договір оренди, кошторисом на 2010 та 2011 роки не передбачено коштів на проведення видатків по орендній платі, та за користування земельною ділянкою, а тому здійснити оплати не є можливим.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України у відзиві щодо позовних вимог заперечує, та вказує, що службовою перевіркою встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № 282 від 27 квітня 2010 року укладено з порушеннями чинного законодавства.

Представник третьої особи заявив клопотання про визнання договору недійсним в порядку ст. 83 ГПК України, посилаючись на те, що у третьої особи відсутні кошти на сплату судового збору для звернення із самостійним позовом.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору оренди нерухомого майна № 282 від 27 квітня 2010 року Предметом договору є майнові відносини Сторін (Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» - Орендодавець, та Військового комісаріату АР Крим - Орендар) по господарському використанню майна з метою розміщення відділення Ялтинського міського військового комісаріату. (п.2.1).

Згідно п. 5.1 договору строк дії договору – 1 рік.

Згідно п. 5.3.5 договору Орендар виконує свої зобов’язання в частині оплати за користування земельною ділянкою в сумі 22787,88 грн. з врахуванням ПДВ на рік щомісячно рівними частинами за наступний місяць до 25-го числа.

Згідно п.4.4 договору конкретний розмір орендної плати станом на 01 квітня 2010 року складає 1 (одна) гривна на рік (без ПДВ).

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі з власної ініціативи давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Відповідачем не представлено доказів сплати передбачених договором платежів.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно розрахунку суми позову, заборгованість по орендній платі складає 1,20 грн., плата за користування земельною ділянкою складає 8798,64 грн.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість по орендній платі в сумі 1,20 грн., плату за користування земельною ділянкою в сумі 8798,64 грн.

Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Клопотання третьої особи щодо визнання договору недійсним в порядку ст. 83 ГПК України суд відхиляє.

Так, вказаній особі ніщо не перешкоджало самостійно звернутись із позовом щодо зазначеної вимоги, та вона мала достатній час для цього.

Так, про питання щодо визнання договору недійсним вказувалось ще в ухвалі суду від 17.10.2010 року. Це також відображено у звукозапису засідання суду від 03.11.2011 року.

Посилання третьої особи на те, що вона не має коштів для сплати судового збору суд вважає надуманим.

Більш того, третьою особою будь-яких доказів щодо вказаної обставини не надано.

Згідно ст. 33 ГПК України обов’язок надання доказів покладається на учасника процесу, який посилається на відповідні обставини.

Більш того, вказана особа вправі була звернутись щодо подання позову до прокуратури, позови якої звільнені від сплати державного мита.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодованню позивачу відповідачем.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 47 від 09 серпня 2011 року з державного мита на суму 102,00 грн.; та платіжним дорученням № 46 від 09 серпня 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військового комісаріату АР Крим (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 152, ідентифікаційний код: 07785820) на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, провулок Дарсанівський 5, р/р 26004043003254 у ВАТ ВТБ м. Київ, МФО 321767, ідентифікаційний код: 24406586) заборгованість по орендній платі в сумі 1,20 грн., плату за користування земельною ділянкою в сумі 8798,64 грн., судові витрати з державного мита в сумі 102,00 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.