Ухвала суду № 19855574, 22.11.2011, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-10657/11 Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А.О.

Категорія 26 Доповідач - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2011 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі / а. с. 116-120 /.

Зазначеним рішенням суду від 06.07.2011 року відмовлено ПАТ КБ «Приватбанк»в позовних вимогах в повному обсязі / а. с. 109-110 /.

Як на підстави апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк»посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 116-120 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNK0GK00000023, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, на строк з 19.04.2007 року по 18.04.2022 року включно, в розмірі 38000 дол. США на придбання житла /а. с.6-8/.

Відповідно до умов договору позичальник зобовязаний здійснювати погашення кредиту, сплату відсотків та винагороди у чітко встановлений договором строк з 21 по 28 число кожного місяця.

Попри взяті на себе зобовязання відповідачка не виконувала умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків та винагороди у встановленні договором строки, у звязку з чим, станом на 01.04.20090 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 37442,11 дол. США / а. с. 3-5,16-17,58-59,67-70 /.

В забезпечення виконання кредитного договору від 19.04.2007 року між банком та ОСОБА_2 19.04.2007 року було укладено договір іпотеки № DNK0GK00000023 предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 / а. с. 9-10 /.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки в порушення вимог ст. ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку»банком не надано суду доказів того, що відповідачці було направлено повідомлення про порушення основного зобовязання та/або іпотечного договору з вимогою про усунення порушення у не менш ніж тридцяти денний строк.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги банку задоволенню не підлягають в силу ст.ст. 32,35 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку», банком іпотекодавцю та /або боржнику не направлялася, а тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, отже суд першої інстанції обґрунтовано відмовив банку в цих його позовних вимогах. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені а апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: