Постанова № 198464, 28.09.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"28" вересня 2006 р. Справа № 16/239

„11” год. „15” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Кезля А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Ковтун Л.В., від відповідача –не з’явився.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

(м. Чернігів вул. Комінтерну,14)

До ВІДПОВІДАЧА: Дочірнього підприємства „Інтерагросистема” Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема”

(м. Мена, вул. Гастелло, 4)

Про стягнення 6552,61 грн.

Заявлено позов про стягнення штрафних санкцій в сумі 6552,61 грн. за недотримання у 2005 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач був тричі належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання належного представника не направив, заперечень проти позову не надіслав.

Вручення повісток відповідачу підтверджується листом відділення поштового зв”язку, наданим на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2006р.

Згідно з довідкою державного реєстратора державна реєстрація змін до установчих документів у зв”язку зі зміною відповідачем місцезнаходження не проводилась.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р., передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно форми № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у Відповідача 230 осіб. Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсотковому нормативу, як зазначено у звіті, становила 9 осіб, працевлаштовано - 9.

Розмір середньорічної заробітної плати одного працівника становив 6552,61 грн.

Позивачем здійснений перерахунок виконання відповідачем нормативу, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників –які працювали у 2005 році. При цьому позивач обґрунтовано врахував відпрацювання гр. Гузеєвим А.А. лише двох місяців у звітному році та не прийняв до заліку створення робочого місця у цьому ж році для гр. Крайнюк А.М., оскільки останній згідно з записами в трудовій книжці був прийнятий на роботу лише в наступному році –з 11.01.2006р.

Таким чином виконання нормативу , виходячи з середньооблікової чисельності працевлаштованих штатних працівників, становить 8 робочих місць при необхідному показнику –9 місць.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно ч. 2 п. 11 зазначеного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Всупереч ч.1 ст.71 КАС України відповідач заперечень та доказів на їх підтвердження не надав.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Інтерагросистема” Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема”, м. Мена, вул. Гастелло, 4 (р/р 26001051450534 у Приватбанку, МФО 353586, код 32629943) до державного бюджету (одержувач: державний бюджет Менського району, рах. 31211230600276 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21401016) заборгованість по штрафних санкціях в сумі 6552,61 грн.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 29.09.2006 року.

Суддя М.В.Фесюра