Рішення № 19845536, 23.11.2011, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

                                                                                           Справа № 2-853/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 листопада 2011 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого –судді Степанової В.М.

при секретарі Плужник Л.П.,

за участю позивача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсними пунктів кредитного договору та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"). Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 травня 2007 року між ним та ЗАТ КБ “ПриватБанк” був укладений кредитний договір № NKО0GK00000009, відповідно до якого банк надав йому, як позичальнику на придбання житла та сплату страхових внесків кредитні кошти в розмірі 58176 грн. зі строком користування до 22 травня 2027 року включно, а він зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 14,04% річних від суми залишку заборгованості та щомісячну комісію в розмірі 96 грн. 96 коп.

Відповідач з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за зазначеним вище кредитним договором з 14,04 % до 27,42 % річних. Вважає таке збільшення незаконним, оскільки воно відбулося з порушенням чинного законодавства. Посилаючись на викладене, просив визнати дії банку щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором незаконними, зобов’язати відповідача провести коригуючі операції щодо зниження процентної ставки з наданням відповідного протоколу засідання кредитного комітету про зменшення відсотків, а також визнати недійсними пункти 2.3.1 та абзац другий п. 2.3.3 кредитного договору та стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до наданих заперечень, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки сторонами в кредитному договорі чітко обумовлено підстави та порядок одностороннього підвищення банком процентної ставки.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

23 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” (після зміни найменування - ПАТ КБ “ПриватБанк”) був укладений кредитний договір №NKО0GK00000009 в письмовій формі, відповідно до якого банк відкрив позивачу непоновлювану кредитну лінію в розмірі 58176 грн. на придбання житла та його страхування, зі строком користування до 22 травня 2027 року включно, а останній зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1,17 % на місяць (14,04 % річних) від суми залишку заборгованості, а також щомісячну комісію в розмірі 96 грн. 96 коп.

Сторонами також узгоджено порядок односторонньої зміни процентної ставки банком та відповідальність позичальника за неналежне виконання умов договору.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

В порушення вказаного пункту договору, відповідач з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку, без повідомлення позичальника, збільшив розмір процентної ставки за вказаним договором до 27,42 % річних. Доказів відправлення письмового повідомлення про зміну процентної ставки на адресу позивача в 2009 році відповідач суду не надав. Таке письмове повідомлення банк направив позивачу лише через рік, у вересні 2010 року, на його запит.

Статтею 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти..

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 652 ЦК України).

09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ”, яким внесені зміни до ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність ”.

Згідно з ч. 4 ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також, інформацію про недопустимість одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором довів банкам й Національний банк України в своєму листі №40-210/34-62 від 05 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, процентна ставка за кредитним договором фактично підвищена відповідачем з 01 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності вищевказаним законом, а тому така дія банку суперечить вимогам законодавства України.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, п. 3.5 “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”, затверджених постановою Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, п. 2.3.1 кредитного договору, споживач фінансових послуг не зобов’язаний сплачувати будь-які кошти, не узгоджені сторонами в договорі.

Водночас, банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Абзацом 5 пункту 3.4 вказаних вище Правил визначено, що банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, а тому банк повинен навести математичне обґрунтування збільшення процентної ставки на відповідну кількість пунктів в залежності від зміни істотних обставин, узгоджених сторонами в кредитному договорі.

Крім того, відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору кредитор не пізніше, ніж через 7 календарних днів після вступу в чинність зміненої відсоткової ставки зобов’язаний підтвердити її шляхом направлення повідомлення позичальнику із зазначенням розміру нової ставки та дати її зміни.

Тобто, процедура підвищення процентної ставки за договором є тривалою, розпочинається з моменту прийняття відповідного рішення банком та закінчується направленням інформаційного повідомлення про її збільшення протягом 7 календарних днів з дати збільшення.

Отже, відповідач, в порушення п. 2.3.1 кредитного договору, не повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати її збільшення та зазначив про цю обставину у відповіді на запит ОСОБА_1 лише 01 вересня 2010 року.

Докази, що вказують на інше, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсними пункту 2.3.1 та абзацу другого п. 2.3.3 вказаного кредитного договору, то вона не підлягає задоволенню, оскільки передбачених законом підстав для виключення даних пунктів з договору не встановлено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вказана стаття передбачає відшкодування моральної шкоди лише у випадку, коли це встановлено законом або договором. Оскільки кредитним договором зазначена умова не передбачена, то позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 209, 212-215, 226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсними пунктів кредитного договору та стягнення моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” щодо підвищення процентної ставки з 27 лютого 2009 року до 27,42% річних за кредитним договором № NKО0GK00000009 від 23 травня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” здійснити коригуючі операції по кредитному договору № NKО0GK00000009 від 23 травня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 в частині коригування відсотків за користування кредитом в розмірі, що погоджений між сторонами при його укладенні, починаючи з 27 лютого 2009 року та надати ОСОБА_1 відповідний протокол засідання кредитного комітету ПАТ КБ “Приватбанк” про зменшення розміру відсотків до 14,04 % річних.

Стягнути с Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на користь держави 94 (дев’яносто чотири) гривні 10 копійок судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на рішення, а у разі її подання –відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: