Рішення № 1983872, 10.06.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.08 р. Справа № 2/91

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м. Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1смт. Велика Новосілка

про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 99297,37 грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Федоров Є.Г. - за довір.

від відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3. - за довір.,

ОСОБА_1- прив. підпр.

У судовому засіданні з 02.06.08р. до 09.06.2008р. та до 15 год. 30 хв. 10.06.08р. оголошувались перерви

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1смт. Велика Новосілка про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 99297,37грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну оплату відповідачу, який не є платником ПДВ, суми ПДВ у складі вартості квітка на перевезення пасажирів, що підлягала сплаті до бюджету. Як на правові підстави позову посилається на ст. 83, 530, 1212 ЦК України, ст. 7, 10 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 31.05.2008р., де проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та вказує на те, що таблиці за маршрутами “Красна Поляна - Донецьк”, “Октябрь-Донецьк”, “Ординське-Донецьк”, “Велика Новосілка - Донецьк”, які є додатками до укладених з позивачем договорів, зроблені розрахунки вартості проїзду без включення податку на додану вартість. Таблиці на маршруті “Донецьк-Скудне” та “Врем'ївка - Донецьк” дійсно розраховані з урахуванням ПДВ, проте, вони містять примітку також й “без ПДВ”. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено належними доказами, у тому числі й бухгалтерськими документами, банківськими, платіжними довідками, що спірна сума 99297,37 грн. є податком на додану вартість та дійсно була сплачена у складі сум, що були йому виплачені. Також, відповідач стверджує, що в разі й помилковості нарахування йому ПДВ, такі кошти не є отриманими ним безпідставно, оскільки в силу ст. 389 ЦК України, вважає себе добросовісним набувачем.

Відповідачем заявлено клопотання б/н від 31.05.2008р. про скасування ухвалу про забезпечення позову від 15.04.2008р.

22.05.2008р. відповідачем надано клопотання про залучення до справи у якості третьої особи Районної державної податкової інспекції.

09.06.2008р. відповідачем надано клопотання про витребування з Державної податкової адміністрації у Донецькій області відомостей про те, чи є чинним на цей час роз'яснення про порядок нарахування податку на додану вартість, надане державною податковою адміністрацією у Донецькій області на звернення ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” лист № 946/10/31-1-313 від 26.01.2006р. за підписом заступника голови обласної податкової адміністрації Левченка В.М.

Позивач у судових засіданнях підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, надав додаткові письмові пояснення у судовому засіданні 22.05.08р., в яких пояснив складові частини вартості квітка на проїзд автомобільним транспортом, правові підстави включення таких частин до ціни квітка та базу оподаткування таких операцій з реалізації квитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач, ОСОБА_1відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ВОО № 196431 є суб'єктом підприємницької діяльності та відповідно до матеріалів справи основним видом його діяльності є надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

У відповідності із зазначеними вимогами 29.12.2006р., 30.12.2005р. та 08.07.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (Об'єднання) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(Перевізник) укладені договори № 297/3, № 293/3, № 356/3, які є тотожніми за умовами.

Так, за предметом вказаних договорів Об'єднання (позивач) за дорученням Перевізника (відповідач) приймає на себе зобов'язання по організації на території власних автостанцій (автовокзалів) процесу відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажу квитків населенню на проїзд та перевезення багажу, надання інших послуг населенню згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Відповідно до п.2.1.2. Договорів № 297/3, № 293/3 від 29.12.2006р., 30.12.2005р. об'єднання зобов'язано здійснювати своєчасну попередню та поточну продажу проїзних та багажних білетів на рейсові автобуси населенню у касах автостанцій (автовокзалів) відповідно з Таблицею вартості проїзду та перевозу багажу, яка надається перевізником та затверджується замовником перевезень (Донецькою облдержадміністрацією у внутрішньообласних перевезеннях чи Державним департаментом автомобільного транспорту у міжобласному сполученні) згідно вимог діючого законодавства.

У п. 2.1.2. договору № 356/3 від 08.07.2005р. визначено, що об'єднання зобов'язано організувати продаж проїзних та багажних квитків у відповідності до тарифів, затверджених в встановленому порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про транспорт" розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (абз.34 п.12 додатку) передбачено, що обласні державні адміністрації наділені повноваженнями з регулювання (встановлення) тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.

Розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації № 362 від 23.09.2006р. для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють перевезення, встановлений тариф на перевезення 1 пасажиру на відстань 1 кілометр у розмірі 0,10 грн.

Тобто, законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки між пасажирами та перевізниками на внутрішньообласних та приміських автобусних маршрутах загального користування відповідно до затверджених тарифів.

Відповідачем були надані позивачу таблиці за маршрутами “Красна Поляна - Донецьк”, “Октябрь-Донецьк”, “Ординське-Донецьк”, “Велика Новосілка - Донецьк”, “Донецьк-Скудне”, “Врем'ївка - Донецьк”, в яких проведений розрахунок вартості проїзду та багажу, виходячи із встановленого Донецькою облдержадміністрацією тарифу, а саме із розрахунку 0,10 грн. без ПДВ за 1 км. Вказані таблиці підписані відповідачем, узгоджені із ТОВ “Донбасавтосервіс” та затверджені керівником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури області Донецької облдержадміністрації.

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1., Відкрите акціонерне товариство “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування з ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Абзацом “а” пункту 10.1 статті 10 цього вказаного Закону встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тобто датою виникнення податкового зобов'язання у позивача у відповідності до п. 7.3.1 Закону України “Про податок на додану вартість” є факт виконання зобов'язань з продажу квитків.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків з продажу квитків по взаємовідносинах із відповідачем, судом встановлено, що до загальної суми від реалізації квитків входили сума тарифу, страхового збору, автостанційного збору, комісійного збору (в разі попереднього продажу квитків), а також сума податку на додану вартість.

При цьому, базою оподаткування податком на додану вартість для позивача є операції з продажу квитків без суми страхового збору.

Із розрахунків позивача за спірний період з липня 2005 року до грудня 2007 року включно вбачається, що всього позивачем було реалізовано квитків за маршрутами відповідача, на суму 813622,04 грн. з урахуванням ПДВ та за виключенням страхового збору.

Таким чином, в силу пункту 7.3.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкових зобов'язань позивача були включені суми податку на додану вартість, які були нараховані на суми тарифу, автостанційного збору та комісійного збору. Щодо операцій з реалізації квитків по взаємовідносинам із відповідачем за спірний період, то позивачем було нараховано податку на додану вартість в сумі 99297,37 грн. Зазначені суми були включені до податкового обліку позивача, його податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується сумами зобов'язань, що були задекларовані позивачем та містяться у графах податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди, а саме, з липня 2005р. й до грудня 2007 року.

Оригінали зазначених податкових декларацій з ПДВ з відміткою про отримання Державною податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька та дані про суми податкових зобов'язань були досліджені судом у судових засіданнях 09.06.08р. та 10.06.08р., що відображено у протоколах судових засіданнях.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 Закону “Про ПДВ”, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Матеріали справи містять документи, а саме, свідоцтва про сплату єдиного податку, які свідчать, що в період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. відповідач був платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Отже, на послуги з перевезення пасажирів та багажу, що надаються підприємцями - платниками єдиного податку, не повинен нараховуватися податок на додану вартість.

Виходячи із умов укладених між сторонами договорів (пунктів 3.1), за виконання зобов'язань за договорами, відповідач повинен був сплачувати позивачу комісійну винагороду у розмірі 10% від суми виручки від реалізації квитків без страхового збору, згідно відомостей касового продажу.

Фактично, суми комісійних винагород у розмірі 10 % утримувались позивачем із сум продажу квитків, а решта суми від реалізації квитків у розмірі 90 % сплачувалась відповідачеві, що підтверджується платіжними відомостями та видатковими касовими ордерами за спірний період (том 1 стор. 86 - том 11 стор. 28).

Як було вище встановлено, базою оподаткування ПДВ послуг позивача є загальна продажна вартість квитка, до складу якої включається вартість послуги перевізника та послуг автостанції. Якщо перевізником виступає неплатник ПДВ, то згідно з умовами укладеної угоди автостанція повинна перерахувати йому суму вартості перевезення за вирахуванням комісійної винагороди. При цьому сума ПДВ, яка вказана автостанцією у вартості квитка перевізнику - неплатнику ПДВ, не перераховується.

Фактично за період з 01.07.2005р. по 31.12.2007р. відповідачу було виплачено грошові кошти у сумі 595784,18 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується платіжними відомостями про видачу грошових коштів від реалізації білетів та видатковими касовими ордерами, що додані до матеріалів справи. При цьому, сума податку на додану вартість складає спірну суму 99297,37 грн.

У зв'язку з викладеним, не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо правильності обчислення вартості перевезення від загальної суми реалізації квитків з урахуванням авто станційного та комісійного зборів за виключенням лише страхового збору. Такі посилання відповідача є помилковими та безпідставними, оскільки автостанційний та комісійний збір дійсно входить до складу вартості квитків, проте. в силу ст. 36 Закону України “Про автомобільний транспорт”, пункту 116 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, є обов'язковою платою, розмір якої визначається за узгодженням із місцевими держадміністраціями, за послуги, що надаються самою автостанцією як організатором перевезень, яким є позивач у справі.

Виходячи із вище викладеного, вимог Закону України “Про податок на додану вартість” у позивача при продажі квитків завжди виникало податкове зобов'язання, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету, та такий податок підлягав сплаті до Державного бюджету. Крім того кошти отримані від продажу квитків повністю з урахуванням ПДВ сплачувалися відповідачу з каси ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” за винятком 10%, винагороди, що передбачені умовами договорів. Таким чином, суми з податку на додану вартість по кожній операції нараховувалися з перевищенням та сплачувався позивачем двічі, а саме до державного бюджету та відповідачу.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до законодавства та за договорами від 29.12.2006р. № 297/3, від 30.12.2005р. № 293/3, від 08.07.2005р. № 356/3 відповідачу мали виплачуватися грошові кошти у розмірі, передбаченому тарифом без нарахування ПДВ.

Тобто, сума податку на додану вартість, отримана позивачем від пасажира у складі вартості квитка підлягала перерахуванню тільки до бюджету, у зв'язку з тим, що відповідач є платником єдиного податку, а фактично суми податку на додану вартість перераховувались також й відповідачу, але за рахунок власних коштів позивача.

Така помилкова сплата позивачем на користь відповідача спірних сум є підставою для повернення їх як безпідставно набутих відповідачем, оскільки згідно вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до 83 ЦК України право вимагати безпідставне набуте майно має особа, яка є власником цього майна.

Враховуючи те, що позивачем фактично за рахунок власних коштів здійснювались виплати відповідачу, на отримання яких останній не мав законних підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

03.03.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 09/149 з вимогою повернути безпідставно отримані кошти, зазначений лист зі сторони відповідача залишений без відповіді та задоволення.

Згідно до приписів ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вказані обставини вимоги позивача повністю обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача від 22.05.08р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, а саме районної державної податкової інспекції, на обліку якої знаходиться позивач. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на контролюючи повноваження податкових органів, які надані Законом України “Про державну податкову службу”.

Таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки посилання відповідача на нібито вчинення посадовими особами позивача умисного ухилення від сплати податків не обґрунтовано жодним доказом, а відповідні заяви відповідача не мають будь-якого фактичного підгрунття вбачати в діях посадових осіб складу злочину, крім наявності спору між сторонами. Навпаки, обставини справи свідчать про належне включення спірних сум податку на додану вартість до податкового обліку позивача.

Крім того, податкові органи здійснюють свою контролюючу компетенцію у тому числі щодо перевірення податкового обліку позивача, в порядку, спосіб, та на підставі Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та інших законів про оподаткування.

Також, не підлягає задоволенню й клопотання відповідача від 09.06.08р. про витребування із ДПА Донецької області відомостей про чинність роз'яснень у листі від 26.01.06р. за № 946/10/31-1-313-6 щодо порядку нарахування ПДВ, оскільки, згідно ст. 4 ГПК України, господарський суд при вирішенні спорів застосовує норми Конституції України, Законів України та інших законодавчих актів.

Письмова думка податкового органу, викладена у даному листі, для господарського суду не має значення для вирішення спору по суті, не має будь-якої встановленої сили. З цих підстав, суд вважає задоволення такого клопотання не є необхідним та взагалі доцільним.

Щодо клопотання відповідача від 22.05.08р. про скасування заходів забезпечення у справі, то суд виходить із встановлення обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідності та адекватності предмету позову із вжитими заходами забезпечення на стадії прийняття позову до провадження та гарантією реального виконання рішення суду. У зв'язку з цим, відсутності обґрунтованих підстав для скасування заходів забезпечення та для задоволення клопотання відповідача.

У судовому засідання за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про автомобільний транспорт”, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 22, 33, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м. Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1смт. Велика Новосілка про стягнення 99297,37 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, р/р 26001301610114 в Калінінській філії АКБ “Нацкредит” в м. Донецьку, МФО 335720, ЄДРПОУ 03113785) безпідставно отриману суму в розмірі 99297,37грн., витраті по сплаті державного мита в розмірі 993грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 17.06.2008р.

Суддя