Постанова № 19823072, 02.12.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

02.12.2011

Справа №-2-а-7585/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 грудня 2011 року           м.Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого - судді Папаценко П.І.,

при секретарі Конівченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, та за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання незаконним, та скасування наказу про зняття з обліку по безробіттю, стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, зобов’язання внести запис в трудову книжку про постановку на облік по безробіттю, стягнення допомоги по безробіттю, та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2010 року Маріупольський міський центр зайнятості в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, виплачених їй як допомога по безробіттю у сумі 11758 грн. 38 коп.

Позов мотивовано тим, що 17 лютого 2009 року відповідачка зареєстрована у службі зайнятості, як така, що шукає роботу, 24 лютого 2009 року їй присвоєно статус безробітної. За період з 25 травня 2009 року по 4 березня 2010 року ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю у розмірі 11758,38 грн.. В ході перевірки виявлено факт надання ОСОБА_1 недостовірних даних для призначення допомоги по безробіттю, а саме про її роботу за сумісництвом. Виплата допомоги по безробіттю припинена з 4.03.2010 року, згідно наказу №НТ100304 від 4.03.2010 року, у зв’язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості, відповідно до п.п.8, п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача безпідставно отриману суму.

10 червня 2010 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулася до суду з позовом до Маріупольського міського центру зайнятості, при цьому просила суд:

-          визнати незаконним, та скасувати наказ Маріупольського міського центру зайнятості №НТ100304 від 4.03.2010 року про зняття з обліку по безробіттю, стягнення грошових коштів у розмірі 11758,38 грн., виплачених їй, як допомога по безробіттю;

-          зобов’язати Маріупольський міський центр зайнятості внести запис в трудову книжку про її постановку на облік по безробіттю;

-          стягнути з Маріупольського міського центру зайнятості на її користь допомогу по безробіттю у розмірі 5526,23 грн., та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Обидва зазначених позиви ухвалою суду від 5.07.2010 року об’єднані в одне провадження.

          Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточняла позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача допомоги по безробіттю, остаточно просила суд стягнути з Маріупольського міського центру зайнятості на її користь допомогу по безробіттю у розмірі 16271,93 грн., та судові витрати.

          В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила наступне. На посаді головного бухгалтера в ТОВ «Трио-Стиль»вона працювала з 1.02.2005 року по 4.04.2008 року, звільнилась за власним бажанням. В подальшому за вказаною посадою вона працювала в ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ» з 5.04.2008 року по 27.10.2008 року, з відкіля звільнилась теж за власним бажанням. В той же час, за трудовим договором з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, вона працювала бухгалтером за сумісництвом з 1.06.2006 року по 30.01.2009 року. Вказаний договір 5.07.2006 року був зареєстрований в Жовтневому філіалі Маріупольського міського центру зайнятості, розірваний 30.01.2009 року на підставі ст.38 КЗпП України, і в той же день знятий з реєстрації. Після припинення роботи за сумісництвом вона звернулася до відповідача для постановки на облік, наказом від 24.02.2009 року їй надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю. При постановці на облік вона повідомила інспектора Маріупольського міського центру зайнятості про останнє основне місце роботи і роботу за сумісництвом. На це інспектор, яка приймала у неї заяву, зробила їй зауваження, за яким вона внесла виправлення у відповідну графу, не вказавши дані стосовно роботи за сумісництвом, так як за твердження інспектора робота за сумісництвом не є основним місцем роботи і не враховується при нарахуванні допомоги по безробіттю. Крім заяви інспектору вона надала довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи та за роботу за сумісництвом, але інспектор останню довідку повернув їй, на підставах вже наведених. 11.03.2010 року вона дізналася, що наказом Маріупольського міського центру зайнятості від 4.03.20109 року її зняли з обліку безробітних відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», у зв’язку з виявленням факту надання недостовірних даних, що мали місце під час отримання допомоги по безробіттю. Цим же наказом відповідач зобов’язав її повернути отриману нею допомогу у розмірі 11758.38 грн. З вказаним наказом вона не згодна, вважає його незаконним з наступних підстав:

- відомості про роботу за сумісництвом нею не скривались від відповідача і вони були у нього;

- після постановки на облік нею не надавались відповідачу неправдивих відомостей;

- при постановці на облік, за законом вона повинна надати тільки паспорт, трудову книжку і документ про освіту;

- при постановці на облік в анкеті вона зазначила дані про роботу за сумісництвом, але після зауваження інспектора, вичеркнула ці відомості, про що розписалась;

- при постановці на облік нею інспектору надавались дві довідки про заробітну плату, у тому числі і за сумісництвом, але останню довідку інспектор їй повернув;

- відповідач хибно помиляється стосовно середньої заробітної плати і періоду її обчислення, для нарахування їй допомоги по безробіттю.

На підставі зазначених обставин наказ від 4.03.2010 року підлягає скасуванню, відповідач повинен поновити її на обліку по безробіттю і виплатити допомогу по безробіттю у розмірі 16271,93 грн., за період з 4.03.2010 року по 15.02.2011 року, тобто до часу призначення їй пенсії за віком. Крім того відповідач повинен сплатити компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 грн., обумовлену звинуваченнями у брехні, стражданнями з приводу позбавлення її коштів для існування, в наслідку чого нею докладались додаткові зусилля для організації свого життя.

Ухвалою суду, від 25.06.2011 року, на підставі п.1, ч.1 ст.205 ЦПК України, закритепровадження у справі за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, та за позовом ОСОБА_3 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання незаконним, та скасування наказу про зняття з обліку по безробіттю, стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, зобов’язання внести запис в трудову книжку про постановку на облік по безробіттю, стягнення допомоги по безробіттю, та моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.10.2011 року, ухвала Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.06.2011 року у частині закриття провадження у справі залишена без змін, справа повернута до місцевого суду для вирішення питання в установленому законом порядку про відкриття провадження у адміністративному судочинстві.

Законом України від 2.12.2010 року №2748-У1 внесені зміни до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, за якими місцеві загальні суди у справах щодо таких спорів, в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства, повинні були закрити провадження за правилами ЦПК України та розглядати їх як відповідні адміністративні суди у порядку адміністративного судочинства.

На виконання вказаного Закону, 7.11.2011 року судом відкрите провадження по справі адміністративної юрисдикції, яку призначено до судового розгляду.

Представник Маріупольського міського центру зайнятості позов ОСОБА_1 не визнала, навпаки, на підставах зазначених в позові, наполягала на задоволені позову до ОСОБА_1 про стягнення з неї суми виплаченого забезпечення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, на підставах зазначених в позовній заяві, позов Маріупольського міського центру зайнятості не визнала, з тих же підстав свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволені.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правові відносини.

17.02.2009 року до Маріупольського міського центру зайнятості звернулась ОСОБА_1, як така, що шукає роботу (а.с. 5).

З витягу із наказів Маріупольського міського центру зайнятості про прийняття рішеннь по ОСОБА_1 вбачається наступне.

Наказом від 24.02.2009 року № НТ090224 ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю з 24.02.2009 року по 13.02.2011 року, в подальшому наказ щодо призначення і виплати допомоги декілька раз змінювався.

Наказом від 25.05.2009 року № НТ090525 останній розпочато виплату допомоги по безробіттю з 25.05.2009 року.

Відносно ОСОБА_1,за наказом від 4.03.2010 року № НТ100304 : припинено виплату допомоги по безробіттю з 4.03.2010 року, у зв’язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп.8 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; її знято з обліку з 4.03.2010 року, відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», у зв’язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної. Крім того за вказаним наказом ОСОБА_1 повинна повернути, отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 11758,38 грн., за період з 24.02.2009 року по 4.03.2010 року. (а.с.9)

          Згідно довідки Маріупольського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 за період з 24.02.2009 року по 4.03.2010 року отримала допомогу по безробіттю у розмірі 11758,38 грн. (а.с.14).

          Наявність зазначених наказів, та отримання допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 не заперечується, визнається, як і наступні дані про її трудову діяльність перед зверненням до Маріупольського міського центру зайнятості:

- в ТОВ «Трио-Стиль» ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера з 1.02.2005 року по 4.04.2008 року, звільнена за власним бажанням;

- в ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ»ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера з 5.04.2008 року по 27.10.2008 року, звільнена за власним бажанням;

- ОСОБА_1, за трудовим договором з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, працювала бухгалтером за сумісництвом з 1.06.2006 року по 30.01.2009 року; договір розірваний на підставі ст.38 КЗпП України, 5.07.2006 року договір зареєстрований в Жовтневій міжрайонній філії Маріупольського міського центру зайнятості і знятий з реєстрації 30.01.2009 року. (а.с.49-50)

          При цьому слід зазначити, що в трудовій книжці серії БТ номер 4911566, на ім’я ОСОБА_1, наданій нею до Маріупольського міського центру зайнятості містяться дані про її працю у вказаних товариствах, і навпаки відсутній запис про працю за сумісництвом у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а.с.46-48,72)

          Судом також встановлені наступні обставини.

З акту Маріупольського міського центру зайнятості № 19 від 4.03.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення вбачається, що на підставі звірки з даними Державної податкової адміністрації встановлено факт подання недостовірних даних безробітною ОСОБА_1, а саме те, що вона перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, з 1.06.2006 року по 30.01.2009 року, за цей час їй нараховувалась і сплачувалась заробітна плата, при цьому при реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 приховала цей факт, що вплинуло на умови та розмір виплати допомоги по безробіттю, так як робота у ФОП ОСОБА_2 після звільнення з ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ»- основного місця роботи, в період з 27.10.2008 року по 30.01.2009 року вже не є для ОСОБА_1 роботою за сумісництвом. (а.с.10)

Наказом від 4.03.2010 року № 70 керівника Маріупольського міського центру зайнятості приписано довести ОСОБА_1 про виявлене порушення законодавства, запропоновано останній добровільно повернути виплати у розмірі 11758,38 грн., які зараховані на дебіторську заборгованість, та прийнято рішення про відшкодування виплачених коштів, на підставі наданих недостовірних даних (а.с.80).

Листом від 11.03.2010 року ОСОБА_1 доведена вимога про повернення отриманих нею коштів у розмірі 11758,38 грн., але нею вони не повернуті до теперішнього часу. (а.с.79)

На даний час, за довідкою Управління ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя, ОСОБА_1 перебуває на обліку і отримує пенсію за віком з 15.02.2011 року. (а.с.156)

При вирішенні спірних правових відносин суд повинен з’ясувати, чи правильно ОСОБА_1 визначений розмір допомоги по безробіттю, якщо ні, то хто в цьому винен, які правові наслідки надання недостовірних даних, на підставі яких був обрахований розмір допомоги.

До правових відносин сторін слід застосувати і врахувати наступні вимоги норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» №803-Х11 від 1.03.1991 року (далі за текстом Закон №803-Х11), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Сторони по справі не оскаржують законність надання ОСОБА_1 статусу безробітної, з цього приводу, у суду теж не має підстав ставити під сумнів наказ №НТ090224 від 24.02.2009 року.

Крім того за ст.2 Закону №803-Х11 «Надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами. Реєстрація громадян проводиться при пред’явленні паспорту і трудової книжки, а в разі потреби –військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається кабінетом Міністрів України». Відповідно до Закону, наказом №307 від 20.11.2000 року Міністерство праці та соціальної політики України затвердило «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»(далі за текстом Наказ №307);

Статтею 25 Закону №803-Х11 передбачено, що «Держава створює умови незайнятим громадянам у поновлені їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: п. «в»виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(далі за текстом Закон №1533-111)

За Законом №1533-111, ст.1 п.4, п.12, страхувальник - суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 під час роботи у неї ОСОБА_1, бухгалтером за сумісництвом з 1.06.2006 року по 30.01.2009 року, сплачувала стосовно ОСОБА_1 страхові внески, в наслідку чого вказаний період роботи входить до страхового стажу ОСОБА_1 Про це свідчать вже зазначений трудовий договір між працівником і фізичною особою від 1.06.2006 року, та податкові розрахунки ОСОБА_2 за формою №1ДФ. (а.с.110-111)

Згідно ч.1 ст.22 Закону №1533-111, застраховані особи, визнанні у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або не повного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно ч.1 ст.23 Закону №1533-111, застрахованим особам зазначеним у ч.1 ст.22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

За ч.3 ст.23 Закону №1533-111, допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частини першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

За ч.4 ст.23 Закону №1533-111, у середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.

Враховуючи зазначені норми матеріального права стосовно ОСОБА_1, слід зазначити, що останнім місцем її роботи після звільнення з ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ», є робота бухгалтером у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, на умовах не повного робочого дня, з 27.10.2008 року по 30.01.2009 року, за яку вона отримувала заробітну плату і на яку нараховувались страхові внески, тому у середньомісячну заробітну плату (доход) ОСОБА_1 для обчислення їй допомоги по безробіттю слід враховувати і заробітну плату отриману нею у зазначений період.

Наведений висновок суду не знаходиться у протиріччі з положеннями постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року «Про обчислення середнього заробітку (доходу, грошового Забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»(далі за текстом Постанова №1266).

                    Згідно п.3 Постанови №1266, для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є період (періоди) роботи за основним місцем роботи (проходження служби), а у разі його відсутності –період зайняття підприємництвом, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку, протягом якого сплачено страхові внески. За п.4 вказаної Постанови №1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття –в якому припинено дію трудового договору.

Стосовно основного місця роботи і роботи за сумісництвом слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП України, працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Правове регулювання роботи за сумісництвом на державних підприємствах здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»від 3 квітня 1993 р., а також Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 28 червня 1996 року, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України. Стосовно не державних підприємств відсутнє конкретне правове регулювання роботи за сумісництвом. Для роботи за сумісництвом згоди власника за основним місцем роботи не потрібно. При наймі на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію працівник зобов’язаний пред’явити власнику чи уповноваженому ним органу паспорт. При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник чи уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про отриману освіту чи професійну підготовку. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. За загальним правилом отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата не враховується при обчисленні середнього заробітку на основній роботі. Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених КЗпП України. Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом може здійснюватись за бажанням працівника за місцем основної роботи. Згідно з чинним законодавством, основною роботою вважається та, де зберігається трудова книжка працівника. У випадку звільнення працівника з основаного місця роботи, він повинен бути звільнений з роботи і за сумісництвом.

Враховуючи наведене, стосовно роботи ОСОБА_1 у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 слід зазначити, що відповідач ОСОБА_1 після звільнення з ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ», за основним місцем роботи не звернулася з проханням зробити запис у трудову книжку про її роботу за сумісництвом, і продовжила робити у ОСОБА_2 з 27.10.2008 року по 30.01.2009 року, але ОСОБА_1, звільнившись з основного місця і продовжуючи робити за сумісництвом порушила сам принцип сумісництва, так як сумісництво, це виконання працівником роботи крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що для ОСОБА_1 робота у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з 27.10.2008 року по 30.01.2009 року була основним місцем її роботи, оскільки з її вини порушене з цього приводу трудове законодавство.

Вказане свідчить про те, що при обчислені середньої заробітної плати ОСОБА_1, при призначені їй допомоги по безробіттю була допущена помилка, внаслідок надання недостовірних даних, так як при обчисленні необхідно було враховувати період її роботі у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з 27.10.2008 року по 30.01.2009 року і отриману нею заробітну плату.

Підтвердженням наведеному є довідка-розрахунок Маріупольського міського центру зайнятості, згідно якого за час перебування ОСОБА_1 на обліку по безробіттю вона б отримала не 11759\8,38 грн., а 7115,06 грн. (а.с.149)

          Відповідно до пункту 2 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 (надалі за текстом - Порядок) під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики. Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом. Реєстрація громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту (пункт 3 Порядку).

          В персональній карті №0540128090221700003 ОСОБА_1, остання особисто підписом засвідчила достовірність внесених до картки даних, а саме:

-          дата останнього звільнення: «27.10.2008 року»;

-          інформація про останнє місце роботи: «ТОВ «Студія ЕФІР-ТВ».

Слід врахувати, що в персональній карті мова йде не про останнє основне місце роботи, а про останнє місце роботи, яким є у даному випадку роботау суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, тобто в персональну карту з відома ОСОБА_1 внесені недостовірні данні (а.с.5).

Крім того ОСОБА_1, в заяві від 24.02.2009 року про надання їй статусу безробітної особисто зазначила : «У разі надання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, зобов’язуюсь добровільно повернути зайво виплачене мені матеріальне забезпечення на випадок безробіття».

Наведені факти, встановлені судом, свідчать про те, що ОСОБА_1 при призначенні їй допомоги по безробіттю надала Маріупольському міському центру зайнятості неправдиві відомості, недостовірні дані, за якими була призначена виплата.

          За статтею 19 Закону №803-Х11, державна служба зайнятості має право, в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплату.

          Згідно ст.31 Закону №1533-111, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

          За змістом пункту 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Громадяни можуть зареєструватися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дати зняття їх з обліку за умови, що вони повернули отримані кошти з дати подання недостовірних даних.

Згідно п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

          Висновки Маріупольського міського центру зайнятості про надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей, недостовірних даних, останньою не спростовані, тому дії позивача стосовно припинення виплати відповідачу допомоги по безробіттю, зняття її з обліку є законними, і наказ з цього приводу не підлягає скасуванню.

Згідно статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», фонд має право стягувати відповідно до закону кошти фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітним, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом №307 від 20.11.2000 року Міністерства праці та соціальної політики України, якщо під час одержання допомоги по безробіттю, безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Оскільки судом встановлений факт отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на підставі недостовірних відомостей, поданих нею, цілком законним є наказ Маріупольського міського центру зайнятості про повернення нею отриманих коштів у розмірі 11758,38 грн., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних коштів підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним, та скасування наказу Маріупольського міського центру зайнятості №НТ100304 від 4.03.2010 року;

- поновлення її на обліку по безробіттю, стягнення допомогу по безробіттю у розмірі 16271,93 грн., за період з 4.03.2010 року по 15.02.2011 року, тобто до часу призначення їй пенсії за віком.

                    В даному випадку слід відмовити ОСОБА_1 і у задоволені позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10000 грн., оскільки ця вимога є похідною і залежить безпосередньо від вирішення вимог стосовно наказу, поновлення на обліку, стягнення допомоги.

          Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

          За приписами частини 2 статті 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          ОСОБА_1 достатніх, беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її вказані позовні вимоги, суду не надала, тоді як Маріупольський міський центр зайнятості довів, що діяв відповідно до вимог закону і положення.

          Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання внести запис в трудову книжку про постановку на облік по безробіттю, судом зазначається наступне.

                    Згідно п.6.15 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», у трудовій книжці безробітного посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до підпункту «е»пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року №58. Усі записи про початок, відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю вносяться після видання наказу, але не пізніше тижневого строку.

          У відповідності із вказаним Порядком, в трудову книжку ОСОБА_1, Маріупольський міський центр зайнятості повинен був внести запис про початок, припинення виплати допомоги по безробіттю, але позивач цього по теперішній час не зробив.

          На підставі наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1, вимагаючи внесення запису в трудову книжку про постановку на облік по безробіттю, мала на увазі виконання вимог, встановлених з цього приводу вказаним Порядком, тому суд вважає можливим задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині внесення запису в трудову книжку, але не про постановку на облік по безробіттю, а про початок та припинення виплати їй допомоги по безробіттю.

          Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються, тому за позовом Маріупольського міського центру зайнятості судові витрати з ОСОБА_1 не стягуються.

          Стосовно судових витрат ОСОБА_1 за її позовом суд звертає увагу на наступне.

          Як вже зазначив суд, спочатку ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства, ухвалою суду, від 25.06.2011 року, на підставі п.1, ч.1 ст.205 ЦПК України, закритепровадження у справі за обома позовами. На цій стадії процесу приймала участь адвокат ОСОБА_4, понесені ОСОБА_1 за цей час судові витрати повинні бути вирішені окремо за нормами ЦПК України. При розгляді позову ОСОБА_1 за правилами адміністративного судочинства судовий збір нею не сплачувався, при цьому у розгляді справи представник ОСОБА_5 участі не брав, брала участь тільки представник ОСОБА_6

          Представниками для участі у справі: ОСОБА_6 надані ордер адвоката, угода про надання адвокатської допомоги, ОСОБА_5 надана угода про надання правової допомоги адвокатом.

          Згідно ст.90 КАС України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони. У даному випадку мається на увазі оплата тільки адвокату, або іншому фахівцю в галузі права.

          За ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

          Враховуючи вказані норми процесуального права, ОСОБА_1 слід відмовити у відшкодуванні оплати допомоги адвокатів, якими себе зазначили в угодах ОСОБА_6 і ОСОБА_5, оскільки ними до угод не надані суду копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, які є підтвердженням того, що вони є саме адвокатами. Якщо вказаних осіб віднести до інших фахівців в галузі права, то не підлягає відшкодуванню здійснена їм оплата, так як на теперішній час на законодавчому рівні не вирішений порядок оплати їх праці.

Керуючись ст.ст.2,9,17,18,70,71,88,99,100,159,163,167 КАС України, Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Маріупольського міського центру зайнятості Донецького обласного центру зайнятості на р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016 суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 11758 грн. 38 коп..

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання незаконним, та скасування наказу про зняття з обліку по безробіттю, стягнення грошових коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, зобов’язання внести запис в трудову книжку про постановку на облік по безробіттю, стягнення допомоги по безробіттю, та моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати Маріупольській міський центр зайнятості у трудову книжку ОСОБА_1, у відповідності з п.6.15 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числи одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, внести запис про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Апеляційна скарга на постанову подається до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м.Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :                                                                      Папаценко П.І.