Вирок № 19808911, 03.11.2011, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-572/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі: головуючого- судді Сизової Л.А., при секретарі Голуб Н.О., Мілінчук С.В., за участю прокурора Камянець Н.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Попасна, Луганської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, працював продавцем-консультантом, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого: 17.02.2010 року Попаснянським райсудом Луганської області за ч.4 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 13.05.2010 року Попаснянським райсудом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно з ч.4 ст.70 КК України частково приєднане покарання за вироком Попаснянського райсуду Луганської області від 17.02.2010 року у виді 2 років позбавлення волі і остаточно до відбуття призначено 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.186 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця село Нові Білокоровичі, Олевського району, Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2, раніше не судимий, в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 восени 2010 року, у невстановлений досудовим слідством день та час, маючи умисел на придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, на сміттєвому звалищі, що розташоване в кінці вулиці Менделєєва в м. Попасна, Луганської області, достовірно знаючи що конопля являється рослиною, що містить наркотичну речовину, а канабіс (марихуана) є наркотичним засобом, зірвав рослини коноплі, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, після чого реалізуючи свій злочинний умисел, переніс зірвані ним рослини коноплі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де став їх висушувати в приміщенні сараю, що розташований на присадибній ділянці його будинку, а після того як рослини коноплі висохли, став незаконно зберігати без мети збуту виготовлений ним наркотичний засіб канабіс в приміщенні сараю і в приміщенні будинку, при цьому періодично вживаючи його шляхом паління.

06.01.2011 року о 14 годині в ході огляду будинку за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання громадянина ОСОБА_2, працівниками міліції в приміщенні будинку, в кладовій кімнаті, на полу в дальньому лівому куті було виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 159/46 від 24.01.2011 року, являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса канабісу (об. 1) в перерахунку на суху речовину склала 13,05 грама; в приміщенні сараю, що розташований на присадибній ділянці його будинку на верхній балці, розташованій паралельно стелі, виявлено та вилучено речовину рослинного походження у виді гілки рослини, сухої на дотик зеленого кольору зі стеблами, листям та верхньою частиною, яка згідно висновку експерта № 159/46 від 24.01.2011 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса канабісу (об. 2) в перерахунку на суху речовину склала 8,4 грами. Загальна першочергова маса наркотичного засобу канабісу (об. 1; 2) в перерахунку на суху речовину склала 21,45 грами.

Крім того, ОСОБА_2, 14.02.2011 року приблизно о 21 годині, умисно, з корисливих спонукань, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, вступив у попередню змову направлену на спільне вчинення злочину з ОСОБА_3, з яким приїхав на житловий масив «Позняки»в м. Києві, де став підшукувати особу яку можна пограбувати.

14.02.2011 року приблизно о 23 годині 45 хвилин реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3, діючи узгоджено та обопільно, відповідно до розподілених між собою ролей, наблизилися до громадянки ОСОБА_4, 1939 р. н., яку вони обрали в якості об'єкта для скоєння злочину та яка проходила повз вказаний будинок, при цьому ОСОБА_3 став спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі появи сторонніх осіб повідомити про це співучасника, а ОСОБА_2 вирвав, тим самим повторно відкрито викрав, з правої руки ОСОБА_4 належну їй жіночу сумку, вартістю 650 гривень в якій знаходилися її особисті речі, а саме:

-мобільний телефон «Самсунг С 3050»ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 700 гривень, в якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошей не було;

-грошові кошти в загальній сумі 1270 гривень;

-туалетна вода «Плай Джіванші», вартістю 500 гривень;

-2 позолочені браслети, вартістю 1200 гривень кожен, на загальну суму 2400 гривень;

-записник за 2010 рік, вартістю 30 гривень;

-паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, зв'язка - ключів від квартири в кількості 2 штук та банківські картки в кількості 4 штук, а саме 2 картки «Укрексімбанку», 1 картка «Приватбанку»та 1 картка «Укргазбанку», які для потерпілої матеріальної цінності не представляють. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 5575 гривень. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в скоєнні злочину, пояснив суду, що дійсно, при обставинах викладених в установчій частині вироку, він, 14.02.2011 року зустрівся з ОСОБА_2 о 21.30 годин біля супермаркету «Особливий»і в розмові сказав йому, що не має грошей та запитав де їх можна взяти. На, що ОСОБА_2 сказав, що можна взяти гроші чи в автоматах чи у якихось людей, але не казав у яких саме людей і яким чином взяти ці гроші. Стояли просто розмовляли, потім поїхали до станції метро «Позняки», де теж поряд стояли і розмовляли, приблизно о 22.30 годині. Ішла потерпіла і ОСОБА_2 сказав, щоб вони пішли за нею. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пішли за нею в сторону АДРЕСА_3, далі була аптека у будинку. ОСОБА_2 зайшов за будинок а ОСОБА_3 ішов слідом, зайшов за будинок, щоб іти потерпілій назустріч. ОСОБА_2 вихватив сумку у потерпілої, в слід вона почала кричати, тоді ОСОБА_2 почав бігти, а ОСОБА_3 за ним біг. Потім вони розбіглися в різні сторони. Підійшовши до базару, ОСОБА_3 побачив, що там кричав охоронник, що саме не чув. Підійшовши побачив, що затримали ОСОБА_2 ОСОБА_3 підійшов ближче, охоронник відволікся а ОСОБА_2 побіг в напрямку будинків, ОСОБА_3 побіг за ним, забігли в будинок НОМЕР_2, де проживав ОСОБА_2, піднімаючись у ліфті роздивлялися, що у сумці було, там були гроші, десь 1270 гривень, вони їх не перераховували, мобільний телефон, карточки, духи, дзеркальце та документи. Про браслети ОСОБА_3 не памятає. Спустилися у ліфті зайшли за будинок подивилися більше нічого в сумці не було, потім викинули сумку на дах гаражів. Далі пішли у додому до ОСОБА_5, там поділили гроші і лягли спати. ОСОБА_3 затримали на зупинці станції метро «Святошино».

Дані показання потерпілого ОСОБА_3 повністю узгоджуються з його показаннями даними під час досудового слідства.

Підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним в скоєнні злочину, але відмовився давати показання в судовому засіданні зазначивши лише, що він підтримує свої показання які він давав на досудовому слідстві.

Потерпіла ОСОБА_4, під час судового слідства показала, що вона 14.02.2011 року поверталася з роботи пізно у вечорі, вийшла із метро пройшла повз АДРЕСА_3 далі був прохід через гаражі, але назустріч їй вийшло двоє хлопців які вихопили сумку та побігли з нею. Потерпіла почала кричати. Зазначила також, що тілесних пошкоджень їй не було заподіяно. Цивільний позов вона не заявляла та претензій до підсудних не має.

Також винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інкримінованому їм злочині підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема:

-оголошеними показаннями свідка ОСОБА_6 (том1 а.с.129-130)

-оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7 (том1 а.с.136-138)

-показаннями свідка ОСОБА_3, які також були оголошені в судовому засіданні (том1 а.с.132-134)

-оголошеними в судовому засіданні показаннями підсудного ОСОБА_2, які він надавав під час досудового слідства, оскільки він відмовився давати показання в судовому засіданні (том1 а.с. 103-104; 155-157; а.с.163-165, 206)

-протоколом огляду та вилучення (том1 а.с.117)

-протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.186-187)

-висновком експерта №159/46 від 24.01.2011 року (том1 а.с.65-69)

За таких обставин, суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочину та правильності кваліфікації їх дій за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, своїми умисними діями вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Також ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України.

Обираючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; конкретні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, який вину визнав в повному обсязі, матеріальні збитки відшкодував в повному обсязі, тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються і дані про особу ОСОБА_2, який має постійне місце проживання, раніше судимий, негативна характеристика.

До обставин, що помякшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд вважає рецидив злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, і вважає можливим, призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей із застосуванням ст.71 та 70 КК України.

Обираючи підсудному ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; конкретні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, який вину визнав в повному обсязі, матеріальні збитки відшкодував в повному обсязі, тяжких наслідків від злочину не настало, а також думку потерпілої щодо обрання йому міри покарання.

Судом також враховуються і дані про особу ОСОБА_3, який має постійне місце проживання, раніше судимий, позитивна характеристика, працює, сімейні обставини.

До обставин, що помякшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_3 та попередження нових злочинів є призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 186 КК України.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, з огляду на особу винного, наявності по справі обставин, що помякшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючі до уваги відношення підсудного до вчиненого, суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудного ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 81 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання:

За ч.1 ст.309 КК України один рік позбавлення волі;

За ч.2 ст.186 КК України - чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання не відбуте за вироком Попаснянського райсуду Луганської області від 13.05.2010 року у виді шести місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначити пять років позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з 1 березня 2011 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 тримання під вартою в Київському СІЗО №13 Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області до вступу вироку в закону силу залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України, зобовязати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, не змінювати місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично зявлятися в інспекцію на реєстрацію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 підписку про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в закону силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС в Луганській області (код платежу 25010100) за послуги експерта 309грн.60коп.

Речові докази (а.с.74) знищити.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький райсуд м.Києва з моменту проголошення, засудженому ОСОБА_2 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: