Рішення № 19802970, 08.09.2011, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 2-426/11 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Еміралієвої М.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення авансу, відшкодування транспортних витрат та витрат за надання правової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення авансу в розмірі 23400 грн. та судових витрат.

В серпні 2011 року представник позивачки змінила позовні вимоги, просила крім заявлених попередніх вимог відшкодувати транспортні витрати у розмірі 713 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 4000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 грудня 2008 року між сторонами у справі було досягнуто домовленість про купівлю-продаж магазина-бутіка АДРЕСА_1 за ціною 117000 грн. Про вказану домовленість сторони склали розписку, під час підписання якої позивачка передала відповідачу 23400 грн. в якості авансу.

Позивачка в односторонньому порядку ухилилася від укладення договору купівлі-продажу магазина-бутіка на умовах досягнутої домовленості, звернулася до відповідача з вимогою про повернення суми авансу у звязку з виниклими субєктивними причинами про неможливість укладення угоди.

Посилаючись на зазначені обставини, представник ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_4 аванс в розмірі 23400 грн., відшкодувати транспортні витрати у розмірі 713 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 4000 грн., а також стягнути витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., сплачених при зверненні до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача із позовом не погодився. Визнає, що за укладеним попереднім договором у вигляді розписки, на який посилається позивачка, ОСОБА_4 отримав 23400 грн., проте зазначає, що ОСОБА_3 сама відмовилась від укладення договору, а тому відповідач не повинен нести відповідальність.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у позові доводи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14 грудня 2008 року уклали в простій письмовій формі у вигляді розписки попередній договір купівлі-продажу магазина-бутіка АДРЕСА_1 за ціною 117000 грн.

За вказаним договором під час його підписання позивачка передала відповідачу 23400 грн. в якості авансу, що сторонами не оспорюється.

Попередній договір - це договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу вимог ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основной договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, спірний попередній договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, враховуючи, щоза умовами основного договору до покупця ОСОБА_5 переходить нерухоме майно, що в установленому законом порядку підлягає нотаріальному посвідченню.

В силу ч. 1 ст. 220 ЦК Украиїни у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні відносини щодо купівлі-продажу магазина-бутіка АДРЕСА_1, які підтверджуються розпискою, власноруч написаною відповідачем. Того факту, що розписка написана ним особисто, добровільно, без примушування чи якогось впливу не спростовано та підтверджено в судовому засіданні поясненнями представників сторін.

Враховуючи, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 у вигляді авансу за попереднім договором купівлі-продажу, який за своєю формою є нікчемним, грошові кошти в розмірі 23 400 грн., які були набуті без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню ОСОБА_3 в повному обсязі.

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовними вимогами про відшкодування транспортних витрат, повязаних із явкою до суду, представником позивачки не надано жодного доказу, які б підтверджували понесені витрат (квитки, білети, квитанції тощо), що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у вказаній частині за необґрунтованістю.

Також суд вважає, що позовні вимоги представника позивачки в частині стягнення 4000 грн. за надання юридичної допомоги підлягають до часткового задоволення в сумі 800 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До прийняття відповідного закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», яким затверджені граничні розміри компенсації витрат, повязаних із розглядом цивільних та адміністративних справ. Граничні розміри компенсації витрат, повязаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи те, що представником позивачки надано суду договір про надання юридичної допомоги від 17 червня 2011 року, останній тільки двічі був в судових засіданнях, а тому суд вважає справедливою сумою 800 грн. у відшкодування витрат на надання правової допомоги.

В задоволення позовних вимог щодо стягнення судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Оскільки ухвалою Судацького міського суду від 09 серпня 2011 року позивачці відстрочено сплату судового збору при предявленні позову, але не більше ніж до ухвалення рішення, з урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,20 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 202, 209, 570, 635, 640, 656, 657, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення авансу, відшкодування транспортних витрат та витрат за надання правової допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму авансу у розмірі 23 400 грн., витрати за надання правової допомоги у розмірі 800 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього у сумі 24 320 (двадцять чотири тисячі триста двадцять гривень) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 243,20 грн. на розрахунковий рахунок 31417537700031, одержувач: Місцевий бюджет м. Судак, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34740672, банк ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, символ звітності банку 537.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. Сич