Рішення № 1979133, 23.03.2007, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2-160 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2007 р. Городищенський районний суд

Черкаської області в складі:

головуючого судді Черненка В.О.

при секретарі Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенського холодильного комбінату про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городищенського холодильного комбінату про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно наказу № 82 від 15.08.1974 року, вона була прийнята на посаду робочої консервного цеху Городищенського холодильного комбінату. Наказом № 2 від 09.01.2007 року її звільнено з роботи, за згодою сторін за ст. 36 КЗпП України. При звільненні відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, якою визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Згідно змін внесених до ч.1. ст. 116 КЗпП України, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Незважаючи на вимоги норм чинного законодавства відповідач не надав їй письмової довідки про нараховані суми і не провів належний розрахунок. В день звільнення ОСОБА_1, відповідач не виплатив їй 2391 гривню 50 копійок заробітної плати, яку вона не отримала по даний час. Ст. 117 КЗпП України передбачає відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, власник або уповноважений орган повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. їй невідомо яка її середньомісячна заробітна плата, так як відповідач не надав їй відповідної довідки, тому вона змушена вести розрахунки виходячи із мінімальної заробітної плати, яку відповідно до ст. 95 КЗпП України відповідач мав виплачувати за роботу, що на день звільнення становила 360 гривень на місяць. Враховуючи час затримки розрахунку з 09.01.2007 року по 09.03.2007 року, сума яку належить стягнути з відповідача становить 720 гривень. З урахуванням невиплаченої заробітної плати в розмірі 2391 гривня 50 копійок, загальна сума становить 3111 гривень 50 копійок. Дана обставина і змусила її звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Представник відповідача позов визнав повністю. Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, та дослідивши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований і його слід задоволити повністю.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що дійсно згідно наказу № 82 від 15.08.1974 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду робочої консервного цеху Городищенського холодильного комбінату. Наказом № 2 від 09.01.2007 року її звільнено з роботи, за згодою сторін за ст. 36 КЗпП

2

України. На день звільнення ОСОБА_1, відповідач заборгував їй 2391 гривню 50 копійок заробітної плати, яку вона не отримала по даний час.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по час фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач не надав довідку про середню заробітну плату позивача на день звільнення, суд, за згодою позивача та представника відповідача при розрахунку суми середнього заробітку, яку відповідач має сплатити позивачу за затримку розрахунку в порядку ст.117 КЗпП України виходив з мінімальної заробітної плати встановленої державою, яка складала на день звільнення позивача 360 гривень на місяць. Враховуючи час затримки розрахунку з 09.01.2007 року по 09.03.2007 року, тобто, два місяці -заборгованість склала 360 х 2 = 720 гривень. З урахуванням невиплаченої заробітної плати позивачу в розмірі 2391 гривня 50 копійок, загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 3111 гривень 50 копійок.

Враховуючи вищенаведене та те, що представник відповідача повністю визнав позовні вимоги позивача, суд вважає, що позов слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 367 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

позов задоволити. Стягнути з Городищенського холодильного комбінату на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 2391 ( дві тисячі триста дев'яносто одна) гривня 50 копійок, та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень, а всього стягнути: 3111 гривень (три тисячі сто одинадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з Городищенського холодильного комбінату на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути з Городищенського холодильного комбінату на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Черкаській області, р/р 31212259700011, код ОКПО 22809201, код платежу 22050000, МФО 854018 ГУДКУ України витрати в розмірі 30 (тридцять) гривень 00 копійок за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення допустити до негайного виконання в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Городищенський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.