Постанова № 19776105, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2011 року           16:16           № 2а-14492/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Четвертак Я.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення - рішеннявід від 18.03.2011 № 0000100720/0 Обставини справи:

          До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «ДАР-ТРЕЙД»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000100720/0.

          Позивач мотивує позовні вимоги тим, що ним 04.03.2011 було подано до податкової служби декларацію з податку на додану вартість за 10-й місяць 2010 року.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

          ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДАР-ТРЕЙД»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ , що декларувалась в період з 01.10.2010 по 31.10.2010 року про що складено акт від 22.02.2011 № 192/1-07-20-35077737 (далі –Акт перевірки).

          На підставі вказаного акту перевірки податковою службою було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення від 18 березня 2011 року № 0000100720/0 яким було зменшено суму бюджетного відшкодування. Підставою для такого висновку слугував той факт що позивачем декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року було подано до податкової служби, проте остання не була визнана як податкова звітність, і була зареєстрована з відміткою про «взяття до відома». Вказане спричинило відсутність офіційно зареєстрованого від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями пп..7.7.1. та 7.7.2 п.7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

          Як вбачається з Акту перевірки пп. 2.1. перевірка проводилась з 09.02.2011 по 22.02.11 року. Акт перевірки було складено 22.02.11 року. Декларація позивача з ПДВ за жовтень 2010 року була зареєстрована як податкова звітність лише 04.03.11 року, що не заперечувалось в судовому засіданні податковою службою.

          Під час проведення перевірки податковою службою було встановлено обставини відсутності належним чином зареєстрованої як податкової звітності декларації позивача з ПДВ за жовтень 2010 року.

          Згідно з положеннями п. 200.14 "Податкового кодексу України" (№ 2755-VI від 02.12.2010; далі –ПКУ) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

          Згідно з пунктом 86.1. ПКУ результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

          Оцінюючи зазначене у сукупності, суд прийшов до висновку про відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст..2 Кас України, оскільки:

·          Податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2011 року прийнято на підставі обставин, встановлених Актом перевірки (без врахування заперечень, оскільки строк їх пред’явлення був пропущений) станом на 22.02.2011 року. Згідно вказаних обставин в податковій службі на час перевірки була відсутня зареєстрована як податкова звітність позивача з ПДВ у формі декларації за жовтень місяць 2010 року;

·          Декларація з ПДВ позивача за 10 місяць 2010 року була зареєстрована як податкова звітність лише 04.03.11. З огляду на вказане ця декларація не може братися до уваги, оскільки на час перевірки та складання відповідного акту її результатів така декларація як податкова звітність не була зареєстрована (не була об’єктом відповідного дослідження (перевірки));

·          Відсутні будь-які рішення судів щодо зобов’язання відповідача прийняти та зареєструвати раніше подані позивачем декларацій з ПДВ за 10 місяць 2010 року як податкову звітність, або визнання протиправної бездіяльності податкової служби щодо не реєстрації відповідної податкової звітності.

·          Розпорядження власними процесуальними правами позивача у інших судових справах є власним питанням позивача (яке реалізується ним на власний розсуд), а ухвала про залишення позову без розгляду в іншій справі № 2а-18412/10/2670 не встановлює жодних обставин, в тому числі і щодо прийняття відповідної декларації.

Вказані обставини у сукупності, визначають відсутність упередженості податкової служби у прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки останнє ґрунтується на матеріалах перевірки і висновках, оформлених відповідних актом, яким встановлено відсутність декларування від’ємного значення різниці податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача за відповідний період. А подана пізніше декларація з ПДВ за жовтень 2010 р. не впливає на висновки Акту перевірки, оскільки не була об’єктом дослідження на час перевірки і не могла бути, адже не була визнана податковою службою як податкова звітність. Жодних судових рішень щодо протиправності такого невизнання не приймалось, що могло б спростувати обґрунтованість такого невизнання. При цьому визнання, чи не визнання такої декларації як податкової звітності не є предметом розгляду у цій справі, тому судом вказане питання не досліджується. Зворотнього позивачем суду не доведено та не спростовано.

У відповідності до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України, оскільки останнє прийнято у відповідності до положень п. 200.14 "Податкового кодексу України".

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, зокрема недотримання відповідачем вимог ч.2. ст..19 Конституції України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя                                                                                                     О.В. Кротюк

                              Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.11.11 р.