Постанова № 19776097, 17.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2011 року 14:46 № 2а-10055/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 15.01.2011р. № б/н),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011р. № 2/9/10-009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»

до Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2011 року № 0001330720/0, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Вижак»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2011 року № 0001330720/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була порушена процедура проведення перевірки, а висновки акта перевірки про порушення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не відповідають дійсності, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що висновки акта перевірки не були спростовані позивачем та свідчать про заниження ним податкового зобовязання з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Вижак»(ідентифікаційний код 35379902 ) було зареєстровано як юридичну особу 10 вересня 2007 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 365854).

ТОВ «Вижак»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 11 вересня 2007 року згідно даних Довідки про взяття на облік платника податків від 26 серпня 2010 року № 82943/10/29-218 (форма 4-ОПП).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № АА 354389 від 12 серпня 2010 року до видів діяльності ТОВ «Вижак»за КВЕД відноситься, зокрема 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.12.0 Складське господарство, 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

28 квітня 2011 року ТОВ «Вижак»подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з Додатками № 1 (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість), Додатком № 2 (Довідка про залишення суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), Додаток № 3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування), Додаток № 5 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), згідно даних яких заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податку на додану вартість в розмірі 330013, 00 грн.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вижак»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2010 року, за результатами якого було складено акт від 06 червня 2011 року № 556/1-07-20-35379902.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз в тому, що підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита) більше ніж 20 % разом із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 4.3 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкових зобовязань за березень 2010 року у розмірі 330013, 00 грн. та відповідно до завищення відємного значення різниці між сумою податкового кредиту на тотожну суму.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Вижак»вимог пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у завищені заявленої суми до відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на 330013, 00 грн.

21 червня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001330720/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за порушення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 330013, 00 грн. за квітень 2010 року та застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82503, 25 грн. на підставі абзацу першого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у звязку з тим, що заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість була відшкодована на момент проведення перевірки в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 168/97-ВР), який на момент виникнення спірних правовідносин визначав порядок визначення суми податку, що підлягав сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 цього ж пункту якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства. (абзац перший п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР).

З викладених норм абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР випливає, що митна вартість в даному випадку застосовується виключно з метою визначення бази оподаткування для товарів при їх імпорті на митну територію України платником податку.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обовязкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України (ч. 1 ст. 261 Митного кодексу).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, яка визначає базу оподаткування податком на додану вартість, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР звичайна ціна не прирівнюється до митної вартості товарів, ввезених на митну територію України з метою їх подальшої реалізації на митній території України.

Згідно п. 1.18 ст. 1 вищезазначеного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом першим підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94-ВР) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Аналіз вищевикладений положень Митного кодексу та положень п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР свідчить, що митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці при проведенні процедури розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України, а положення п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР не дають підстав для висновку про те, що митна вартість може визначатись звичайною ціною.

Отже, застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством. Відповідно до наведеного митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.

При цьому суд враховує те, що згідно з підпунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідачем не було представлено доказів, що діяльність позивача в період, що був предметом перевірки, зокрема операції щодо реалізації імпортованого товару, суперечила принципам господарської діяльності і не була направлена на отримання прибутку.

Відповідачем не представлено доказів на підтвердження того, що формування ціни реалізації імпортованого товару, що визначалась в договорах, і визначення бази оподаткування податком на додану вартість суперечить чинному законодавству про оподаткування.

Таким чином, відповідач відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог підпункту 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР не довів, що ціна реалізації імпортованого позивачем товару не відповідає рівню звичайних цін.

Відповідач не посилався на те, що ціни на товари, що імпортувались позивачем та реалізовувались на митній території України, підлягають державному регулюванню згідно із законодавством.

Крім того, в порушення вимог п. 4, п. 5, п. 6 Розділу І, п. 5.2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, в акті перевірки не міститься посилання на конкретні первинні документи та інші матеріали, на підставі яких було зроблено висновок про здійснення позивачем реалізації товарів за цінами нижчими за митну вартість з урахуванням мита, тобто вказаний висновок податкового органу документально не підтверджений.

Водночас, посилання позивача на те, що відповідач фактично не мав повноважень на проведення перевірки судом не беруться до уваги, оскільки позивачем самостійно була подана повторно податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року з Додатками № 1, № 2, № 3 та № 5 28 квітня 2011 року 28 квітня 2011 року (вх. 469765), а також того, що позивачем не було надано доказів здійснення ним дій по примусовому виконанню постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, і якою було визнано протиправною та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про повернення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, викладене у листі № 12744/10/10-010 від 20 травня 2010 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 330013, 00 грн. та відповідно про безпідставність висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на цю ж суму і як наслідок про наявність підстав для застосування штрафних санкцій на підставі абзацу першого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення - рішення і обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, визнавши протиправним та скасувавши спірне податкове повідомлення рішення на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 21 червня 2011 року № 0001330720/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 24 жовтня 2011 року.