Постанова № 19776000, 18.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2011 року 09:41 № 2а-12423/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.04.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.07.2011 р. № 3094/9/10-009)

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 10/10 від 10.10.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»

доДПІ у Голосіївському районі м. Києва

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 16.08.2011 року № 0000972304,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 16.08.2011 року № 0000972304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 461584 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1 грн., які ухвалені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укройлпродукт»за період січня 2011 року.

Ухвалою суду від 30.08.2011 року відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 27.09.2011 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ «Укройлпродукт».

Позивач зазначає, що за спірними операціями йому на умовах франко-склад (нафтобаза) були поставлені нафтопродукти, реальність поставки яких та їх подальшого руху підтверджується видатковими накладними та податковою накладною, договором з нафтобазою, товарно-транспортними накладними про наступне відвантаження нафтопродуктів з нафтобази, договором про організацію приймання (обробку) вантажів, договором на перевезення та поясненнями перевізника, актами щодо оренди позивачем АЗС, Z-звітами з АЗС, договорами з набувачами пального на АЗС позивача, а також первинними документами третьої особи (постачальника) за взаємовідносинами з іншими підприємствами, які поставляли нафтопродукти третій особі. Тобто, як зазначає позивач, прийняття ним нафтопродуктів на умовах франко-склад підтверджується сукупністю первинних та інших супроводжуючих спірні операції документів, а отже у відповідача не було підстав для висновку про нікчемність договорів та невизнання права позивача на податковий кредит. Третя особа підтримала позицію позивача та її представник зазначив, що зазначені нафтопродукти знаходились на нафтобазі та були в свою чергу придбані у інших юридичних осіб, докази чого надані до пояснень третьої особи. Надалі ці нафтопродукти, як зазначає третя особа, передавались на умовах франко-склад позивачу і надалі, за заявками позивача і з дозволу ТОВ «Укройлпродукт», відвантажувались нафтобазою автоцистернами на користь позивача (АЗС). Третя особа зазначає, що всі операції носили реальний характер, їх реальність підтверджується сукупністю первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції.

Відповідач у свою чергу зазначає, що на підставі висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва стосовно контрагента позивача (ТОВ «Укройлпродукт») під час перевірки позивача не встановлено реальності спірних операцій, у контрагента позивача не було трудових, виробничих, транспортних, складських можливостей для виконання спірних операцій, тобто спірні операції фактично не виконувались, угода за якою оформлювались спірні операції є нікчемною у звязку з тим, що не була спрямована на реальне настання наслідків, передбачених цією угодою, а отже відсутні умови та підстави з якими у 2011 році Закон України «Про податок на додану вартість»повязує можливість виникнення у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту. При цьому, у запереченнях на позов, на відміну від позиції, викладеної в Акті перевірки, ДПІ вказує на порушення позивачем положень Податкового кодексу України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фактор-Ойл»(код з ЄДР 36885481; адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 57-б) з питань правових відносин з ТОВ «Укройлпродукт»(код з ЄДР 37036907; адреса: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25-г) за період січня 2011 року.

Перевірка проведена на підставі наказу № 1308 від 29.04.2011 р. на виконання розпорядження ДПА України «Про відпрацювання підприємств», а також на підставі направлення № 1062/23-40 від 06.05.2011 р.

Після отримання даного направлення позивач листом від 10.05.2011 року № 1005/11-01 надав до ДПІ: договір поставки № УП-012-20 від 09.12.2010 р., копію податкової накладної ПН № 13106 від 31.01.2011 р., реєстр банківських платежів, копії товарно-транспортних накладних за січень 2011 року.

Під час розгляду справи ДПІ не надано доказів щодо витребування у позивача додаткових документів для проведення перевірки та доказів відмови позивача у наданні додаткових документів. З матеріалів справи не вбачається, що ДПІ мало перешкоди щодо реалізації своїх функціональних повноважень щодо дослідження інших документів за спірними відносинами.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1-23-40-36885481 від 13.05.2011 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем у 2011 році п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на 461584 грн.

Зазначені висновки зроблені за результатами аналізу: (1) договору від 09.12.2010 року № УП-012-20, (2) податкової накладної від 31.01.2011 р. № 13106, (3) товарно-транспортних накладних на перевезення товару зі складу ТОВ «Укройлпродукт», (4) висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ «Укройлпродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 р. № 27/23-404/37036907 (далі Висновок).

Доводи про безпідставність формування спірних сум податкового кредиту ґрунтуються на тому, що відповідно до вищезгаданого Висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва, який залучений до матеріалів справи та зміст якого відтворюється в Акті перевірки позивача, ТОВ «Укройлпродукт»не нараховувало амортизаційних відрахувань, зазначеним підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань.

При цьому в Акті перевірки та у Висновку не зазначено, що такі документи взагалі витребовувались у третьої особи у звязку із складанням Висновку. Згідно цього Висновку встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів контрагентам від ТОВ «Укройлпродукт», тобто таким підприємствам як позивач, а отже, на думку ДПІ, в силу п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, договір є нікчемним та в силу ст. 216 ЦК України, не створює правових юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю у звязку з чим в порушення п/п. 7.4.5. Закону про ПДВ покупцями (позивачем) незаконно сформований податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «Укройлпродукт».

При цьому, одночасно на стор. 3 (останній абзац) ДПІ зазначає, що на виконання вищезгаданої угоди товар відвантажено на що видана податкова накладна № 13106 від 31.01.2011 року з ПДВ у розмірі 461583,82 грн.

Щодо зазначено Висновку ТОВ «Укрйолпродукт»у листі від 23.09.2011 р. № 37/09 зазначило, що про наявність цього Висновку стало відомо лише після звернення позивача, даний Висновок складений без відома посадових осіб підприємства, примірник цього Висновку третій особі не направлявся, будь-які документи у звязку із складанням цього Висновку у третьої особи не витребовувалось.

В Акті перевірки позивача також зазначається з посиланням на зазначений вище Висновок, що оскільки ТОВ «Укрйолпродукт»не подавало декларації (аналізуючи при цьому на стор. 4 (останній абзац) декларацію ТОВ «Укрйолпродукт»за вх. № 250638 від 02.02.2011 р. та нарахування амортизаційних відрахувань), неможливо визначитись з балансовою вартістю основних засобів, а отже не можна визначитись з наявністю у підприємства необхідних умов для здійснення діяльності. При цьому, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Укройлпродукт»є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Тобто, як вбачається з Акту перевірки, висновки відповідача ґрунтувалися на припущеннях, за відсутності достовірної інформації щодо ТОВ «Укройлпродукт»та невпевненості ДПІ у власних висновках, що вбачається з висновків про неможливість визначитись у питаннях щодо наявності/відсутності у контрагента позивача можливостей для здійснення спірних операцій.

У той же час, ДПІ робить висновок, що оскільки договір між позивачем та зазначеним підприємством є нікчемним, то не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані ТОВ «Укройлпродукт».

При цьому, що стосується Висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва, то, як вбачається із супровідного листа цієї ДПІ, неодноразово за текстом листа вказується, що висновок складений щодо аналізу операцій за січень 2010 року, у той час, коли спірні відносини виникли за операціями січня 2011 року.

Як вбачається із змісту самого Висновку, в ньому йдеться про проведення аналізу діяльності ТОВ «Укройлпродукт»за січень 2011 року, а не про проведення перевірки за правилами ПК України.

На підставі Акту перевірки, складеного на підставі зазначеного Висновку про аналіз діяльності ТОВ «Укройлпродукт», відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 31.05.2011 року № 0000632304.

Зазначене рішення скасовано рішенням ДПА у м. Києві в частині визначення штрафних санкцій № 81391/10/25-114 від 09.08.2011 р. у сумі більше однієї гривні, в іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

З огляду на це, ДПІ прийнято повідомлення-рішення від 16.08.2011 року № 0000972304, яке є предметом оскаржування у даній справі, яке мотивовано вже порушенням позивачем п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., ст. 201 ПК України, а не Закону України «Про податок на додану вартість», як зазначено в Акті перевірки.

У взаємозвязку з вищенаведеним під час розгляду справи встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані у звязку з проведенням наступних операцій, які супроводжувались наступними документами.

Так, до матеріалів справи надано договір № УП-012-20 від 09.12.2010 року (далі Договір, Договір поставки), відповідно до якого ТОВ «Укройлпродукт»(продавець/третя особа) зобовязується передати ТОВ «Фактор Ойл»(покупець/позивач) нафтопродукти, умови постачання яких визначаються у додатках до договору.

Договором визначено умови поставок на яких можуть поставлятися нафтопродукти (п.5.1.), зокрема, EXW (франко-склад) резервуари нафтобази.

Згідно з п.5.2. договору зобовязання по поставці вважаються виконаними, зокрема, на умовах EXW з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 6.1. договору приймання продукції здійснюється відповідно до Інструкції № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, Інструкції № 271/121 від 04.06.2007 р.

Згідно з додатком № 3 від 28.12.2010 року сторони домовились про поставку на умовах EXW (нафтобаза) Бензину А-92 в кількості 139320 літрів по ціні 7,6 грн. з ПДВ на загальну суму 1058832,00 грн. з ПДВ.

Згідно з додатком № 4 від 20.01.2011 року сторони домовились про постачання на тих же умовах: (1) Бензину А-92 в кількості 91551 літрів по ціні 7,62 грн. з ПДВ на суму 697618,62 грн. з ПДВ, (2) Дизельного пального ЕН-590 сорт F в кількості 101712 по ціні 7,15 грн. з ПДВ на суму 727240,80 грн. з ПДВ, (3) Бензину А-95 Євро в кількості 30456 л. по ціні 7,6 грн. з ПДВ на суму 231465,60 грн. з ПДВ.

Згідно з додатком № 5 від 24.01.2011 року сторони домолись про поставку на тих же умовах Бензину А-95 Євро в кількості 7132 літрів по ціні 7,6 грн. з ПДВ на суму 54345,84 грн. з ПДВ.

В контексті наведеного та з метою правильного встановлення обсягу прав і обовязків продавця та покупця за договором та, відповідно, встановлення обсягу первинних документів, які зазвичай супроводжують поставку товарів на умовах EXW, суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс-2000»умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (в даному випадку на нафтобазі), без зобовязань, зокрема, по транспортуванню товару.

Такі поставки оформляються або шляхом видачі видаткової накладної, або шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

При цьому, подальші ризики та дії (після прийняття товару на нафтобазі, на умовах франко-склад), повязані з перевезенням нафтопродуктів покладаються на покупця та не стосуються продавця, окрім, як в даному випадку, надання розпоряджень нафтобазі щодо відпуску продукції на користь позивача.

В даному випадку питання подальшої поставки (транспортування) нафтопродуктів третім особам (після отримання їх позивачем на нафтобазі у ТОВ «Укрйолпродукт») за Актом перевірки податковим органом не розглядалися та не перевірялися. За умов поставки франко-склад за загальним правилом питання подальшого руху товарів не є предметом доказування для цілей підтвердження права на податковий кредит за попередньою операцією з третьою особою. По суті предметом доказування для цілей підтвердження податкового кредиту на умовах поставки франко-склад є доведення передачі нафтопродуктів на умовах франко-склад (на нафтобазі).

Проте, з метою повного зясування всіх обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі щодо руху нафтопродуктів та в контексті перевірки фактичного здійснення спірних операцій, судом досліджено також матеріали щодо відносин позивача та третьої особи з нафтобазою, відносини щодо вхідних та вихідних операцій з поставки нафтопродуктів по ТОВ «Фактор Ойл», по ТОВ «Укройлпродукт»та встановлено наступне.

Зокрема, у взаємозвязку з наведеним позивачем надано договір № 1/03-ХР від 01.03.2010 року з ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобаза), яким передбачено надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів. Період надання послуг до 01.03.2011 року. Відпуск/зберігання нафтопродуктів за цим договором здійснюється на комплексах нафтобази, які знаходяться с. Мамрін (Коростишев), Коростишевського р-ну, Житомирської області.

На вимогу суду ТОВ «Укройлпродукт»листом від 07.09.2011 року № 07/09 також надало суду власний договір з ТОВ «Житомир-Ресурси»(з нафтобазою) від 28.12.2010 року № 28/10-ХР про надання аналогічних послуг, який, як зазначає третя особа, був укладений для організації співпраці з позивачем щодо технічної узгодженості передачі нафтопродуктів на нафтобазі. До цього договору надано акти приймання-передачі наданих за цим договором послуг та накопичувальні картки залізниці.

Відтак, з наведеного вбачається, що договорами між учасниками поставок нафтопродуктів передбачалося придбання позивачем, який має власний договір з нафтобазою, у ТОВ «Укройлпродукт», яке також має власний договір з цією ж нафтобазою, нафтопродуктів на умовах EXW, які не передбачають зобовязань продавця по перевезенню нафтопродуктів. Проте, на третю особу покладалися функції з організації наливу нафтопродуктів в автоцистерни позивача.

За договором поставки між позивачем та третьою особою за видатковою накладною № РН-010201 від 02.01.2011 року позивачу на умовах франко-склад передано Бензин А-92 у кількості 36300 літрів по ціні 6,33 без ПДВ, ціна з ПДВ 7,6 грн. на загальну суму 275880 грн. з ПДВ 45980 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 2/01 від 02.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення на АЗС підтверджується автотранспортним підприємством ЗАТ «Аско-Транс», яке за договором № 17/02-10 від 17.02.2010 року надавало послуги з перевезень нафтопродуктів позивачу. Зокрема, перевезення цього ресурсу на АЗС підтверджується реєстром ходок, доданим до листа автотранспортного підприємства № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії нафтопродуктів.

Згідно з видатковою накладною № РН-010601 від 06.01.2011 року позивачу передано Бензин А-92 в кількості 25755 літрів по тій самій ціні на загальну суму 195738 грн. з ПДВ 32623 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 6/01 від 06.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії нафтопродуктів.

Згідно з видатковою накладною № РН-011201 від 12.01.2011 року позивачу передано Бензин А-92 в кількості 25755 літрів по тій самій ціні на загальну суму 195738 грн. з ПДВ 30623 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 12/01(1) від 12.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно видаткової накладної № РН-011304 від 13.01.2011 року позивачу передано 25755 літрів Бензину А-92 в кількості 25755 літрів по тій самій ціні на загальну суму 195738 грн. з ПДВ 32623 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 13/01(1) від 13.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-011701 від 17.01.2011 р. позивачу передано Бензин А-92 в кількості 25755 літрів по тій самій ціні на загальну суму 195738 грн. з ПДВ 32623 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 17/01(1) від 17.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-012102 від 21.01.2011 р. позивачу поставлено: (1) бензин А-92 в кількості 12610 літрів (густиною 0,000765) по ціні 6,35 грн. за 1 літр без ПДВ, з ПДВ 7,62 грн. на суму без ПДВ 80073,50 грн.; (2) Бензин А-92 (густиною 0,0007645) в кількості 12610 літрів по тій самій ціні на загальну суму без ПДВ 80073,50 грн.; (3) Бензин А-92 в кількості 11368 літрів по тій самій ціні на суму без ПДВ 72186,80 грн. Загальна вартість поставки 278800,56 грн. з ПДВ 46466,76 грн.

Згідно з видатковою накладною № РН-012104 від 21.01.2011 року позивачу поставлено: (1) дизельне пальне ЕН-590 сорт F (густиною 0,000843) в кількості 13145 літрів по ціні 5,95833 грн. без ПДВ, ціна з ПДВ за літр 7,15 грн., на суму 78322,29 грн. без ПДВ; (2) те саме пальне (густиною 0,0008425) в кількості 13145 літрів за тією самою ціною на суму 78322,29 грн. без ПДВ; (3) те саме пальне (густиною 0,0008425) в кількості 10770 літрів по тій самій ціні на загальну суму 64171,25 грн. без ПДВ. Загальна вартість партії 264979 грн. з ПДВ 44163,17 грн.

Щодо фактичної наявності, відпуску та подальшого транспортування ресурсів за видатковими накладними від 21.01.2011 року, нафтобазою, автотранспортним підприємством, позивачем та третьою особою надані ТТН від 21.01.2011 р. № 21/01, 21/01№2 та ТТН № 22/01 від 22.01.2011 р., заявку позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, як вбачається з реєстру ходок (до листа ЗАТ «Аско-Транс»№ 346 від 14.11.2011 р.), транспортування цих ресурсів було здійснено 21.01.2011 року та 22.01.2011 року (ресурс обсягом 25755 л.).

Згідно з видатковою накладною № РН-012502 від 25.01.2011 року позивачу поставлено: (1) дизельне пальне ЕН-590 сорту F в кількості 5315 літрів по ціні 5,958333 грн. за літр без ПДВ на суму без ПДВ 31668,54 грн.; (2) Бензин А-92 від 16823 літрів по ціні 6,35 грн. без ПДВ. Всього вартість партії склала 166193,51 грн. з ПДВ 27698,92 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 24/01 від 24.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-012603 від 26.01.2011 року позивачу поставлено: (1) дизельне пальне ЕН-590 сорту F в кількості 24455 літрів по ціні 5,958333 на суму 145711,04 грн. без ПДВ; (2) Бензин А-95 Євро в кількості 23438 літрів по ціні 7,6 грн. з ПДВ за 1 літр, на суму 148440,67 грн. без ПДВ. Загальна вартість пального склала 352982,05 грн. з ПДВ 58830,34 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданими нафтобазою двома ТТН № 26/01 від 26.01.2011 р., заявками позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-012702 від 27.01.2011 року позивачу поставлено дизельне пальне ЕН-590 сорту F в кількості 22138 літрів по ціні 5,958333 грн. без ПДВ на загальну суму 158286,70 грн. з ПДВ 26381,12 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданими нафтобазою двома ТТН № 27/01(1) та № 27/1(2) від 27.01.2011 р., заявками позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-012801 від 28.01.2011 року позивачу поставлено: (1) дизельне пальне ЕН-590 сорту F в кількості 12744 літрів по ціні 7,15 грн. з ПДВ на суму 75933 грн. без ПДВ; (2) Бензин А-95 Євро в кількості 7018 літрів по ціні 7,6 грн. з ПДВ за 1 літр, на суму 44447,33 грн. без ПДВ; (3) Бензин А-92 в кількості 12755 літрів по ціні 7,62 грн. з ПДВ на суму 80994,25 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки 241649,50 грн. з ПДВ 40274 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданими нафтобазою двома ТТН № 28/01 та № 28/01(1) від 28.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

Згідно з видатковою накладною № РН-013101 від 31.01.2011 року позивачу поставлено: (1) Бензин А-95 Євро в кількості 7132 літрів по ціні 7,62 грн. з ПДВ на суму 45288,20 грн. без ПДВ; Бензин А-92 в кількості 25385 літрів по ціні 7,62 грн. з ПДВ на суму 161194,75 грн. без ПДВ. Загальна вартість пального 247779,54 грн. з ПДВ 41296,59 грн. Фактична наявність цього ресурсу на нафтобазі, відпуск та подальше транспортування цього ресурсу з нафтобази на користь позивача підтверджується наданим на запит суду листом ТОВ «Житомир-Ресурси»(нафтобазою) № 91/11 від 07.11.2011 року, наданою нафтобазою ТТН № 31/01 від 31.01.2011 р., заявкою позивача на адресу третьої особи про відпуск нафтопродуктів (з визначенням конкретних обсягів для конкретних АЗС та конкретних транспортних засобів для перевезення). Окрім того, фактичне перевезення нафтопродуктів на АЗС підтверджується реєстром ходок, наданим автотранспортним підприємством до листа № 346 від 14.11.2011 року. При цьому, судом витребувані, а позивачем та третьою особою також надані та до справи залучені екземпляри ТТН щодо перевезення цієї партії ресурсу.

До матеріалів справи позивачем надано копію податкової накладної № 13106 від 31.01.2011 року до якої включено зазначені вище поставки на загальну суму 2 307 919,04 грн. без ПДВ, спірні суми ПДВ 461583,82 грн., вартість з ПДВ 2769502,86 грн.

При цьому, у цій накладній задекларовано, що суми ПДВ нараховані (сплачено) у звязку з постачанням товарів та податкова накладна включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних продавця. Під час розгляду справи ДПІ не надано доказів недекларування третьою особою спірних сум ПДВ у складі податкових зобовязань, а також рішень щодо невизнання податкової звітності третьої особи за спірний період. Як підтверджується матеріалами справи, зокрема у запереченням ДПІ від 13.09.2011 р., ПДВ за цією накладною включено до складу податкового кредиту позивача та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що позивачем повністю сплачено вартість нафтопродуктів, поставлених за вищезгаданим договором у спірний період (січень 2011 року).

Щодо надходження до третьої особи нафтопродуктів, їх подальшого руху та на підтвердження того, що ТОВ «Укройлпродукт»здійснювало реальну господарську діяльність за відносинами з позивачем, на вимогу суду ТОВ «Укройлпродукт»листом від 07.09.2011 року № 07/09 та листом від 12.10.2011 р. № 76/10 також надано: (1) вищезгаданий договір з позивачем, (2) вищезгадані видаткові накладні з позивачем; (3) власний договір з ТОВ «Житомир-Ресурси»(з нафтобазою) від 28.12.2010 року № 28/10-ХР про надання аналогічних послуг; (4) договір № 4211 від 04.02.2011 року на придбання нафтопродуктів у ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром»з сертифікатами відповідності на дизельне пальне та Свідоцтвом про визнання; (5) договір № 11-02 від 02.01.2011 року з ТОВ «МАР-Трейд»на поставку нафтопродуктів з сертифікатом відповідності на бензин автомобільний АИ-92-50 та Свідоцтвом про визнання, а також із Свідоцтвом про визнання стосовно бензину АИ-95-Євро; (6) договір № 01/12/10-УХП/УОП від 01.12.2010 року з ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром»про надання послуг по організації переадресування вантажів замовника по заявленим замовником станціям; (7) акти приймання-передачі та видаткові накладні з вищеназваними компаніями; (8) оборотно-сальдову відомість по рахунку 281/картку рахунку 281 щодо руху пального у спірний період.

У взаємозвязку з вищенаведеним та на підтвердження отримання нафтопродуктів третьою особою, нафтобазою також надані: копія акту приймання нафтопродуктів від 01.01.2011 р. № 69 між ТОВ «Мар-трейд»та ТОВ «Укройлпродукт»щодо передачі бензину А-92 в кількості 115319 кг.; залізнична накладна № 32017099 про поставку 06.01.2011 р. на користь ТОВ «Укройлпродукт»316950 кг. бензину А-92; копії актів № 71/1 та № 71/2 від 06.01.2011 р. між ТОВ «Мар-трейд»(постачальник для третьої особи) та ТОВ «Укройлпродукт»щодо передачі бензину А-92 в кількості 214887 кг. та в кількості 100762 кг.; залізничну накладну № 32095623 щодо поставки 21.01.2011 р. на адресу ТОВ «Укройлпродукт»дизельного пального ЕН-590 в кількості 107850 кг.; акт № 72 від 21.01.2011 р. між ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром»та ТОВ «Укройлпродукт»щодо передачі дизельного пального ЕН-590 в кількості 107850 кг.; залізничну накладну № 32130693 про поставку 25.01.2011 року ТОВ «Укройлпродукт»190800 кг. бензину А-95 Євро. Акт приймання нафтопродуктів № 73 від 25.01.2011 року між ТОВ «Мар-трейд»та ТОВ «Укройлпродукт»щодо передачі 190706 кг. бензину А-95 Євро.

При цьому, як вже зазначено вище, стосовно транспортування нафтопродуктів з нафтобази позивачем до матеріалів справи надано договір № 17/02-10 від 11.02.2010 року, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Аско-Транс»(перевізник), відповідно до якого перевізник зобовязався перевозити нафтопродукти позивача. Відповідно до додатків від 11.02.2010 року, від 01.05.2010 року, 01.06.2010 року, від 17.01.2011 року визначено автотранспортні засоби для перевезення, зокрема Камаз д/н АА1256СК з причепом (цистерною) д/н АА 9309ХХ (калібровка 22128 л), Камаз д/н АА 1259СК з причепом (цистерною) АА9348ХХ (калібровка 25755 л.), DAF д/н 2183 з цистерною д/н АА1027ХХ (калібровка 32517 л.), Камаз д/н АА1258СК з причепом АА9348ХХ (калібровка 25755 л.) та визначено вартість перевезення. При цьому, позивачем на підтвердження звичайності, стабільності його діяльності у сфері торгівлі в інші періоди його діяльності, надано і наступні додатки щодо визначення транспортних засобів та вартості їх використання у наступні місяці 2011 році.

До цього договору перевезення надано акти виконаних робіт з розшифровкою ходок від 13.01.2011 р. № 01/5, від 22.01.2011 р. № 01/9, від 31.01.2011 р. № 01/16, відповідно до яких, а також відповідно до реєстру ходок, доданого до листа перевізника № 346 від 14.11.2011 року, зафіксовано надання послуг з перевезення на АЗС вищезазначених обсягів нафтопродуктів за спірними операціями. Оплата наданих послуг підтверджується банківською випискою за 26.01.2011 р.

Щодо подальшої реалізації позивачем нафтопродуктів та на підтвердження здійснення реальної господарської діяльності позивачем також надано: (1) акти щодо отримання послуг з оренди АЗС з ТОВ «Діамант»(м. Київ, вул. Городська, 1/1), ТОВ «ВКФ «Авант»(м. Київ, вул. Заболотного, 156/1), ТОВ фірма «Віра»(м. Київ, вул. Волинська,66), ТОВ «Плеяда»(м. Київ, вул. Межигірська, 87б), ТОВ «Термінал-А»(53 км. Київ-Харків), ТОВ «Житомир-ресурси»(м. Житомир, Щорса,112); (2) фіскальні звіти щодо реалізації нафтопродуктів на АЗС; (3) договір № 632/1 від 11.02.2010 року з АТ «Експрес-банк»щодо інкасації виручки; (4) договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.06.2010 р. з ТОВ «Гранд Ойл Груп», додаткова угода до нього, накладні, акти приймання-передачі (у т.ч. за спірний період), довіреність на отримання матеріальних цінностей щодо придбання цим підприємством нафтопродуктів на АЗС за старт-картами; (5) договір з покупцем ТОВ «Аско-Транс»щодо придбання пального на АЗС продавця з використанням смарт-карт від 20.12.2010 р. № 0110-ОПФ, № 21/01-ПКЕ від 21.01.2011 р., а також видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (у т.ч. за спірний період).

У взаємозвязку з наведеним під час розгляду справи третьою особою, на підтвердження кількості працюючих у спірний період, надано зареєстровану в ДПІ податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, де кількість працюючих штатних працівників - 6 осіб, що, як зазначає третя особа та не спростовано ДПІ, достатньо для організації поставок. Крім того, надано декларації з ПДФО за лютий 2011 (кількість працюючих - 6), за березень 2011 р. (кількість працюючих-7).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України (в редакції на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної) податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

В контексті взаємозвязку економічного змісту та призначення операцій з поставки з формуванням податкового кредиту, слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.231. під розумною економічною причиною (діловою метою) розуміється, причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, наявність якої (розумної економічної мети), як слідує з наведених правових норм в сукупності, має прямий вплив на визначення правомірності формування податкового кредиту.

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача та третьої особи та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

При цьому, відповідно до п. 15. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (далі Порядок № 969), у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, що має місце в даному випадку, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (1 раз на п'ять днів; 1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

В цьому контексті, видача однієї податкової накладної у даному випадку не суперечить законодавству.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до цього ж пункту (201.10) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Цим же пунктом (201.10) встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Зазначені два абзаци п. 201.10 ПК України застосовуються з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції на час здійснення операцій та видачі податкової накладної) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: (1) понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; (2) понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; (3) понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; (4) понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу (тобто норми двох останніх вищенаведених абзаців п.201.10.).

В контексті наведеного суд зазначає, що спірна податкова накладна містить суму ПДВ, що не передбачала її реєстрацію в Єдиному реєстрі.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 названого закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту (включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту) виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, з якими ПК України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими ПК України у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

У той же час: (1) будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг (фіктивності операцій) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально правильно складених (у т.ч. правильно оформлених за зовнішніми ознаками податкових накладних), але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) якщо податкова накладна у випадках, передбачених в Єдиному реєстрі податкових накладних, не зареєстрована у зазначеному реєстрі, покупець не має права формувати на її підставі податковий кредит; (4) підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості та вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних (бухгалтерських/податкових) документів, транспортних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції на умовах EXW, та, крім цього, документи щодо руху нафтопродуктів між контрагентами позивача та контрагентами третьої особи, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій (поставку на умовах франко-склад) та не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Зокрема, сукупність наведених первинних та податкових документів, співставлення наведених в них відомостей у привязці до наведених в них обсягів постачання, дають можливість ідентифікувати наведені вище обсяги поставок, як такі, що фактично передані за спірними операціями постачальником нафтопродуктів (ТОВ «Укройлпродукт») покупцю (позивачу) на умовах франко-склад, та як такі, що транспортувалися з нафтобази на адресу АЗС позивача згідно зазначених вище ТТН.

При цьому відомості, наведені у супроводжуючих поставки документах, видаткових накладних, транспортних накладних, відомості з нафтобази, відомості від автотранспортного підприємства, кореспондуються між собою, підтверджують та відповідають звичайній хронології та послідовності дій учасників такого роду операцій з постачання нафтопродуктів.

Вищезгадана податкова накладна видана за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. "а" п. 193.1 ст. 193 розділу V ПК України з урахуванням положень п. 10 підрозділу 2 розділу XX ПК України, а податковий кредит сформований відповідно до положень ст. 198 ПК України. При цьому, у наведеній накладній задекларовано, що суми ПДВ нараховані (сплачено) у звязку з постачанням товарів та включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних продавця, доказів на спростування чого відповідачем під час розгляду справи не надано.

Зазначена податкова накладна за формою та змістом відповідає вищенаведеним вимогам, встановленим ст. 201 ПК України та Порядком № 969, у т.ч. пункту 15 зазначеного Порядку. Наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів, які супроводжували поставку.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України дана податкова накладна, як зазначено вище, не підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та, відповідно, не реєструвалася в ЄРПН, а отже відсутність факту її реєстрація в ЄРПН не позбавляє покупця права на податковий кредит.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доводів та доказів на їх підтвердження щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Аналізуючи при цьому спірні операції, суд також враховує, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності, які визначені у витязі з ЄДР (посередництво в торгівлі паливом, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом).

Крім того, як вбачається з Витягу з ЄДР від 08.09.2011 року ТОВ «Укройлпродукт», стан юридичної особи зареєстровано, статус відомостей підтверджено. Контрагент позивача (третя особа) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується сторонами та відповідає даним з офіційного сайту ДПС України, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких доведено під час розгляду справи, є правомірною.

При цьому, як вбачається з офіційної інформації з офіційного сайту ДПА України, ТОВ «Укройлпродукт»продовжує знаходитись у реєстрі платників ПДВ, що вказує на те, що цим підприємством не допускалося порушень, наслідком яких згідно ПК України є анулювання реєстрації платника ПДВ.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даному випадку, в порядку виконання обовязку, встановленому ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не наведено обставин та не надано будь-яких належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б відповідно до ПК України унеможливлювали або обєктивно ставили під сумнів фактичне здійснення спірних операцій та законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, оцінюючи висновки Акту перевірки позивача та вищезгадані Висновки податкового органу стосовно ТОВ «Укройлпродукт»суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний Висновок не містить жодної правової норми, на підставі якої здійснювався аналіз та робилися «Висновки».

Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити правового статусу цього висновку, як документу створеному у структурі податкової служби, його призначення та правових наслідків його складання.

По суті, структура цього висновку співпадає із структурою акту перевірки, проте, як вбачається з цього Висновку, представники ТОВ «Укройлпродукт»до участі у проведенні аналізу його діяльності не запрошувались, участі у цих дослідженнях не брали, жодних первинних документів під час дослідження з боку ДПІ не перевірялось. Висновок не містить відомостей про витребування податковим органом у контрагента позивача будь-якої документальної інформація та доказів того, що зазначеним підприємством вони не були надані. Зазначений Висновок взагалі не містить будь-яких конкретної доведеної інформації щодо відсутності у контрагента ресурсів для проведення спірних операцій та в ньому не наведено документальних доказів на яких ґрунтуються Висновки.

Виходячи з аналізу норм ПК України, суд приходить до висновку, що до повноважень та функцій податкових органів не належить складання Висновків, замість проведення перевірки за визначеними ПК України правилами та складання за їх результатами акту перевірки. Суд приходить до висновку, що цей Висновок в контексті спірних відносин не має правового значення, як документ, створений поза межами повноважень та компетенції ДПІ, та відповідно, не може вважатися належним та допустимим доказом (актом перевірки, актом зустрічної перевірки), вважатися носієм доказової бази, а отже не може братися судом до уваги в контексті приписів ч. 3 ст. 70 КАС України. Виходячи з цього ж, суд приходить до висновку і про відсутність підстав для проведення перевірки позивача, оскільки ДПІ не доведено наявності обставин, з настанням яких п/п.78.1.1. ПК України (на які міститься посилання у наказі про проведення перевірки № 1308 від 29.04.2011 р. та направленні №1062/23-40 від 06.05.2011 р.), повязує можливість призначення і проведення перевірки.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що Відповідачем не надано під час розгляду справи доказів суперечності спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а саме - рішення суду про визнання недійсним договору, як то передбачено ч. 3 ст. 228 ЦК України. З урахуванням вищенаведеного в сукупності судом під час розгляду також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірних операцій.

В контексті висновків Акту перевірки щодо порушень позивачем у 2011 році вимог Закону України «Про податок на додану вартість», суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за всім текстом Акту перевірки висновки ДПІ щодо аналізу спірних операцій у 2011 році мотивовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, при перевірці операцій 2011 року відповідач керувався положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність, та не бралися до уваги положення ПК України, які набрали чинності з 01.01.20111 року. При цьому, усуваючи наведені недоліки відповідач у запереченнях на позов від 13.09.2011 року посилається вже на положення ПК України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку при проведенні перевірки діяв не на підставі законодавства, яке регулювало спірні відносини у перевірений період, діяв на підставі норм законодавства, які втратили чинність, у звязку з чим висновки акту перевірки, на підставі яких зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства, є протиправними, що зумовлює протиправність і оскаржуваного рішення, навіть у випадку, якщо відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість»є аналогічними відповідним положенням ПК України. В контексті наведеного суд зазначає, що у його компетенцію не входить усунення недоліків допущених податковим органом під час перевірки (щодо неправильного застосування норм матеріального закону). Наступне мотивування висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення ДПІ положеннями ПК України не має правового значення для цілей надання правомірності висновкам Акту перевірки та спірного рішення.

Крім того, суд наголошує також на тому, що відповідно до п. 36.1., 36.5., 38.1., 44.1., 47.1., 49.2. ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, чого в даному випадку судом не встановлено у звязку із фактичним здійсненням спірних операцій, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи та підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного у 2011 році податкового законодавства, а отже, при фактичному здійсненні спірних операцій, наявності у позивача всіх необхідних первинних та податкових документів, що супроводжували спірні операції, правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин взаємовідносин, повязаних з формуванням спірних сум податкового кредиту позивача та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та протиправним.

Відповідачем, в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення у звязку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення. З огляду на це, беручи до уваги характер спірних взаємовідносин та оскаржуваного рішення, положення ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування. На поверненні судового збору (державного мита) позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»(код з ЄДР 36885481; адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 57-б) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.08.2011 року № 0000972304.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 23 листопада 2011 року.