Постанова № 19774065, 28.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2011 р. № 2-а- 3162/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.

при секретарі судового засідання - Підгорного М.І.

за участі:

представника позивача - Басарт Л.А.,

представника відповідача - Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000032328 від 24.03.2011 року про зменшення ТОВ “Орількалатінвест” розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 531582,00 грн. частково в сумі 432461,00 грн. (зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2010 року); скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000022328 від 24.03.2011 року про зменшення ТОВ “Орількалатінвест” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) на 1459605,00 грн. частково в сумі 1084567,00 грн. (зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року березень 2010 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000032328 та № 0000022328 від 24.03.2011 року вважає незаконними та такими, що підлягають частковому скасуванню. При цьому позивач посилається на те, що в обох повідомленнях рішеннях розмір зменшення відємного значення в частині 432461,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині 1084567,00 грн. базується на висновках акту перевірки, що підприємством було необґрунтовано включено до складу податкового кредиту звітних періодів податкові накладні, виписані в іншому, ніж звітний податковий період. Позивач вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної. Позивач зазначив, що претензій по оформленню податкових накладних відповідачем не надано, податкові накладні мають всі необхідні реквізити та оформлені належним чином згідно з вимогами законодавства. На підставі викладеного, позивач вважає, що ним правомірно було включено до складу податкового кредиту звітних періодів податкові накладні, виписані в іншому, ніж звітний податковий період.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення законним та обґрунтованими, винесеними з дотриманням вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити. При цьому представник відповідача посилався на те, що позивач не звертався до постачальника із вимогою про надання податкових накладних, до податкових декларацій не додав заяв із скаргою на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів. Представник відповідача зазначив, що документальним підтвердженням у платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля, таких документів у позивача під час проведення перевірки не було. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано було включено до складу податкового кредиту звітних періодів податкові накладні, виписані в іншому, ніж звітний податковий період.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Орількалатінвест» (надалі ТОВ «Орількалатінвест») є діючою юридичною особою, зареєстрованою з 25.05.2007 року Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №067005 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії №301 (арк. справи 7-9).

ТОВ «Орількалатінвест» зареєстровано платником податку на додану вартість з 12.06.2007 року, індивідуальний податковий номер 350273620286, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.06.2007 року №100045862 (арк. справи 10).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Орількалатінвест» (код ЄДРПОУ 35027361) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, на підставі якої було складено акт №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 року (арк. справи 13-64).

На підставі зазначеного акту перевірки 24.03.2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000022328, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) у розмірі 1459605,00 грн.; №0000032328, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 531582,00 грн. (арк. справи 65-66).

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97р. за №166, зареєстрованого Мін'юстом 30.06.2005р. за №702/10982 зі змінами та доповненнями встановлено завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1459605,00 грн. за травень 2010 року; завищення залишку від'ємного значення ПДВ по ряд. 26 Декларації всього у сумі 531582,00 грн., в результаті завищення від'ємного значення ПДВ по ряд. 21 Декларації за квітень 2010 року у сумі 158876,00 грн., за травень 2010 року у сумі 47833,00 грн., за червень 2010 року у сумі 133,00 грн., за липень 2010 року у сумі 32,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 208606,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 105339,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 4545,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 6218,00 грн.

З акту перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 року вбачається та не заперечувалось у судовому засіданні представниками сторін по справі, що зменшення ТОВ “Орількалатінвест” розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 432461,00 грн. за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2010 року та зменшення ТОВ “Орількалатінвест” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) на суму 1084567,00 грн. за серпень 2009 року березень 2010 року, відбулось на підставі висновків відповідача про необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів податкові накладні, виписаних в іншому ніж звітний податковий період.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 червень 2010 року, серпень, вересень 2010 року суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) у 2007-2010 роках, але отриманими у інших періодах, що також підтверджено висновками судово економічної експертизи №8629, проведеної експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, від 24.10.2011 року.

В ході судового розгляду справи, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії податкових накладних виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) у 2007-2010 році, але отриманих у інших періодах, які долучені до матеріалів справи (арк. справи 3-134 том 3).

Зазначені податкові накладні відображені підприємством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року червень 2010 року, серпень, вересень 2010 року (арк. справи 135-179 том 3, арк. справи 38-42 том 5).

В акті перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 рокуне зазначено про включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту в інших податкових періодах (повторне включення).

Також позивачем надані виписки з банку, що підтверджують сплату позивачем отриманих ним товарів (робіт, послуг) у 2007-2010 роках (арк. справи 14-87 том 7).

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних відносин порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Підпункт 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище Закону визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); д) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена правова норма не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій нормі відсутнє.

Натомість, нормами ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, що був чинним на момент виникнення спірних відносин, прямо встановлено - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.5 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, нормами вищезазначеного Закону №2181 прямо встановлена можливість врахування уточнених показників шляхом включення їх до декларацій за наступний податковий період, у тому числі шляхом включення до податкового кредиту звітного періоду сум податкових накладних, отриманих платником податку у попередніх періодах.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказана норма та інші положення Закону не містить, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею.

Факт отримання податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року червень 2010 року, серпень, вересень 2010 року, які надавались ревізору під час проведення перевірки (арк. 26 акту перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 року), що в свою чергу дає зробити висновок про правильне формування позивачем податкового кредиту, виходячи з дати отримання податкової накладної.

В пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачена єдина підстава, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В акті перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 рокуне міститься жодних посилань про неправомірне нарахування та складання податкових накладних постачальниками позивача або не відповідність цих податкових накладних вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит з податку на додану вартість кожного податкового періоду формувався позивачем виключно на підставі отриманих протягом таких періодів податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач отримував від постачальників відмову від надання податкових накладних, а відповідачем не подано доказів, що вказані відмови мали місце. Беручи до уваги відсутність таких відмов, позивач не мав підстав для подання заяв зі скаргами на таких постачальників у порядку, визначеному абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Норма пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає підприємству право на подання скарги лише в разі наявності відповідних документальних підтверджень (копій товарних чеків або інших розрахункових документів), таким чином, подання такої скарги не є обов'язком підприємства необхідним для відображення отриманих із запізненням податкових накладних. Невикористання зазначеного вище права (у зв'язку із відсутністю відповідних документальних підтверджень) не може вважатися порушенням податкового законодавства.

Неподання позивачем скарги на несвоєчасне надання постачальником податкових накладних не позбавляє його права на відображення в податковому кредиті наступних звітних періодів податку на додану вартість, сплаченого за податковими накладними, отриманими із запізненням.

З твердженням відповідача про те, що документальним підтвердженням у платника податку при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є листи з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля, суд не погоджується, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено наявність таких документів як підстави для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки позивач надавав відповідачеві реєстр отриманих податкових накладних виписаних протягом 2007-2010 років, відомості аналітичного обліку по рахунку 644 «Податковий кредит». Крім зазначених вище документів, відповідачеві були надані первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за серпень 2009 червень 2010 року, серпень, вересень 2010 року.

Окрім цього, суд зазначає, що акт перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 року не містить висновку з питань звязку придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю. Під час проведення перевірки не виявлено використання товарів (робіт, послуг) придбаних позивачем у 2007-2010 роках у операціях, не повязаних з його господарською діяльністю. Подібні висновки відповідачем у актах перевірки №253/23-304/35027361 від 18.03.2011 рокуне відображені та не підтверджені з посиланням на первинні документи.

Під час розгляду справи позивачем у якості підтвердження використання придбаних ним товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності було надано довідку, відповідно до якої в господарській діяльності позивачем були використані товари та послуги на загальну суму 9114826,50 грн., в тому числі ПДВ 1519137,75 грн., а саме: в 2007 році на суму 109468,08 грн., в тому числі ПДВ 18244,68 грн., в 2008 році на суму 5405508,00 грн., в тому числі ПДВ 900918,00 грн., в 2009 році на суму 2152203,60 грн., в тому числі ПДВ 358700,60 грн., в 2010 році на суму 1447646,82 грн., в тому числі ПДВ 241274,47 грн., що підтверджується наданими бухгалтерським документами, а саме: картками по видам витрат, аналізами рахунків 23, 208, 103, 631, 91, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 104, 231 та аналізом рахунка 10 з повним розкриттям оприбуткування та використання товарів і послуг в господарський діяльності позивача, які долучені до матеріалів справи.

Використання позивачем придбаних ним товарів (робіт, послуг) у 2007-2010 роках у господарській діяльності також підтверджується висновками судово економічної експертизи №8629, проведеної експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, від 24.10.2011 року.

Суд також зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у серпні 2009 червні 2010 року, серпні, вересні 2010 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме 2007-2010 років, тобто з дотриманням строку давності у 1095 днів, визначеного пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що також підтверджується висновками судово економічної експертизи №8629, проведеної експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, від 24.10.2011 року.

Отже, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для неприйняття до врахування у податковий кредит позивача податкових накладних попереднього звітного періоду (2007-2010 років).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що висновки відповідача щодо завищення ТОВ "Орількалатінвест" суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та щодо завищення ТОВ "Орількалатінвест" від'ємного значення суми податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже відповідачем було безпідставно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 432461,00 грн. та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) в розмірі 1084567,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 432461,00 грн. та в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) в розмірі 1084567,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0000032328 від 24.03.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 432461,00 грн. та про скасування податкового повідомлення - рішення №0000022328 від 24.03.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) в розмірі 1084567,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000032328 від 24.03.2011 року в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 432461,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000022328 від 24.03.2011 року в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зобов'язань наступних періодів) в розмірі 1084567,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2011 року.

Суддя Піскун В.О.