Постанова № 19774002, 22.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 листопада 2011 р. справа № 2-а- 12398/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача Білоус В.В.,

представника відповідача Корнієвський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо-Технологія"

доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

провизнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хадо-Технологія" (далі - ТОВ "Хадо-Технологія") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 27.04.2011 року №0001772305 та №0001882305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів ТОВ "Енергія 2010" відвантажено на адресу ТОВ "Хадо-Технологія" бензин А-76. Фактичне відвантаження підтверджується видатковими та податковими накладними. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі в повному обсязі. Позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту та податкових зобовязань за спірними господарськими операціями. Договір поставки нафтопродуктів у судовому порядку не визнано не дійсним, а реальність цього правочину обґрунтовується необхідними первинними документами. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтовані податкові повідомлення-рішення, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові та письмових поясненнях до нього фактів і просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2444,00 грн. і завищення залишку відємного значення ПДВ на суму 22529,00 грн., через те, що господарські відносини між ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Хадо-Технологія", на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Хадо-Технологія" зареєстровано в якості юридичної особи у Виконавчому комітеті Харківської міської ради народних депутатів 28.11.2000 року.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, 13.04.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Красюковим С.В. була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Хадо-Технологія" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ "Енергія-2010" за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1145/2305/31233443 від 13.04.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2444,00 грн. та завищення залишку відємного значення ПДВ на суму 22529,00 грн.

З висновками, викладеними в зазначеному Акті перевірки ТОВ "Хадо-Технологія" не погодилось, та 15.04.2011 року подало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечення (вих. № 98/04-11 від 15.04.2011 року).

Згідно з наявною в матеріалах справи відповіддю ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на заперечення від 22.04.2011 року за вих. №8015/10/23-523, висновки вищезазначеного акту були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято два податкових повідомлення-рішення:

1) Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0001772305 від 27.04.2011 року було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем у сумі 2444,00 грн. (Дві тисячі чотириста сорок чотири гривні 00 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями 1222,00 грн. (Одна тисяча двісті двадцять дві гривні 00 коп.). Разом: 3666,00 грн. (Три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 коп.).

2) Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0001782305 від 27.04.2011 року було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22529,00 грн. (Двадцять дві тисячі пятсот двадцять девять гривень 00 коп.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. (Одна гривня 00 коп.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкові повідомленнярішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №1145/2305/31233443 від 13.04.2011 року висновки відповідача про порушення ТОВ "Хадо-Технологія" вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року на суму 2444,00 грн. і завищено залишок відємного значення ПДВ (ряд. 26 декларації з ПДВ) на загальну суму 22529 грн., в тому числі: за листопад 2010 року у сумі 2578,00 грн. і за грудень 2010 року у сумі 19951,00 грн. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Енергія 2010" (код ЄДРПОУ 37191535) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року, про що складено акт від 09.03.2011 року №712/23-3/37161535. Актом перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ "Енергія 2010" у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від імені ТОВ "Енергія 2010" правочинів, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього в акті зроблено висновок про безпідставне заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 2444,00 грн. і завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд. 26 декларації з ПДВ) на загальну суму 22529 грн., в тому числі: за листопад 2010 року у сумі 2578,00 грн. і за грудень 2010 року у сумі 19951,00 грн. та про нікчемність правочину, вчиненого у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "Енергія 2010".

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, чинного на час здійснення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. А підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. ТОВ "Хадо-Технологія" і ТОВ "Енергія 2010" були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується відповідно актом перевірки №1145/2305/31233443 від 13.04.2011 року та свідоцтвом №28293944, виданим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 06.12.2000 року.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем ТОВ "Хадо-Технологія" та ТОВ "Енергія 2010" було укладено договір поставки нафтопродуктів №НР 39 від 21 вересня 2010 року. Згідно з умовами договору ТОВ "Енергія 2010" зобовязалося передати у власність ТОВ "Хадо-Технологія" нафтопродукти, а ТОВ "Хадо-Технологія" зобовязалося прийняти і оплатити нафтопродукти у порядку і на умовах, визначених договором.

ТОВ "Енергія 2010" свої зобовязання виконало у повному обсязі та передало у власність ТОВ "Хадо-Технологія" нафтопродукти (бензин А-76) на суму 124865,94 грн., ПДВ 27973,20 грн., разом 149839,14 грн. (Сто сорок девять тисяч вісімсот тридцять девять гривень 14 коп.). Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: від 21.09.2010 року РН-21-09/4, від 19.10.2010 року РН-19-10/7, від 10.12.2010 року РН-10-12/4, від 27.12.2010 року РН-27-12/7, та податковими накладними: від 21.09.2010 року №47, від 19.10.2010 року №138, від 10.12.2010 року №269, від 24.12.2010 року №314.

ТОВ "Хадо-Технологія" свої зобовязання за договором виконало у повному обсязі і сплатило на користь ТОВ "Енергія 2010" у безготівковій формі 124865,94 грн., ПДВ 27973,20 грн., разом 149839,14 грн. (Сто сорок девять тисяч вісімсот тридцять девять гривень 14 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.10.2010 року №12382, від 25.10.2010 року №12368, від 16.12.2010 року №13186 та від 24.12.2010 року №595. Заборгованість відсутня.

Можливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ "Хадо-Технологія" підтверджена наданими копіями документів.

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем і ТОВ "Енергія 2010", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за господарськими операціями з поставки товару субєкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.

Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання правочину, укладеного між ТОВ "Хадо-Технологія" і ТОВ "Енергія 2010".

Судом встановлено, що ТОВ "Хадо-Технологія" було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ суми податку на додану вартість за податковими накладними: від 21.09.2010 року №47, від 19.10.2010 року №138, від 10.12.2010 року №269, від 24.12.2010 року №314, виписаними ТОВ "Енергія 2010", відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТОВ "Хадо-Технологія" було отримано товар 21.09.2010 року, 19.10.2010 року, 10.12.2010 року та 27.12.2010 року, що підтверджується вищенаведеними документами, та виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних: від 21.09.2010 року №47, від 19.10.2010 року №138, від 10.12.2010 року №269, від 24.12.2010 року №314.

Також судом встановлено, що вказаний товар оплачено позивачем у повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому постачальникові (продавцеві) у складі ціни придбання.

Окрім цього, судом встановлено, що ТОВ "Хадо-Технологія" в повному обсязі здійснено розрахунки з ТОВ "Енергія 2010" за придбаний товар, що ще раз підтверджує реальність угоди.

Стосовно висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про те, що угода, укладена між ТОВ "Хадо-Технологія" і ТОВ "Енергія 2010" є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ТОВ "Хадо-Технологія" і ТОВ "Енергія 2010" визнана судом недійсною.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В силу приписів п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі за текстом - Порядок № 984), до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, угода, укладена між ТОВ "Хадо-Технологія" і ТОВ "Енергія 2010", а також податкові накладні виписані по вказаній угоді на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначена вище угода не є нікчемною (недійсною) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, посилання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у акті перевірки № 1145/2305/31233443 від 13.04.2011 року на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "Енергія 2010" (код ЄДРПОУ 37191535) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року №712/23-3/37161535 від 09.03.2011 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, як на єдину підставу встановлених порушень ТОВ "Хадо-Технологія", не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для встановлення порушень безпосередньо ТОВ "Хадо-Технологія".

Окрім цього, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься договір оренди приміщення для зберігання нафтопродуктів від 01.03.2010 року, укладений між ТОВ "Хадо-Холдінг" (орендодавець) та ТОВ "Хадо-Технологія" (орендар). Предметом вказаного договору є те, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування Приміщення для зберігання ПММ: 2 ємкості об'ємом 60 м. куб. кожна, технологічне приміщення, протипожежний інвентар (надалі по договору - майно). Майно розташоване за адресою: Україна, м. Харків, вул. Цементна, 6-А. Також в матеріалах справи міститься договір оренди приміщення для зберігання нафтопродуктів від 01.04.2010 року, укладений між ТОВ "Хадо-Холдінг" (орендодавець) та ТОВ "Белком" (орендар). Предметом вказаного договору є те, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування Приміщення для зберігання ПММ: 2 ємкості об'ємом 60 м. куб. кожна, технологічне приміщення, протипожежний інвентар (надалі по договору - майно). Майно розташоване за адресою: Україна, м. Харків, вул. Цементна, 6-А. Також в матеріалах справи є договір зберігання нафтопродуктів №5 від 01.09.2010 року, укладений між ТОВ "Енергія 2010" (поклажодавець) та ТОВ "Хадо-Технологія" (зберігач), відповідно до якого Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зберігачу, а Зберігач зобов'язується прийняти нафтопродукти, забезпечити їх зберігання та якісний стан, а також повернути їх Поклажодавцеві, з дотриманням умов цього Договору, зберігання нафтопродуктів згідно даного Договору здійснюється за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 6-А. З огляду на предмет та умови наведених договорів, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності транспортування придбаного ТОВ "Хадо-Технологія" майна за договором поставки нафтопродуктів №НР 39 від 21 вересня 2010 року. Окрім цього наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшого руху придбаних ТОВ "Хадо-Технологія" нафтопродуктів ще раз підтверджують товарність угод та правомірність формування ТОВ "Хадо-Технологія" податкового кредиту за операціями з придбання товарів від ТОВ "Енергія 2010".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкових повідомлень-рішень №0001772305 від 27.04.2011 року та №0001882305 від 27.04.2011 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність визнання їх недійсними та скасування.

В звязку з тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість і зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Хадо-Технологія" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Хадо-Технологія" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Хадо-Технологія" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо-Технологія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 27.04.2011 року №0001772305 та №0001882305.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо-Технологія" (пров. 23 Серпня, 4, Харків, 61018, код 31233443) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2011 року.

Суддя Біленський О.О.