Ухвала суду № 1977281, 18.06.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДo:p>/o:p>

o:p>/o:p>

Справа № 22а-5564/08                                                                                                             Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 69                                                                                                        інстанції – Соловйов Т.М.

                                                                                                                                                   (Справа № 3/66/08-АП)

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

18 червня 2008р.                                                                                  м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Стежко В.А.,

суддя                              Семененко Я.В.,

при секретарі               Фірсік Д.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача:                        не з’явився;

відповідача 1:                не з’явився;

відповідача 2:                не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні              

апеляційну скаргу      Державної податкової інспекції у Жовтневому районі,

на ухвалу                      господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р.

у справі                         №  3/66/08-АП

за позовом                    Державної податкової інспекції у Жовтневому районі,

                                         вул. Леппіка, м. Запоріжжя, 69063;

до відповідача 1           Приватне підприємство «Лантана-ТМ»,

                                         вул. Червоногвардійська, 48, м. Запоріжжя, 69002;

до відповідача 2           Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінго-Трейд»,

                                         вул. Перемоги, 63 к. 1, м. Запоріжжя, 69035;

про                                  недійсними господарських зобов’язань,

встановили:

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано позов до Приватного підприємства «Лантана-ТМ», м. Запоріжжя, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінго-Трейд», м. Запоріжжя, про визнання недійсними господарських зобов’язань, оформлених договорами купівлі-продажу № 1/2401 від 24.01.2007р. та № 1/0203 від 02.03.2007р., на підставі їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно до вимог ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.   

Господарський суд Запорізької області (суддя Соловйов В.М.) своєю ухвалою від 27.03.2008р. закрив провадження в адміністративній справі № 3/66/08-АП.

Ухвала суду мотивована тим, що в силу ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З огляду на приписи ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

                                                                                              (Див. на звороті)

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Позивач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В спірному випадку предметом позову є правочин, який вчинено сторонами без наміру створити правові наслідки, які обумовлюються цим правочином.

Укладаючи господарські зобов’язання Відповідач-2 діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства – приховати від оподаткування отримані доходи та занизити сплату податків.

Відповідно до вимог статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. 

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII, в редакції Закону від 24 грудня 1993 року N 3813-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції <…> подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р. у справі №  3/66/08-АП скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Приватне підприємство «Лантана-ТМ», Відповідач 1, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінго-Трейд», Відповідач 2, скаргу не оспорили. Заперечень на апеляційну скаргу не надали. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору:

В період з 18.10.2007р. по 16.11.2007р. уповноваженими фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Лантана-ТМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.07.2005р. по 30.06.2007р.

За результатами перевірки складено Акт № 167/23-2/33652360 від 21.11.2007 року.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ПП «Лантана-ТМ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рінго-Трейд», оформлені договорами купівлі-продажу № 1/2401 від 24.01.2007р. та № 1/0203 від 02.03.2007р.

Відповідно до інформації, наданої ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінго-Трейд»:

за юридичною адресою не знаходиться;    

ліцензії на здійснення діяльності по заготівлі та переробці брухту кольорових і чорних металів не має;

Гордійчуку В.А., згідно до статутних документів як директору Товариства, про його створення та фінансово-господарську діяльність невідомо;

нормативна справа ТОВ «Рінго-Трейд» вилучена співробітниками УБОЗ УМВС України в Запорізькій області.

Крім того, доказів фактичного відвантаження ТМЦ, його транспортування, та наявність місць зберігання, Приватним підприємством «Лантана-ТМ» не надавалось ні в ході перевірки, ні в ході судового засідання.

З огляду на викладене, визнання недійсними господарських зобов’язань, оформлених договорами купівлі-продажу № 1/2401 від 24.01.2007р. та № 1/0203 від 02.03.2007р., на підставі їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно до вимог ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої ухвали, знаходить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя такою, що підлягає задоволенню.

В силу ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України, чим вмотивована ухвала суду, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, як вказано в судовому рішення, з огляду на приписи статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.  

Позиція суду першої інстанції, застосовано до спірного випадку, видається колегії помилковою.

Так, нікчемний правочин, і якщо його недійсність прямо встановлена законом, є абсолютно недійсним. Наприклад, до нікчемних правочинів належать такі, що вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; правочин, вчинений недієздатною фізичною особою; спрямований на знищення чи пошкодження майна; та ін.  Наприклад, нікчемним буде правочин, укладений між особами про відмову від складення заповіту.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов’язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

Відтак, будь-які дії всупереч нормам, що склалися у суспільстві, використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, приховування юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, суперечить засадам суспільства.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, дуже часто вимагає серйозного юридичного аналізу.

Так, Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» ( v0003700-78 ) роз'яснював, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

При цьому, умисел на приховування, наприклад, від оподаткування прибутків та доходів суб'єкта угоди, може бути у певної посадової особи суб’єкта підприємницької діяльності, що також має на меті доведення певними засобами доказування. 

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним без звернення до суду та ігнорувати його, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення.

І у відповідності з приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання <…>

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стаття 208 цього Кодексу, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За таких обставин господарський суд Запорізької області дійшов помилкового висновку про закриття провадження в адміністративній справі. 

Порушення норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, –

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р. у справі №  3/66/08-АП скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 31.07.2008р.

                                   Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

                                   Суддя                                                            В.А.Стежко

                                   Суддя                                                            Я.В.Семененко