Постанова № 19772391, 29.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. № 2а-11098/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Кріль Х.С.,

представника позивача Білої О.В.,

представника відповідача Мусійчук А.О.

розглянувши справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Промислово-енергетичний комплекс" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2011р. № 0001322302/16466 та № 0001332302/16465, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім "Промислово-енергетичний комплекс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011р. № 0001322302/16466 та № 0001332302/16465.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобовязань та про нікчемність та фіктивність господарських операцій з ПП «Версант»не відповідають дійсності, що спростовується належними первинними документами та подальшою реалізацією з метою отримання прибутку. Крім того, вважає що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись доводах про відсутність необхідних ресурсів, висновках актів перевірки щодо контрагента позивача, так як це не впливає на їх взаємовідносини.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

ДПІ вважає вимоги ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" необгрунтованими та незаконними. Вважає правочин з ПП «Версант» щодо поставки товару нікчемним, оскільки в ході проведення перевірки щодо цього підприємства, встановлено укладення нікчемних правочинів з іншими особами, без мети настання реальних наслідків, а саме ПП «Версант»не має необхідних основних фондів, трудових ресурсів. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що не можливо встановити, як здійснювалось транспортування, отримання товару від ПП «Версант»до ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс", оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності постачальниками.

З наведених обставин податковому органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків; які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" та ПП «Версант» мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Основним видом діяльності ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

В червні 2010 р. ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" купувало у ПП «Версант»підшипники. Купівля-продаж товару підтверджується видатковими накладними від 04.06.2010 р. на суму 18474,00 грн. (податкова накладна від 04.06.2010 р.), видаткова накладна від 07.06.2010 р. на суму 30966,00 грн. (податкова накладна від 07.06.2010 р.), видаткова накладна від 18.06.2010 р. на суму 88416,00 грн. (податкова накладна від 18.06.2010 р.), видаткова накладна від 24.06.2010 р. на суму 29208,60 грн. (податкова накладна від 24.06.2010 р.).

Накладні підписав та отримав товар згідно довіреностей ОСОБА_3, що відображено в журналі виданих довіреностей.

Ці ж підшипники ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" зразу реалізовувало іншим підприємствам:

- товар отриманий 04.06.2010 р., проданий 07.06.2010 р. ВАТ «Волинь-Цемент»та оформлено видатковою накладною № 0000042 від 07.06.2010 р. на суму 18960 грн, податкова накладна № 42 від 07.06.2010 р., довіреність № 344 від 07.06.2010 р.;

- товар отриманий 07.06.2010 р., продано 09.06.2010 р. ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та оформлено видатковою накладною № 0000043 на суму 31356,00 грн., податкова накладна № 43 від 09.06.2010 р., довіреність № 1090;

- товар отриманий 18.06.2010 р., продано 22.06.2010 р. ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та оформлено видатковою накладною № 0000047 від 22.06.2010 р. на суму 87760,00 грн., податкова накладна № 47 від 22.06.2010 р., довіреність № 1200 від 22.06.2010 р.;

- товар отриманий 24.06.2010 р. та 25.06.2010 р., продано ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та оформлено видатковою накладною № 0000050 від 24.06.2010 р. на суму 22440,00 грн., податкова накладна № 50 від 24.06.2010 р., довіреність № 1234 від 24.06.2010 р., видатковою накладною № 0000051 від 25.06.2010 р. на суму 9900,00 грн., податкова накладна № 51 від 25.06.2010 р., довіреність № 7/10 від 25.06.2010 р.

Усі документи підписано обома сторонами та зазначено їх виконавців, згідно доручення.

27.04.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову перевірку ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства згідно проведених взаємовідносин з ПП «Версант»за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 27.04.2011 року № 973/23-2/35146061. Встановлено порушення ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" п.5.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ кв. всього на суму 35352,63 грн. та п.7.4.1, пп.7.2.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. В акті перевірки надано висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1,2 ст. 215, ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Версант».

На підставі Акта перевірки від 24.06.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення рішення від 12.05.2011р. № 0001322302/16466 за платежем податок на прибуток та № 0001332302/16465 за платежем ПДВ.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" з ПП «Версант».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 122632,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 155661,00 грн.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" з ПП «Версант». Податковий орган вважає, що ця юридична особа не спроможна придбавали від інших постачальників товар, а тому й відповідно не може його продати та поставляти, не може надавати послуги в сфері господарської діяльності. Господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Представник ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" пояснив, що торгівля даним виду товару належить до його виду діяльності. Підшипники, що купувались у ПП «Версант»є за розміром невеликими, партії не були також великого розміру, тому додатковий транспорт не залучався. Також, зазначив, що первинні документи підтверджують продаж іншим підприємствам саме цих підшипників за більшою вартістю.

Проведеною перевіркою від 27.04.2011 р. не встановлено отримання ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" підшипників від іншого продавця, ніж ПП «Версант». ДПІ не висловлювало сумнівів, що саме ці підшипники були ним продані іншим покупцям з метою отримання прибутку.

В основу висновку про порушення законодавства ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" та нікчемності правочину, ДПІ поклало обставини, які стосуються ПП «Версант». Зокрема, акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2011 р. щодо ПП «Версант», яким встановлено правочини з ознаками нікчемності, відсутність за місцезнаходженням. Відсутність приміщень, земельних ділянок, транспорту підтверджує податкова звітність.

Разом з тим, ПП «Версант»зареєстровано за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 85а/79, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з управління статистики. ДПІ у Залізничному районі м. Львова надало довідку ЛКП «Південне»про те, що квартира не переведена у нежитловий фонд, однак в цій довідці не вказано якої квартири про вул. В.Великого, 85 а стосується ця інформація. Окрім того, відсутність рішення про переведення квартири у нежитловий фонд не є перешкодою для здійснення господарської діяльності ПП «Версант». Тому цей доказ до уваги не береться.

Згідно акту № 212/23-4 від 15.04.2010 р. при виході за адресою ПП «Версант» м. Львів, вул. В.Великого, 85а/79, для обстеження адреси платника там нікого не було. Водночас, належних даних про відсутність ПП «Версант»за місцем знаходження не надано, зазначена інформація до Єдиного державного реєстру не внесена, тому не має достовірних даних про не знаходження цього підприємства за вказаною адресою. Свідоцтво платника ПДВ не анульовано.

Крім того, в акті перевірки від 27.04.2011 р. вказано, що згідно даних поданих до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкового розрахунку ф.1-ДФ за ІІ кВ. 2010 р. кількість працюючих у ПП «Версант»становить 1 особа, а у відповіді ДПІ у Франківському районі м.Львова від 28.10.2011 р. на запит ДПА у Львівській області зазначено, що відповідно до звіту ПП «Версант»1-ДФ за ІІ кВ. 2010 р. кількість працюючих троє осіб. Незважаючи на таку розбіжність у інформації ДПІ, все таки підтверджується наявність трудових ресурсів у ПП «Версант».

Наведені обставини, спростовують доводи ДПІ про фактичну неможливість виконувати зобовязання. Висновки ДПІ Франківського району про нікчемність угод ПП «Версант», які покладені в основу акту перевірки ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс", Суд вважає упередженими, оскільки визнання угод нікчемними відбувається в судовому порядку.

На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання підшипників у ПП «Версант», їх поставки не має, з у рахуванням того, що позивач має чим підтвердити отримання товарів та послуг, і навіть їх подальше використання.

Суд враховує, що покликання на відомості, які є в “Системі автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” та дані податкової звітності контрагентів не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Разом з тим, що стосується позивача ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс", то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" і ПП «Версант»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" на укладення договорів з контрагентом ПП «Версант»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо купівлі-продажу товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним продажем підшипників іншим підприємствам, реальністю оплати за отриманий товар. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести субєкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин повязана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ПП "ТД" Промислово-енергетичний комплекс" Закону України “Про податок на додану вартість” та «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податкові зобовязання по ПДВ та податку на прибуток. Відтак, не відповідає закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 12 травня 2011 року № 0001322302/16466 та № 0001332302/16465.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2011 р.

Суддя В.М.Кравчук